banner banner banner banner

На лінії вогню: Як працюють українські лікарі в епіцентрі епідемії

На лінії вогню: Як працюють українські лікарі в епіцентрі епідемії
З відкритих джерел

Катерина Чернявська

Журналістка, кореспондентка

Уже понад місяць Україна потерпає від епідемії коронавірусу, пік якої очікують за кілька тижнів. Першими удар на себе взяли медики. Українська система охорони здоров'я не була готова до пандемії. За останніми даними, коронавірусом заразилися близько 1000 медиків, і ця цифра збільшується щодня. Через нестачу засобів індивідуального захисту медичні працівники масово звільняються, попри те, що їм обіцяють надбавку у 200%. На сьогодні в лікарнях ще немає патової ситуації, проте лікарі чекають піку епідемії.

Нам вдалося на умовах анонімності поспілкуватися з інтернкою, яка працює в реанімації інфекційної лікарні, де лежать тяжкі хворі на Covid-19, і дізнатися, як усе відбувається насправді.

Новини за темою

Оксана (ім'я змінено на прохання героїні) уже закінчує інтернатуру, за спеціальністю вона анестезіолог-реаніматолог і до роботи з ковідними пацієнтами вона була взагалі не готова. Згідно з наказом МОЗ, студентів та інтернів можуть залучати до боротьби з коронавірусом виключно за їхнім бажанням. Оксану ж і її колегу просто поставили перед фактом, що відтепер вони працюватимуть в інфекційній лікарні.

Про переведення

Ми в цій ситуації просто раби. За законом нам не мали права змінювати заочну базу інтернатури без нашої згоди. А тим паче кидати в епіцентр вірусу.

На сам вірус мені плювати, навіть, навпаки, цікаво попрацювати в умовах епідемії. Але дуже зачіпає ставлення лікарні до нас. Мої права нахабно порушили і просто поставили мене перед фактом. Ані лікарня, ані департамент не мали жодного права без моєї згоди направляти мене у вогнище інфекції. 

Усі, хто працює в цій реанімації сьогодні, — там добровільно. Вони самі на це пішли, а ми — ні.

Ба більше, про переведення я дізналась пізно ввечері, мені повідомили, що уже є наказ. Але, як виявилось пізніше, наказ був датований наступним днем після того, як мені повідомили, що я переходжу працювати в інфекційку. На мою відмову сказали лише, що я можу написати заяву на відпустку за власний кошт. Але, по-перше, це три тижні просидіти без грошей, по-друге, мені потім можуть не зарахувати інтернатуру. 

І, чесно кажучи, я не до кінця розумію, навіщо нас викликали. На сьогодні лікарі справляються там і без нас. Тим паче, що ми ще не лікарі, ми не можемо працювати без нагляду. Інтерн - це інколи, звісно, допомога, але іноді й тягар.

Спочатку я навіть трохи злякалася, тому що я користуюся громадським транспортом, їдучи на роботу і з роботи, я живу у гуртожитку. І, відповідно, я можу нести потенційну небезпеку оточенню. Проте з пацієнтами я близько не контактую, намагаюсь не контактувати і з медперсоналом.

Зараз я вже спокійніше до цього ставлюся, навіть навпаки — хороша практика буде. Бо інтернатуру я скоро закінчу, піду працювати, а Covid-19 нікуди не дінеться.

Про хворих

Нам пощастило, що нам трапився адекватний завідувач відділення. Він одразу сказав, що не має ані юридичного, ані морального права змушувати нас працювати безпосередньо в боксах із хворими на Covid-19. За бажанням ми можемо це робити. Крім того, він розділив нас на зміни, аби ми не ходили в лікарню щодня. Щоправда, поки що. Коли настане пік епідемії, звісно, що доведеться працювати щодня.

Поки що я безпосередньо в боксах не працюю. По-перше, не бачу сенсу переводити захисні костюми. По-друге, для лікаря там майже немає чого робити, основна робота лягає на плечі медсестер.

На сьогодні у нас в реанімації три пацієнти з підтвердженим коронавірусом і іще одна з підозрою. Усі літні люди. Коли я дивлюсь на 70-річну жінку, яка й інсульт перенесла, і серцева недостатність у неї, і цукровий діабет, розумію, що Covid-19 може її добити, і тут уже особливо нічого не вдієш.

Трохи в усій оцій ситуації бісить дезінформація. Була ситуація, коли в одному з місцевих ЗМІ з'явилася інформація, що в нашій лікарні, в нашій же реанімації від Covid-19 померла 78-річна бабуся. Заглядаю в бокс — більше ніж жива!

Про готовність лікарні до піку

Поки що ми працюємо в штатному режимі, але усі прекрасно розуміють, що напливу не оминути. В сусідній будівлі для реанімації пацієнтів з Covid-19 виділили цілий поверх. З усього міста туди позвозили 13 апаратів штучної вентиляції легень, підвели туди кисень. Тому апаратура, може, і витримає наплив людей, але катастрофічно не вистачає кадрів.

