Місце "європейського Сомалі" поки вакантне. Чи займе його Україна?

Місце "європейського Сомалі" поки вакантне. Чи займе його Україна?
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Тема погашення зовнішніх боргів – це не просто дискурс, що балансує між дефолтом і розвитком країни, але й екзистенційний вибір усієї нації.

Умовно кажучи, вибір свого майбутнього: або рухатися по моделі Румунії часів комуністичного диктатора Чаушеску, що передбачає повернення всієї заборгованості, до "останнього сантима", нехай і ціною зубожіння населення, або за ісландською моделлю, коли ця острівна країна вирішила, що шлях північноатлантичного Сомалі не для неї.

На жаль, місце "східноєвропейського Сомалі" поки ще вакантне. Повз нього змогла проскочити Молдова, але поки не проскочила Україна. І нам найближчим часом належить вибрати: або віддавати на погашення боргу приблизно третину дохідної частини бюджету, відриваючи сотні мільярдів гривень від медицини, науки, освіти, оборони, критичної інфраструктури, структурних реформ економіки, або, нарешті, зібратися з силами і сформулювати свою програму нової реструктуризації.

Поки ж ми змушені йти у фарватері попередньої реструктуризації, прокладеному лоцманом Яресько. І, треба сказати, фарватер цей ґрунтовно заміновано. Так, за списання декількох мільярдів доларів Україна взяла на себе зобов'язання виплачувати зовнішнім кредиторам не тільки прямий борг і відсотки по ньому, але і так звані інструменти відновлення вартості - Value Recovery Instrument, скорочено VRI.

Новини за темою

Простими словами, так звані бонуси за зростання: з 2021 по 2040 роки наша країна повинна віддавати зовнішнім кредиторам понад всі обов'язкові платежі ще й 15% приросту ВВП, якщо валовий продукт році збільшитися в діапазоні 3-4% і 40% у випадку, якщо динаміка зростання ВВП перевищить 4%.

При цьому зазначимо, що для подолання бідності наша економіка повинна зростати на 5% щорічно, в іншому випадку тавро найбіднішої країни Європи, що поступається не тільки пострадянським країнам, але і Косово і Албанії, перетвориться для України на довічний вирок. Багато хто скаже, що така позитивна динаміка поки лише благе побажання. Але справа в тому, як рахувати ВВП.

В умовах реструктуризації приріст рахують у доларах, тобто потрібно оцінювати не тільки показники реального зростання валового продукту в гривні, але і темпи інфляції, що визначають величину цінового дефлятора, а також динаміку курсу гривні. У минулому році реальне зростання ВВП склало 3,2%, інфляція близько 10%, а гривня зміцнилася на 4%.

Таким чином, для моделі розрахунку величини бонусів, що підлягають сплаті, використовувався б показник зростання ВВП у розмірі 17%, з утриманням з неї на користь кредиторів 40%. В принципі, ВВП так і виріс: з приблизно 100 млрд доларів до орієнтовно 120 млрд. Рятує лише те, що виплати почнуться з 2021-го року і до 2025-го їх розмір не може перевищувати 1% ВВП, тобто за право "рости" ми будемо платити приблизно 1,3-1,4 млрд доларів на рік. А потім…

У зв'язку з цим завдання економічного розвитку країни кардинально ускладнюється. Нам необхідно не просто розробити ефективну модель зростання і успішно її імплементувати в сформовану систему глобальних економічних взаємин, але і придумати, як "рости" за умови, що доведеться віддавати зовнішнім кредиторам "за спасибі" 40% загальнонаціонального прибутку, яким і є щорічний приріст валового продукту. Прецедентів у світовій практиці ще не було, тут як в анекдоті: "чи їхати, чи шашечки".

Ісландцям було легше, адже у них мешкають ісландські інвестиційні банкіри. Лобі ж інвестбанкірів, що отаборилися в Україні, розраховане лише на вигризання маржі на ринку державних цінних паперів: 90% їх прибутку заробляється не в реальному секторі економіки і не з допомогою корпоративних інструментів, а завдяки надвисоким ставкам за ОВДП у розмірі 20% річних.

