Мовний закон прийняли, а про добробут українців коли почнемо думати?

Мовний закон прийняли, а про добробут українців коли почнемо думати?
Украинское фото

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Історія багато разів нас вчила і досі вчить, що не треба силою нав'язувати якусь соціально-економічну модель, - краще дати широку можливість для справедливої конкуренції та свободи свідомості. Лише в цих умовах не буде перешкод і перепон для загальних цілей управління державою та забезпечення економічного зростання в країні.

Новини за темою

Проте знову бідні українці повинні будуть за все заплатити. Коли вчора 25 квітня слухав трансляцію з Ради, на чому у своїх промовах наголошували окремі народні депутати, мимоволі запитував себе: а вони взагалі розуміють мотивацію українців до цього "мовного закону", до нових способів виживання в умовах цієї масштабної економічної кризи в Україні? Вони взагалі розуміють нашу ментальність, вони знають, як створювати стимули для українського бізнесу, щоб, наприклад, сферу послуг перевести на державну мову (в ресторанах, перукарнях, магазинах, автомийках та ін., де співробітники повинні будуть спілкуватися тільки українською)? Сайти, де продають товари і надають послуги, також треба перевести на українську мову.

Проблеми архіважливі для малого і середнього бізнесу, але відповідей на них у нардепів немає. І що нас чекає? Сьогодні мої знайомі великі чиновники найчастіше у відповідь лише усміхаються. А ось підприємцям не до сміху. Наприклад, керівник компанії у сфері енергоефективності з Сєвєродонецька Сергій Бондар відверто каже: "Щоб вичитати наш корпоративний сайт, треба приблизно 36-48 годин. Тепер витрати на переклад текстів складуть не менше 3000 доларів США. Хто буде відплачувати? Далі, залишивши для реклами одного монополіста Google і прибравши Яндекс, ми відчули істотне скорочення замовників на нашу продукцію. Обіцяну альтернативу так ніхто і не створив, навіть спроб не було".

Новини за темою

Звичайно, при бажанні та професійному підході до національних програм та стратегій подібні проблеми ефективно і швидко вирішуються. Багато країн вже це проходили, правда, індивідуально і, виходячи з свого історичного досвіду, сформованих тенденцій і особливостей поточного моменту. І не треба далеко за прикладами ходити. Взяти хоча б Польщу. Як відзначають провідні аналітики, після успішно проведених реформ в їхній країні, частка малого і середнього бізнесу у ВВП Польщі досягла 47% або близько 206 млрд дол. США, тоді як у нас в Україні цей внесок підприємців ледве дотягує до 10% або не більш як 11 млрд дол. США. Нам самим для піднесення української економіки вже зараз гостро не вистачає кваліфікованих фахівців і працівників. Потрібно залучати їх з-за кордону, проте в Закон внесли норму про те, що Уповноважений має право складати протоколи на суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог обов'язкового використання української мови.

То де масштабно брати кваліфіковані кадри, які добре знають українську мову? І це в умовах, коли президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобійник з тривогою зазначає: "Європі в найближчі роки необхідно 14 мільйонів трудових мігрантів. І треба визнати, що частка українців, які працюють легально за кордоном, постійно збільшується. Також і кількість нелегальних трудових мігрантів з України досить висока в Європі і складає приблизно 40%. Але під час президентської кампанії 2019 року кандидати майже повністю ігнорували тему трудової міграції. Тому що українці за кордоном не цікаві їм, лише невеликий відсоток з них голосує на виборах (50-60 тис. осіб). Однак тему трудової міграції потрібно піднімати, у тому числі під час парламентських виборів. У ситуації, коли українці масово їдуть працювати за кордон, говорити про перспективи розвитку української економіки дуже складно. Адже без робочих рук економічного зростання не відбудеться".

Новини за темою

Правда, нардепи не забули себе коханих і підготували собі, так би мовити, запасні "аеродроми" на випадок, якщо восени їх не оберуть в Верховну Раду. Тому в Законі передбачено створення двох нових державних органів – Національної комісії зі стандартів української мови, яка буде визначати необхідний рівень володіння ним для зайняття певних посад. А також повинен бути створений держорган – Уповноважений із захисту державної мови, який буде контролювати дотримання мовної політики, тобто стежити і припиняти використання інших мов там, де наказано використовувати український. 

Відповідно, якщо є контролюючі державні органи, то традиційно невиконання вимог "мовного закону" буде каратися штрафами. Так, наприклад, в бізнесі сфери обслуговування за порушення мовного законодавства спочатку буде оголошуватися попередження і даватися 30 днів для усунення порушення. У разі ще одного порушення протягом року - штраф 5100-6800 гривень. Повторне адміністративне порушення протягом року – штраф 8500-11 900 гривень. А хто з народних депутатів назве ціну питання, скільки ми втратимо і скільки придбаємо від нововведень (тільки без емоцій і пафосу)? Але найголовніше, де ті ринки, на яких українські виробники будуть продавати свої товари і послуги? І як масштабно нарощувати ряди бізнесменів у нас в країні? Якщо не будемо вирішувати ці ключові проблеми і не почнемо залучати нових людей в український бізнес – буде катастрофа для економіки. І це не визнання власного безсилля, а швидше за все – власного небажання Кабміну і законодавців що-небудь міняти в економіці і політиці.

І все ж таки, що нам потрібно робити? Відповідь я отримав від керуючого партнера юридичної компанії Quantum Attorneys Володимира Воробйова, який, зокрема, підкреслив: "Взагалі поки в основу національної ідеї не ляже матеріальний добробут кожного громадянина і багатство нації в цілому, нічого в цій країні не зміниться. Вся державна ідеологія, ідеологія кожного державного органу, і в першу чергу Верховної Ради і уряду повинні базуватися на те, щоб зробити наш народ багатим в Європі. А освіта повинна вживляти цю ідею багатства як матеріального, так і духовного, в мізки кожної дитини зі шкільних років".

Від себе додам, що малому і середньому бізнесу зараз залишатися осторонь категорично не можна. Зрозуміло, молодій команді політиків треба допомогти прийняти сильні і вірні рішення, в тому числі і щодо мовного законодавства. При цьому і сама нова влада повинна ніби полегшити ризики для бізнесу. Саме полегшення різних ризиків для бізнесу – це і є інституційна політика держави. Для цього потрібно створити в Україні відповідні інститути, щоб розділити тягар ризиків. Наприклад, ризики можна поділити технічно (бюджетні гарантії, субсидування процентних ставок тощо), а можна – фундаментально (захист прав власності, справедлива судова система тощо). Але головне, про що не втомлюємося повторювати: в країні дуже важливі мир і низькі податки. Все інше зробить природний перебіг подій, включаючи подальший розвиток української мови.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>