Може, Зеленському замість Українського дому вибрати іншу столицю?

Може, Зеленському замість Українського дому вибрати іншу столицю?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Політична повістка дня не дає українцям нудьгувати. Ні, нічого незвичайного для нас не сталося. Партія президента не презентувала цілісної стратегії виходу країни з кризи, і сам президент не відзначився якимись путящими "смислами", продовжуючи грати роль "маленького Порошенка у великому місті". Тож у цьому плані жодних сюрпризів. Як сказав би один з улюблених кіногероїв минулих років: "Все нормально, падаємо!.."

Але зате не нудно. Ірина Геращенко вирішила пограти "у столиці" й приголомшила всіх своїх читачів на Фейсбуці заявою про те, що Гаага – столиця Нідерландів. Чи то на підсвідомості відклалося словосполучення "гаазький суд", чи то інші алюзії, може, приємні спогади. Але сама із себе гра політиків "у столиці", в яку їм грати набагато приємніше, ніж озвучувати нудні політико-економічні концепції, відбулася паралельно з іншою грою – "в адміністрацію-офіс", що розгорілася в оточенні президента, цього разу – новообраного.

Новини за темою

Всі колишні реформи апарату управління глави держави зводилися до зміни назви: з Адміністрації на секретаріат. Коштувало це для країни трохи – за ціною нової таблички на будівлі. Ефекту було ще менше. Цього разу новому Зе-президенту стало незатишно в будівлі "сталінського модерну" із внутрішнім оздобленням у стилі "бикоко". Тонка чутлива натура не змогла перенести суворості стін, які бачили, як "Федорич" намагався достукатися в голову і печінку підлеглих, і чули глибокодумні "коани" Данилича. Душа вимагала простих і чітких дизайнерських ліній, поменше позолоти і побільше скла.

І нове місце для Офісу президента знайшли. Але не в лісі, і не подалі від центральних транспортних магістралей, а набагато ближче до "центру" – в Українському домі, колишньому музеї Леніна, де автора цієї статті приймали в піонери. Важко сказати, яка там енергетика, але на місці пам'ятника Леніну всередині будівлі хочуть виростити дерево, має бути місце угноєне. Поруч пам'ятник князю Володимиру – непогана алюзія. Сама площа до революції називалася Кінною, що, враховуючи, як "мочить коні" нова команда, дуже симптоматично. До речі, називалася вона і Театральною, а це взагалі бінго! Офіс президента на Театральній площі - це як спосіб життя-театру з п'єс Шекспіра: "У ній багато слів і пристрасті, немає лише сенсу". Під час війни площу хотіли навіть перейменувати на честь Адольфа Гітлера. Але вона отримала ім'я іншого диктатора – Сталіна. Перед розвалом СРСР її "обізвали" площею Ленінського Комсомолу, а ця назва є далеко не чужою головним особам з оточення президента або їхнім предкам.

Головне завдання, поставлене президентом, - жодних бюджетних витрат, тільки за кошти спонсорів. Правда, один з головних промоутерів проекту "Зе" на заклик вкластися в Донбас запропонував пофарбувати два ларьки. Враховуючи, що ларьок на площі лише один, навпроти готелю "Дніпро", і фарбувати його не треба, навряд чи він захоче відгукнутися на цей заклик. А тут недумано-негадано зріс і сам кошторис "перенесення". Планується витратити 300 млн грн, адже захотіли і дерево, і фонтан, і нову скляну прибудову для спілкування з народом у всіх перед очима, і паркінг. У такому форматі охочих вкласти 10 млн євро просто так, під "нову енергетику", буде небагато. Будь-який олігарх, який вклав "десятку", захоче отримати "ярд". Загалом тепер чекаємо нову ідею: продати активи ДУСі та за виручені гроші зробити "рестайлінг" Офісу президента. Ідея просто ідеальна: заробити на приватизації "феофаній" і вдруге – на проекті створення нового офісу. Для держави – це в сухому залишку класичний геморой: столиця втрачає і Український дім, і ще повинна думати, як утримувати пусту будівлю колишньої АПУ, адже ідея влаштувати там "дитячий будинок" чи "музей" - це як чергове "дерево" всередині колишнього музею Леніна. Тим паче що майбутньому президентові теж може не сподобатися енергетика "євсейкової долини" і він захоче переміститися назад "на пагорби".

З іншого боку, нове місце – це такий собі мачо-жест влади, адже місце перебування президента переноситься майже на майдан: "сам прийшов". Отже, команда Зе не боїться "жовтих жилетів" або має намір усе встигнути до їхньої появи. Третього не дано.

