banner banner banner

МВФ і Світовий банк прогнозують світову кризу. Як мінімізувати її наслідки?

МВФ і Світовий банк прогнозують світову кризу. Як мінімізувати її наслідки?
Регнум

Олексій Кущ

економіст

У своєму недавньому виступі нова глава МВФ Крісталіна Георгієва визначила контури можливої майбутньої кризи глобальної економіки. Зі схожими прогнозами виступили й аналітики Світового банку. Але зараз нас більше цікавить не так сам механізм очікуваної світової стагнації, як рецепти з мінімізації його руйнівних наслідків.

Новини за темою

За оцінками глави Міжнародного валютного фонду, до таких ризиків варто віднести нерівність і недостатню фінансову інтеграцію тієї чи іншої економіки. Щодо поглиблення майнового вододілу в глобальному суспільстві вона, зокрема, заявила: "Треба визнати, що в той самий період (на тлі зниження розшарування суспільства в країнах Азії з високими темпами економічного розвитку, – авт.) спостерігається зростання нерівності всередині багатьох країн… де нерівність доходу і добробуту вже досягла рекордних або близьких до них рівнів. У чомусь ця тривожна тенденція нагадує перші роки XX століття, — коли дві взаємозалежні сили, технології та інтеграція, спочатку породили "позолочене століття", потім "бурхливі двадцяті", а в підсумку призвели до фінансової катастрофи… Ми знаємо, що ця невизначеність перспектив послаблює впевненість. Тому ми повинні засвоювати уроки історії, враховуючи при цьому особливості нашого часу. Ми знаємо, що надмірна нерівність перешкоджає зростанню і розмиває підвалини країн. Вона підриває довіру всередині суспільства і довіру до його інститутів. Вона може розпалювати популізм і викликати політичні потрясіння. Для розв'язання проблеми нерівності багато урядів передусім звертаються до заходів податково-бюджетної політики. Ці заходи є і будуть залишатися критично важливими".

Що стосується фінансового сектора, то, як виявилося, його зростання і структура також можуть кардинально впливати на рівень нерівності в суспільстві, не кажучи вже про кореляції таких індикаторів, як капіталізація фінсектору і динаміки зростання економіки. МВФ виділяє три аспекти впливу фінансової системи на соціальну сегрегацію суспільства.

Перший аспект – посилення рівня проникнення фінансового сектора, тобто збільшення його питомої ваги у структурі ВВП. Спочатку зростання цього показника призводить до істотних досягнень у процесі боротьби з бідністю, як це сталося в Індії та Китаї. Але потім "на певному рівні поглиблення фінансового ринку пов'язане з посиленням нерівності й менш інклюзивним зростанням". За розростанням впливу на економіку відбувається кристалізація фінансового лобі, яке з допомогою механізму корупції та лобізму формує "економіку під себе". Як сказала голова МВФ (!): "Сильний вплив лобістів і надмірна винагорода в банківській галузі можуть призвести до створення системи, яка переслідує власні інтереси аж ніяк не менше, ніж служить інтересам інших".

112.ua

В Україні зниження ефекту проникнення дуже наочно видно під час порівняння таких показників, як відношення чистих кредитів до ВВП і депозитів населення до ВВП. Перший показник знизився до 44,7% у 2014-му, до 12,3% у 2019-му, а другий – з 29,1% у 2013 році до 14,1% у минулому році.         

Другий аспект – фінансова стабільність. Кризи, як правило, коштують для економіки приблизно 10% ВВП, а поглиблюється нерівність напередодні чергового обвалу.

Третій аспект – фінансова інтеграція, тобто охоплення фінансовими послугами найширших верств населення, зокрема й суб'єктів малого і середнього бізнесу. Механіка тут досить проста – якщо банки не будуть купувати спекулятивні фінансові інструменти, а займуться мікрокредитуванням, вони зменшать ризик появи чергового фінансового міхура, тобто відтермінують кризу, скоротять свої ризики й знизять загальний рівень нерівності шляхом доступу населення до додаткових джерел фінансування. І це також позиція МВФ: "Кредитування малих компаній підвищує фінансову стабільність і знижує ризик порівняно з кредитуванням великих фірм".  

Новини за темою

"Балійська" програма в галузі фінансових технологій, ухвалена МВФ та Світовим банком у 2018 році, показує, що "розширення доступу до фінансових послуг для домашніх господарств з низькими доходами і малих підприємств є одним з найефективніших способів зменшення нерівності". За даними СБ, аналіз діяльності 135 тисяч компаній у 40 країнах показав, що мікрокредитування безпосередньо впливає на зниження рівня нерівності в доходах. На цьому створюється новий глобальний фінансовий "конструкт" - раціональна фінансова система.