Наприклад, 13 пацієнтів у реанімації — це вже багато. 13 звичайних, наприклад, реанімаційних пацієнтів вимагають двох лікарів-реаніматологів і як мінімум чотирьох медсестер або може і більше. А у нас не можуть усі там постійно жити 24/7. У нас загальна реанімація звичайна розрахована на 15 ліжок, але на зміні потрібні чотири сестри і два лікарі. От з цим величезна проблема.

Новини за темою

Також дуже не вистачає препаратів. Усе родичі хворих купують за власні кошти — і препарати, і кисень. Наприклад, "Плаквеніл" (протималярійний препарат, який використовують для лікування Covid-19, — ред.), я навіть не знаю, де його зараз беруть. У лікарні нічого нема. Навіть катетерів нормальних немає. Тобто польських або німецьких, а один такий катетер коштує 500-700 гривень. Доводиться ставити дешеві українські, але вони дуже погані.

Засобів захисту поки що вистачає. Є і респіратори, і костюми, і щитки. Але усе куплено волонтерами. Усе. Від держави немає нічого.

Про лікарів 

У нашій реанімації зараз працюють три лікарі. І вони буквально живуть там. Їм виділили поверх, і вони реально там живуть. І медсестра там одна живе. 

Спочатку взагалі було лише два лікарі. Іще одна лікарка нещодавно прийшла до нас з іншої лікарні. У неї там відпустка, але яка ж відпустка під час пандемії — ані поїхати куди, ані з дому вийти, тому вона на цей час прийшла працювати до нас.

Усі, як я уже казала, прийшли добровільно. Оця, що у відпустці, — вирішила просто грошей трохи заробити. Завідувач не міг просто кинути своє відділення. А іще одна лікарка з тих, для кого важливо бути в епіцентрі подій.

Загалом у лікарів настрій нормальний, вони до цього ставляться абсолютно спокійно. Але це реаніматологи, вони звикли, що у них постійно аврал і пацієнти постійно намагаються померти (сміється). Але поки що ще складно казати про загальний настрій, тому що немає напливу.

Новини за темою

Медперсонал зараз масово звільняється, тому що немає засобів захисту. Щодо настроїв я можу говорити лише про реаніматологів. Деякі прямо перелякані — вони постійно все дезінфікують, роблять зауваження людям, які ходять без маски або порушують дистанцію. Лікарі переживають за себе, бо знають, що у них немолодий вік. 

Один лікар-анестезіолог у нас у місті захворів на Covid-19, пережив клінічну смерть і зараз лежить в реанімації. І ніхто не знає, чи видужає він. 

Але є і ті, кому все одно. Є лікарі, які взагалі постійно без маски ходять.

Про зарплати

Держава, звісно, обіцяє медперсоналу, який долучений до боротьби з Covid-19, надбавку 200%, але її досі ніхто не бачив. 

Але навряд чи буде так, що візьмуть ставку лікаря і помножать її на два чи на три. Ні. Кажуть, що будуть вираховувати години, проведені безпосередньо в боксі з пацієнтом, і за них давати надбавку. Наприклад, якщо ти пробув в лікарні 24 години, а біля пацієнта безпосередньо усього 4, то і надбавку отримаєш лише за 4 години. І я більше ніж впевнена, що так по-хитрому і будуть рахувати.

Нам, інтернам, взагалі на копійку більше, швидше за все, не заплатять. Коли нас перевели в інфекційку, ми намагалися дізнатися, на що нам просто знизували плечима.

Про високий рівень захворюваності серед лікарів

Так, дійсно, в Україні дуже високий рівень захворюваності серед лікарів, але це здебільшого свої сімейні лікарі. Їх просто кинули на амбразуру. Бо вони перші зустрічаються з пацієнтом, і в них майже немає жодного захисту. Їм амбулаторії не видають взагалі нічого, максимум, що у них є, - це звичайна лицьова маска. 

Одна лікарка розповідала, що вона їздила на виклик і відправила пацієнтку на госпіталізацію з пневмонією. Пацієнтка померла, її протестували і виявили Covid-19. А потім Covid-19 виявився й у лікарки. 

Тому зараз дуже багато заражено лікарів саме первинної ланки. І дуже велика проблема у відсутності захисту. Тому що респіраторів у них немає. Єдине, що захищає лікаря, - це лицьова маска. 

Нам волонтери хоч привезли щитки. Бо реаніматолог, наприклад, коли робить процедуру інтубації трахеї (введення трубки в трахею, щоб під'єднати пацієнта до апарату ШВЛ, — ред.), мало не цілується з пацієнтом. І маска взагалі не врятує. 

Хоча насправді в інфекційній лікарні можливість у лікарів інфікуватись менша, як не парадоксально. Просто тому, що вони знають, з чим мають справу, і мають засоби захисту. Звісно, кожного пацієнта в цей період треба тримати як умовно ковідовського, але захисту все одно немає.

Катерина Чернявська

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>