Міграційна криза в Європі, або Чому за кордоном жити краще

Дешеві авіаквитки, поширення англійської мови та інтернаціоналізація університетів створили для молодих європейців небачені раніше умови для переїзду до інших країн. Усе це стосується українців у Польщі, румунів в Іспанії, поляків у Британії та литовців у Німеччині... Автор також відзначає іншу сторону міграції – гонитву за кращим життям за відсутності позитивних змін на батьківщині мігрантів.

Міграційна криза в Європі, або Чому за кордоном жити краще
З відкритих джерел

The Economist

щотижневий журнал

Дешеві авіаквитки, поширення англійської мови та інтернаціоналізація університетів створили для молодих європейців небачені раніше умови для переїзду до інших країн. Усе це стосується українців у Польщі, румунів в Іспанії, поляків у Британії та литовців у Німеччині... Автор також відзначає іншу сторону міграції – гонитву за кращим життям за відсутності позитивних змін на батьківщині мігрантів.

Оригінал на сайті The Economist

"Порошенко, Зеленський, Порошенко, Зеленський", — співучим голосом говорить людина, перебираючи велику пачку паперів. Місце дії — посольство України в Польщі, — майже опівночі в неділю.

Представники кандидатів у президенти цієї країни зібралися довкола великого столу для того, щоб порахувати результати першого туру голосування, в якому взяли участь українці, котрі проживають тут, у сусідній Польщі.

З купи паперів у центрі столу один співробітник забирає довгий виборчий бюлетень (у ньому вказано 39 кандидатів) і передає його своєму начальнику, який зачитує вголос результати і віддає його відповідному делегату, а той уже додає його до свого стосу паперів.

Найбільші стоси бюлетенів з голосами за Петра Порошенка, чинного президента, і за Володимира Зеленського, комічного актора, що став його серйозним політичним суперником.

Новини за темою

Ця сцена певною мірою демонструє стійкість України. На відміну від багатьох колишніх радянських республік Україна є демократією, хоча і з доволі істотними недоліками.

Вона продовжує дотримуватися європейського курсу, вибраного після проєвропейських протестів на Майдані в 2013-2014 роках, і це відбувається, незважаючи на російське військове вторгнення та анексію Криму, що сталися вже після зазначених подій.

Українці здобули свободу пересування для відвідування країн Євросоюзу, яка була розширена завдяки лібералізації візового режиму в 2017 році, і сотні тисяч людей скористалися цим правом протягом останніх п'яти років.

Більшість українців подалися до Польщі, а на їхній вибір вплинули близькість цієї країни, культурно-лінгвістична спільність, а також її економіка, яка бурхливо розвивається.

31 березня тисячі українців вишикувалися в чергу перед посольством своєї країни у Варшаві, а також перед консульствами в Гданську і Кракові, для того щоб проголосувати за своїх кандидатів у президенти, що, загалом, стало наочним проявом транс'європейської демократії.

Однак для демократії та для європейського зближення потрібне щось більше, ніж вибори, які влаштовують раз на п'ять років. Для цього треба ще верховенство закону, транспарентність і міцні інститути.

А з цим в України серйозні проблеми. Корупція  поширена повсюдно, тоді як олігархи досі мають панівне становище в політиці. Розчарування щодо повільного перебігу реформ змусило багатьох українців емігрувати.

У 2013 році близько 220 тис. українців залишили Україну, а сьогодні в Польщі нараховують близько 1,5 млн українців, хоча щодо цього є різні оцінки.

Якщо порівняти попередні хвилі еміграції українців, то сьогодні цей процес уже має менш сезонний характер, і країну залишають усе більше молодих людей, які краще освічені та краще володіють іноземними мовами. Більше третини людей, які залишили останнім часом Україну, мають університетські дипломи.

Ангеліна Примак приїхала до Польщі в 2013 році для вивчення європейської політики. Корупція в університетах є головним чинником для таких студентів-іммігрантів, як вона, а хабарі за отримання дипломів є настільки поширеним явищем в Україні, що це вирівнює вартість навчання за обидві сторони кордону.