В умовах стабільної гривні ця гривнева прибутковість автоматично перетворюється на валютну і такої шари немає ні в одній країні світу. Всі державні інституції, включаючи Мінфін і НБУ, обплутані павутиною афілійованих зв'язків, за якою розтікається інсайдерська інформація в частині випуску та погашення державних боргових інструментів. Ісландський сценарій для них як страшний сон, "залізне болеро, краков'як навприсядки".

У бунтівних снах, може, їм і сниться гробовий голос, що говорить "щоб ти жив на одну зарплату", але за підсумком пробудження всі вони вранці стають реформаторами, "п'ють шампанське" і ввечері ділять гроші, зароблені на державному бюджеті. Тут є і дилерство, і комісія для нерезидентів, і схеми відмивання грошей для політичного істеблішменту, якими не гребують навіть вищі посадові особи країни.

Саме тому вони будуть лякати дефолтом і "підбадьорювати". Мовляв, Україна може майже безболісно пройти трек пікових виплат за зовнішнім боргом. Чи "рівень держборгу знизився нижче психологічної позначки в 60%". Забуваючи при цьому врахувати суму гарантованого державою боргу на 10 млрд доларів або фактор зміцнення гривні в минулому році. Про бонуси кредиторам геть ніхто не згадує. Все це нагадує картину, коли марафонцю, що біжить з останніх сил, "мотиватори" вздовж траси кричать "давай, давай, вже близько". А воно зовсім не близько, і він вже не в силах "давати".

112.ua

Рівень платежів за державним боргом в 2019-му році вже підвищено до 460 млрд гривень. В наступному доведеться віддати 310 млрд. В 2021-му – 240. Лише з 2030-му планка платежів держави за боргами опуститься нижче позначки в 100 млрд грн. Але тут не врахований фактор девальвації гривні, який вплине на розмір боргу, номінованого в іноземній валюті, а також ті самі бонуси кредиторам.

Крім того, цифри не відображають можливий випуск нових боргів, у тому числі короткострокових (3-6 місяців). Саме завдяки коротким випускам ОВДП на строк до 6 місяців суми виплат у цьому році буквально за пару місяців зросли на 30 млрд гривень. Так що цифри на 2020-й рік і далі дуже умоглядні.

112.ua

Пікові виплати в цьому році припадають на 2 та 3 квартали (165 і 110 млрд гривень в еквіваленті відповідно), а в 2020-му – основний вал погашень на 1 і 3 квартали. При цьому, як відзначили в НБУ, в найближчий рік темпи зростання ВВП сповільняться до 2,5%, а інфляція в 2020-му увійде в базовий таргет 5%, тобто нарощування дефлятора ВВП значно скоротиться.

Простими словами, валовий продукт буде генерувати недостатній фінансовий потік для покриття всіх планових витрат.

112.ua

У цьому році пікові виплати, як зазначалося, припадуть на 2 та 3 квартали. Реперні точки – травень і вересень, коли доведеться віддавати 51 і 59 млрд гривень відповідно лише на погашення зовнішніх боргів, тобто валютні резерви країни, якщо Мінфін не знайде ці гроші на внутрішньому ринку, скоротяться приблизно на 4 млрд доларів.

З урахуванням нинішнього значення ЗВР НБУ на рівні 20 млрд доларів, ці борги можна виплатити навіть без допомоги зовнішніх кредиторів, але з одним суттєвим негативом: резерви Нацбанку скоротяться до критично мінімального значення і вже не зможуть покривати 90-денний імпорт, тобто можливості регулятора щодо проведення валютних інтервенцій з підтримання курсу гривні восени цього року будуть суттєво обмежені, що позначиться на курсі національної валюти.

Найбільш негативний сценарій для України – це некерований дефолт. Його відмінність від ісландського сценарію полягає в тому, що у країни в такому варіанті не буде консолідованої позиції, коли, наприклад, Україна могла б провести всенародний референдум щодо виплати зовнішнього боргу і, спираючись на його результати, зажадати від зовнішніх кредиторів скасування "бонусів за зростання", зниження процентної ставки до 1-2% і реструктуризації боргу на 50 років.