Тему зміни центру влади завжди розглядали в інших країнах у контексті перенесення самої столиці. У Європі переважає концепція будівництва зручних урядових кварталів, які мають необхідні комунікації, засоби захисту і не заважають городянам. В Азії, Африці та Латинській Америці часто спантеличені перенесенням столиці до іншого місця. Зумовлене це тим, що великі колоніальні мегаполіси формувалися, враховуючи інтереси метрополій, як правило, на узбережжі або на перетині торгових шляхів. Нова столиця в цій концепції – це не тільки обрив старих корупційних ниток, сформованих у колоніях, а й розвиток внутрішніх регіонів, збалансування рівня регіональної урбанізації. У системі метрополія-колонія часто формувалися феномени приматного міста, коріння яких йдуть у надцентралізацію фінансових потоків. Нова економічна географія згідно з теорією Пола Кругмана та Масахіси Фуджити спирається на концепцію подолання економічних забобонів щодо малих міст, які дискримінуються централізованою фінансовою системою. Один з елементів цього подолання – вирівнювання рівня урбанізації. Перенесення столиці може сприяти цьому, якщо відповідне питання вивчають з точки зору просторового вирівнювання та пошуку "меридіанного центру". Крім того, є і теорія розташування столиці "ближче до друга".

Наприклад, перенесення столиці з Києва, скажімо, до Чигирина ідеально підходить для забезпечення стратегічної безпеки і відповідає принципам "центрографії", тобто розташуванню внутрішнього регіонального центру країни, великі мегаполіси якої переважно на периферії: Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк, Луганськ. Це як перебування центру тяжіння в механіці: країна, де порушені економічні "центри тяжіння", як правило, розвивається дуже повільно.

Можна і застосувати теорію графів, яка активно використовується в дискретній математиці та геоінформаційних системах (ГІС). У цій моделі столиця – це вершина, а з'єднують її з іншими центрами транспортні комунікації – ребра. Столиця та її взаємодія з регіональними центрами стає своєрідною блок-схемою алгоритму, як колись логічна загадка "семи мостів Кеніґсберґа".

Лідером з перенесення столиць є Африка. У Нігерії (Абуджа) це спроба видалення центру корупційної влади від центрів соціального протесту (концепція історика Африки Тоїна Фалули). У Кот-д‘Івуарі (Ямусукро) і Танзанії (Додома) – спроба регіонального розвитку, коли фінансові центри залишаються в Абіджані та Дар-ес-Саламі. У Бразилії нова однойменна столиця стала не тільки видатною пам'яткою творчого генія Оскара Німеєра, а й реальним механізмом розривання корупційних зв'язків політичних еліт з великим бізнесом. Сьогодні вісь Бразиліа - Анаполіс - Гоянія є територіально-економічним районом Центрально-західного регіону, який найбільш динамічно розвивається, поступово створюючи конкуренцію традиційній осі ділової активності Сан-Паулу – Ріо-де-Жанейро.

Перенесення столиці Туреччини зі Стамбула до Анкари принесло користь і країні, і Стамбулу. Останній став фінансовим і економічним центром, зробив ставку на торгівлю і туризм та позбувся тягаря столичного центру. А зростання Анкари сприяло розвитку радіальних транспортних комунікацій у Туреччині і новому імпульсу у перетворенні центру країни. 

На пострадянському просторі перенесення столиці з Алма-Ати до Астани стало потужним економічним імпульсом та ідеологічною основою побудови нової державності.

У М'янмі ідея з новою столицею Найп'їдо (замість Рангуна) була реалізована відповідно до концепції "ближче до друга", тобто до Китаю, і подалі від настирливих сусідів.

У майбутньому Київ також міг би стати українським "Стамбулом" чи "Ріо-де-Жанейро", віддавши функції столиці новому місту для стимулювання розвитку центрального економіко-географічного ядра країни. Але це зовсім не є гарантією перезавантаження системи влади. Корупційні зв'язки в новій столиці тимчасово слабшають, але без системних змін дуже швидко виходять на колишній рівень. Як і у випадку зі "скляним Офісом президента". Якщо не усунути причини функціонування рентної, корупційної та сировинної економіки, бородавка корупції зросте і на новому місці. Можливо, за прикладом Грузії Україна з часом обмежиться лише створенням нового урядового кварталу, подалі від жвавих магістралей, із плануванням за принципом відкритого ділового простору і прозорого соціального середовища.

Але поки ми не зробили ні першого, ні другого, обмежившись звичайною скляною вітриною, яка, як і "скляний міст" Кличка, має дуже обмежені "споживчі" властивості: подивитися можна, а пострибати – тільки якщо ти "брат". Але для отримання 40% підтримки на виборах цього цілком вистачить.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>