Тобто завдання фінтеху – створити фінансові ліфти, які спустять фінансування з верхніх закредитованих поверхів економіки на нижні, створивши передумови для появи так званої фінансової інклюзії. Шлях грошей до споживача фінпослуг має стати коротшим, а взаємодія між економічними агентами на мікрорівні з їх використанням – швидше.

Це особливо важливо у світлі того, що майбутня світова криза серед інших наслідків може призвести й до боргового шоку, адже, за даними Світового банку, світовий борг досяг позначки 230% глобального ВВП. Ми на порозі "четвертої боргової хвилі". Перша відбулася в період 1970-1989 рр., друга – з 1990-го до 2001-го, і третя - у 2002-2009 рр. Як бачимо, верхня частина такого "цунамі" доводиться на завершення Навіть більше, середня довжина хвилі поступово скорочується до 7-11 років.

112.ua

Щодо структури глобального боргу: найбільшу питому вагу мають корпорації (29%), за ними йдуть уряди та банки (27% і 25% відповідно). Завершують список домогосподарства (19%), хоча останнім часом вони суттєво збільшили приріст боргів.

У цьому контексті цікаві математичні моделі МВФ щодо причинно-наслідкових зв'язків у процесі формування зовнішнього боргу (50 країн за 36 років). Між зростанням чистого експорту і чистими іноземними активами існує зворотна залежність. Зменшення на 1% чистих закордонних активів призводить до зростання експорту на 0,7%, тобто чистий приплив інвестицій призводить до зростання експортного потенціалу. У цій моделі є і коефіцієнти корекції: реагування експорту на позитивну зміну інвестиційних потоків усередині країни в економіках, що розвиваються, становить в середньому 1,8 року. А загальний потоковий дисбаланс зовнішньої заборгованості, який вирівнюється за допомогою покращення експортного потенціалу, долається за 10-50 років.

Проблема глобального боргу висвітлювалась у багатьох наукових монографіях. У цій статті ми хочемо процитувати роботу наукового колективу (МДУ) під керівництвом А. О. Пороховського "Боргова проблема як феномен XXI століття". Ця робота приваблива перш за все тим, що розглядає цікаву для нас тему в контексті країн з перехідною економікою.

У ній, зокрема, вказувалося, що теорія Кейнса щодо фіскально-боргового стимулювання реального сектора економіки не завжди призводить до зростання інвестицій у продуктивний сектор. Канали й фільтри розподілу інвестицій формуються, виходячи з таких факторів, як "перевага ліквідності, гранична ефективність капіталу та схильність до споживання". Необхідно враховувати і тезу неокласичної теорії стосовно того, що зростання запозичень держави на внутрішньому ринку капіталу відсікає від інвестицій малий і середній бізнес, а високі ставки за казначейськими зобов'язаннями демотивують підприємницьку ініціативу.  

Новини за темою

І тут ми можемо зробити вже свої висновки. У теорії реального ділового циклу циклічні коливання не завжди викликані кризою пропозиції, коли держава не повинна втручатися в процес "творчого руйнування" індустріального ядра. Це може бути й криза економіко-політичної парадигми в Україні або комбінований варіант у вигляді поєднання шоку сукупної пропозиції та попиту (США у 2008-му).

Технологічний шок в Україні пояснюється не тим, що наші ракети й літаки нікому не потрібні у світі, а тим, що в економіці домінує токсична модель державного менеджменту, яка формує "перевагу ліквідності" у вигляді спекулятивної піраміди ОВДП, а не кредитування мікробізнесу, з допомогою фіскальних заходів стимулює експорт сировини й знижує ефективність капіталу в переробних галузях із високим рівнем доданої вартості, а також із допомогою тарифної та негативної соціальної політики обмежує платоспроможний попит. Це своєрідне кейнсіанство навпаки, спрямоване не на економічну експансію, а на економічну рестрикцію, тобто свідоме обмеження продуктивності своєї економіки, яка після обвалу у 2014-2015 роках на 16% могла б не повільно відновлюватися в розмірі 2-3% в рік, а повноцінно рости на 5-7%. Адже тільки високі темпи зростання є основою і для подолання бідності, і для скорочення соціальної нерівності.

До речі, про нерівність. Весь світ готується до "лівого політичного маршу", розгортаючи фінансові системи у бік кредитування мікробізнесу, тоді як в Україні "сага про бонуси й зарплати чиновників" призводить лише до соціальної фрустрації і посилення відчуття несправедливості та нерівності у суспільстві. А фінансова система країни розгортається "задом" до економіки і "передом" до лобі фінансових спекулянтів. Це все одно що сіяти вітер напередодні бурі. І в МВФ про це добре знають. Ось тільки нинішній владі так зручно представляти фонд у вигляді монстра, який не хоче кредитувати Україну, доки та не розпродасть свою землю і шматини промислового потенціалу на брухт.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>