МВФ підтримує життєдіяльність України, але не вирішує структурних проблем економіки

МВФ підтримує життєдіяльність України, але не вирішує структурних проблем економіки

Оригінал на сторінці Богдана Данилишина в Facebook

Питання про те, чи отримає Україна черговий транш кредиту МВФ, займає перше місце у вітчизняному економічному дискурсі. Воно дійсно важливе, адже продовження кредитування з боку МВФ сприятиме збереженню макроекономічної та макрофінансової стабільності в Україні, знизить ризики коливань курсу гривні, полегшить повернення зовнішніх боргів. Однак це не вирішить структурні проблеми економіки нашої країни, не зупинить її деіндустріалізацію. Співпраця з МВФ – це вікно можливостей, наш "пропуск" у глобалізований світ. Але життя – це розвиток, а не підтримка життєдіяльності.

Основний інструмент, за допомогою якого розвинені країни впливають на стан національного господарства, – це промислова політика. Маю на увазі впровадження державою заходів щодо підтримки або розвитку конкретних секторів національної економіки. На цьому моменті мене критикують ті, хто вважають, що держава має займатися тільки дерегуляцією і формуванням умов для розвитку. Це так, але ми не одні в цьому світі, і щоб вижити – треба боротись. А борються всі. Норвезький економіст Е. Райнерт у роботі "Як багаті країни забагатіли, і чому бідні країни залишаються бідними" пише, що економічного процвітання певні країни досягали саме завдяки розвитку промислового виробництва й міжнародної торгівлі. Недоречне питання, чи потрібна Україні промислова політика. Питання треба ставити так: яких заходів треба вжити, щоб в України промислова політика була сучасною та успішною, такою, яка б максимально сприяла розвитку національної економіки.

Перше. Кластерний підхід до промислової політики. Сучасний іноземний досвід показує, що промполітика трансформується з галузевої (інтеграції сировини, технологій та засобів виробництва) в кластерну (базується на науковому забезпеченні, виробництві та загальному колі споживачів). Кластери першого покоління використовували "ефект масштабу" і горизонтальної інтеграції. Сучасні інноваційні кластери базуються на міжгалузевому перенесенні та взаємопроникненні нововведень. Вони об'єднують, наприклад, текстильну промисловість з розробкою нетканих матеріалів, авіабудування з мікроелектронікою та розробкою надсучасних конструкційних матеріалів. На цій основі потрібно формувати кластери в таких перспективних високотехнологічних галузях економіки України, як авіакосмічний комплекс, верстатобудування, виробництво сучасної сільськогосподарської техніки. Українська наука має бути збережена і трансформована (особливо її технічна складова) для роботи в системі кластерів. Держава має підтримувати ті напрями наукових досліджень, які вплинуть на формування майбутньої спеціалізації господарства країни.

Друге. Чому я роблю акцент на виробництві сільгосптехніки? В Україні частка експорту сільгосппродукції у 2017 році склала 41% від загального обсягу експорту (у грошовому вимірі). Це свідчить про серйозну роль саме аграрно-промислового сектору. У державах з провідною роллю аграрного сектору в економіці промислова політика має підтримувати виробництва, пов'язані з забезпеченням розвитку національного сільського господарства.

Третє. Пряме інвестування в технологічні сектори української економіки у більшості випадків є єдиною можливістю залучення в нашу країну "розумного капіталу", який є ключовим фактором технологічного розвитку України в майбутньому. Без створення привабливих умов для такого виду прямого інвестування з вітчизняної економіки й надалі будуть "вимиватися" високомаржинальні технологічні підприємства на користь низькомаржинального нетехнологічного бізнесу, який сильно залежить від світової цінової кон'юнктури. А це ще більше підвищуватиме наші економічні ризики у разі падіння цін на сировину на світових товарних ринках. Інвестиції у високі технології будуть одним з ключових елементів підвищення конкурентоспроможності економіки України та забезпечення її стійкості до зовнішніх ризиків.

Новини за темою

Четверте. Розвиток машинобудування. Чому я виділяю це окремо? Економіка усіх провідних індустріально розвинених країн ґрунтується саме на цій галузі. В Україні має бути розроблена комплексна стратегія модернізації сектору машинобудування, яка міститиме оцінку потреби у модернізації для різних підгалузей машинобудування, розробку заходів, які відповідають цій потребі. У рамках цього необхідне сприяння інвестиціям, бо низька продуктивність праці свідчить, що капіталоємність та технологічна оснащеність більшості підгалузей машинобудування України низькі. Це головна перешкода для конкурентоспроможності сектору на світовому ринку. Українська машинобудівна продукція може бути конкурентною за ціною, але часто-густо не повністю відповідає стандартам, що існують на міжнародних ринках. Прямі іноземні інвестиції треба залучати до машинобудівної галузі шляхом створення привабливих умов для спільних (українських та міжнародних) підприємств.

П'яте. Податкові стимули. Щоб залучати іноземні інвестиції, доцільно встановлювати понижувальні коефіцієнти до розміру окремих податків залежно від кількості створених робочих місць або залежно від обсягу експорту високотехнологічної продукції, яка вироблена на цих підприємствах.

Шосте. Необхідне кардинальне покращення просування українського експорту. Міжнародний досвід свідчить: у багатьох країнах успішно працюють структури з підтримки експорту, що об'єднують різні види діяльності - від маркетингу до систем пом'якшення фінансових ризиків. Тобто початок роботи експортно-кредитного агентства для України є актуальним.

Сьоме. Потрібен розвиток приватно-державного партнерства, особливо в такому болючому для України питанні, як розбудова інфраструктури. Цей механізм застосовується тоді, коли держава зацікавлена в припливі приватних інвестицій, але не має наміру втрачати право власності на об'єкт, в який необхідно вкладати кошти. Застосовуючи механізм державно-приватного партнерства, Україна має можливість використовувати фінансовий потенціал приватного сектора в умовах обмеженості держбюджетного фінансування. Важливою рисою цього партнерства є синергія фінансових можливостей приватних компаній і державних гарантій, які значно підвищують рівень довіри до проектів, що реалізуються. Умови співробітництва жорстко фіксуються: встановлюється часовий період, протягом якого сторони (держава і приватна компанія) не мають права вийти з проекту, прописуються гарантії і зобов'язання обох сторін.

Й, мабуть, про головне - люди, що реформують економіку України. Відомий американський соціолог і "батько" соціоекономіки А. Етционі писав про радників МВФ так: "Вони знають параметри станів, але не в їхніх компетенціях дбати про процеси, які відбуваються при переході економіки від одного стану до іншого". У процесі економічних реформ ми маємо, в першу чергу, покладатися на себе, а не на МВФ, Світовий банк чи інші поважні міжнародні установи. Ми маємо бути вдячні їм за підтримку і руку допомоги у важкий час. Але ідеологами економічних реформ в Україні повинні бути українці, які досконало знають "анатомію і фізіологію", систему цінностей, соціально-економічну "генетику" економіки та суспільства. Набір реформ – це перший крок. Реформи мають доповнювати одна одну та сприяти якісним змінам. Тільки тоді їх відчує і рано чи пізно прийме суспільство.

Богдан Данилишин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...