У разі технічного дефолту, тобто неможливості погасити борг з фінансових причин, умови будуть диктувати зовнішні кредитори, використовуючи своє лобі в середовищі інвестиційних банкірів. А тут "горе боржникам".

Нинішня ситуація до болю нагадує традиційну гру в "тягни-штовхай", яку наші політики влаштовують із західними партнерами, починаючи з 2008-го року. Коли грошей немає і потрібні кредити, вони "тягнуть", приймаючи будь-які необхідні рішення, аж до електронного декларування та створення антикорупційних органів. Коли грошей на найближчий рік вистачає - вони "штовхають".

За останній місяць Україна порушила цілий ряд структурних маяків, включаючи судове рішення щодо скасування націоналізації "Приватбанку" і особистих гарантій колишніх власників цього банку щодо кредитів рефінансування, взятих в НБУ.

Визнана неконституційною норма законодавства щодо кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Не виконані вимоги меморандуму в частині дотримання графіка підвищення ціни на газ для населення. З одного боку, це єдиний плюс у зазначених порушеннях.

А з іншого, уряд так і не запропонував альтернативний варіант і населення продовжує купувати газ українського видобутку дорожче, ніж промисловість – імпортний. Крім того, за перший квартал 2019-го дефіцит бюджету становив 30 млрд гривень і за підсумками року цілком може перевищити структурний маяк в 2,5%.

Нарощуються і приховані дефіцити: за рахунок перегляду резервів НБУ на мільярди гривень збільшив розмір свого прибутку, що перераховується в доходи бюджету. А це вже друкарський верстат.

Новини за темою

Саме тому у МВФ виник сумнів у договороздатності наших політичних еліт і нового президента в частині реалізації складних і непопулярних політичних рішень.

У травні траншу від фонду Україна вже не отримає. Першу реперну точку доведеться пройти за рахунок внутрішніх резервів. Крім того, в 2019-му МВФ, можливо, взагалі не буде кредитувати нашу країну. Про це заявив JP Morgan у своєму аналітичному огляді європейського ринку країн, що розвиваються.

Цитата по Україні: "У цьому році виплат від МВФ ми не очікуємо в основному через популістський підхід, невиконані умови програми і рішення уряду "лібералізувати" ціни на газ тільки у бік зниження, одночасно вводячи обмеження до підвищення".

Аналогічний висновок зробили і швейцарські банкіри з UBS. Там відзначили також законодавчі та корупційні ризики, які можуть призвести до блокування співпраці України і МВФ. Таким чином, отримавши перший транш за скороченою програмою співробітництва, наша країна пропускає другий – травневий і, можливо, пропустить і третій листопадовий.

Слідом за МВФ програми співпраці почнуть згортати та інші міжнародні фінансові організації, зокрема Світовий банк. Фінансовий блекаут можливий і в частині співпраці з ЄС з отримання макроекономічної допомоги.

Ситуація повторює 2012-й рік, коли тодішні політичні еліти вирішили, що не варто "прогинатися під мінливий світ, одного разу він прогнеться під нас" і послали МВФ в сад, так і не вибравши більшу частину кредитної лінії. Гроші довелося в екстреному порядку шукати в 2013-му, коли зростання економіки сповільнилося до нуля.

Такі метання цілком зрозумілі. Прийшовши до влади, в перший рік хочеться як горбатому киту насичуватися бюджетним "фінансовим планктоном", а тут вимоги зовнішніх кредиторів в частині боротьби з корупцією. Крім того, шановні люди вимагають компенсацію за "незаконно націоналізований" банк.

Треба уважити. А через рік, коли стане несила, можна знову набрати Вашингтон і попросити надіслати "нові калоші", адже "ті, що ти вислав минулого тижня, ми давно вже з'їли, і чекаємо не дочекаємося, коли ж ти знову пришлеш до нашої вечері дюжину нових і солодких калош!".

Хоча є й інший конспірологічний варіант: повзучий "злив" нової команди, щоб вона восени дізналася, що таке "керувати країною". Як правило, у нас реалізуються обидва варіанти.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>