banner banner banner banner

"На біс" не буде: Чому у президента не коментують його "п’ять питань"?

"На біс" не буде: Чому у президента не коментують його "п’ять питань"?
24 канал

Наталія Лебідь

Журналіст

У будь-якій незрозумілій ситуації найкраще за все прикидатися мертвим. Це знають представники тваринного світу, "заточені" на одну з трьох програм: бий, біжи або вдай, що тебе не існує. Злийся з деревом, листям, травою. Це корисна тактика виживання, яку завжди брала на озброєння українська влада. Будь-яка, починаючи з радянської. Та не помічала Чорнобиль, наприклад. Нинішня, демократична, теж відмовчується всякий раз, коли їй це вигідно.

Взяти хоча б "5 питань" від президента Зеленського. Що з ними сталося після провального опитування за ініціативою глави держави? Власне, ключ до відповіді – у слові "провальний". Акція, м’яко кажучи, не зовсім вдалася. Інтерв’юерів Зеленського ігнорували, висміювали, вимагали від них роз’яснень, дати які ті були нездатні. Яким був відсоток громадян, які поставилися до цього задуму серйозно, та ще й з ентузіазмом, сказати складно.

Новини за темою

Наступного дня після виборів і після опитування, тобто 26 жовтня, представники президентської партії заявили, що ними оброблено 74% анкет. І що на чотири з п’яти запитань "так" відповіла переважна більшість респондентів. Виняток становило лише питання про вільну економічну зону для Донбасу. Там "за" і "проти" співвідносилось як 46,7:46,48.

Але все це було мало не три тижні тому. Чи дорахували "слуги" 100 відсотків анкет? Історія про це мовчить. Зате  сторінками онлайн-медіа гуляють знімки якихось паперових кучугур. Це нібито і є анкети від Зеленського, але кут зйомки не дає розгледіти, чи заповнено їх, чи ні.

Що ж, Зеленський – не перший президент, який проводив всеукраїнське опитування невідомо для чого. У Леоніда Кучми також був плебісцит у 2000 році, і навіть одне спільне із Зеленським запитання, яке стосувалось скорочення кількості народних депутатів. От тільки референдум Кучми було проведено за всіма правилами (принаймні, формально), але до імплементації його результатів справа так і не дійшла.

Що ж стосується Зеленського, то тут про імплементацію годі й казати: його консультативне опитування не мало під собою правової бази, а відтак не мало і юридичних наслідків. Це все – давно відомі усім аксіоми. Тож, власне, кейс із "п’ятьма питаннями від президента" від самого початку був цікавий тільки одним: як президент та його команда будуть виходити із незручної для себе ситуації, яку вони самі і створили?

Але і тут так само всіх спіткало велике розчарування. Бо "вихід" був цілком собі банальним і полягав він у тому, щоб удати, що нічого й не було. Як сьогодні модно казати, "від слова "взагалі".  

Ніхто нічого не проводив, ніхто нічого не рахував. Стаємо в позу страуса і шукаємо під землею сенс буття.

Щоправда, у перші дні після опитування офіс глави держави ще робив добру міну, коли погана гра, і казав про те, що опитування так сподобалося його ініціатору, що президент готовий і надалі спілкуватися та "радитися" із народом саме у такий спосіб. І що такі недореферендуми, ймовірно, будуть проводитися на регулярній основі, щоб закріпити традицію.

Але що більше минає часу від 25 жовтня, то менше згадок про президентський "плебісцит". Ані в контексті того, чи пораховано нарешті голоси, ані в контексті того, що збирається робити влада з отриманими нею відповідями. Схоже, що коли Зеленський говорив про те, як важливо для нього знати, що думає народ про окреслені ним проблеми, він взяв заздалегідь фальшиву ноту.

Бо згодом ніхто не подбав навіть про те, щоб зімітувати підтримання такої цікавості.

Тепер, відмотуючи плівку назад, логічно вкотре поставити запитання: навіщо це було потрібно взагалі?

Напередодні дійства звучали різні думки: мовляв, президент затіяв своє опитування, щоб перемкнути увагу з важливіших проблем. Або, наприклад, для того, щоб поторгуватися ситуацією щодо Донбасу з Росією за наших полонених. Або щоб налякати парламент різким скороченням його членів (добре, що законопроект відповідний вже написано, а тепер його ще й можна підважити vox populi).

Версій було багато, але конспірологія втрачала сенс із падінням градусу інтересу у Банкової до нею ж затіяного опитування. Схоже, у президента зрозуміли: дарма вони вплуталися у цю історію. Але зрозуміли, як і варто було очікувати, із запізненням.

Новини за темою

Одним словом, нове правило гарного тону у спілкуванні з президентом та його колом – не згадувати про опитування взагалі. Ну бо, й справді, навіщо травмувати людей тим, про що вони говорити очевидно не хочуть?

Щоправда, на річній підсумковій прес-конференції (якщо вона тільки відбудеться взагалі), Володимира Зеленського можуть запитати про його проект "народовладдя" і про те, як він тепер бачить демократію прямої дії. І, до речі, ще й про те, чому не працює інститут петицій, зареєстрованих на сайті президента.

І якщо тільки глава держави вирішить не розігрувати крайнє здивування від почутого, він відповість щиро і чесно, визнавши, що його опитування було помилкою. Ну або не відповість і переведе розмову на інше. Або звинуватить журналістів в упередженості. Або просто скасує спілкування з пресою, адже й привід для цього завжди під рукою – поширення ковіду та небезпека зараження.

Словом, бий, біжи або ховайся. Це ніколи не підводить.

Наталія Лебідь

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>