Сьогодні вона працює в польському дослідному центрі.

Сашко Іванюк, політолог і письменник з Києва, теж дійшла висновку, що її університет є відсталим і корумпованим, і тому вона переїхала до Любліна, аби здобути там докторський ступінь.

Багато підприємців переселилися до Польщі, а також тисячі професіоналів, які часто вбачають у Польщі трамплін для подальшого переїзду до Німеччини чи ще далі.

"Студенти і бізнесмени виїжджають з країни, — з гіркотою визнає Іванюк. — Це катастрофа з погляду демографії. Країна втрачає людей, здатних її змінити".

Наталія Панченко — учасник протестів на Майдані, а сьогодні вона живе у Варшаві. "Ті люди, які виїжджають з країни, могли б спонукати її до змін", — говорить вона.

Але саме ці українці — часто йдеться про молодих людей без партнерів, без дітей і житла, які могли б утримувати їх в Україні, — кажуть, що вони не мають наміру повертатися доти, доки не покращиться ситуація в Україні.

Принаймні вони можуть використовувати свою реформаторську енергію в тій країні, яка їх прийняла. Так, наприклад, деякі українці взяли участь у протестах проти конституційних порушень з боку представників керівної польської партії "Право і справедливоость".

Український журналіст Ігор Ісаєв став членом громадського руху "Громадяни Польщі", противника партії "Право і справедливість", а сталося це в 2016 році, коли уряд запровадив обмеження щодо роботи засобів масової інформації.

"Я налаштований оптимістично і вважаю, що Польща на наступних виборах проголосує проти партії "Право і справедливість", — говорить він. Інші українці вносять свій вклад за межами партійної політики.

Примак стала активною учасницею європейської асоціації beta Polska, вона допомагає організовувати освітні програми, які інформують про роботу Європарламенту, для школярів і виборців в усій Польщі.

"Люди насправді проявляють більшу активність!" — із захопленням говорить вона і згадує про те, як один учитель, який почув її розповідь про цю ініціативу в кафе, одразу ж запросив активістів асоціації beta до своєї школи.

Усе це стосується українців у Польщі, румунів в Іспанії, поляків у Британії та литовців у Німеччині. Дешеві квитки на літак, поширення англійської мови та інтернаціоналізація університетів — усе це створило для європейців небачені раніше умови для того, щоб встати з місця і переїхати до іншої країни.

А наважуються на це переважно люди молоді й добре освічені. Вони за визначенням є мобільними, і тому вони готові до того, щоб скористатися перевагами європейської інтеграції. Вони прагнуть залишити східні та південні периферійні райони Європи і переміститися ближче до центру континенту.

Новини за темою

Брюссель, столиця Євросоюзу, є показовим прикладом, це головний напрям для багатьох сред тих, хто добре поінформований про Євросоюз і цінує його.

Сонячними вечорами тераси кафе в будівлі Європейського парламенту наповнені блискучими молодими чиновниками, політиками і радниками зі всього континенту, вони перемішуються з іншими людьми, які (переважно) поділяють з ними досвід роботи в європейських структурах, а також ентузіазм щодо цього.

"Один з несподіваних наслідків створення європейських інститутів полягає в тому, що багато найбільш інформованих і найбільш проєвропейськи налаштованих людей залишають столиці своїх країн і вирушають до Брюсселя", — помічає Тімоті Еш, історик з Оксфордського університету.

Привабливість центру

Щодо політиків Євросоюзу, то вони принаймні відвідують свої країни для зустрічі з виборцями. А соціальні мережі як ніколи раніше полегшують можливість для емігрантів залишатися активними політиці та у громадському житті своєї батьківщини. Вони мають можливість брати участь у національних виборах, хоча більшість з них цього не роблять.

Однак очевидно, що їхній центроневпинний рух сповнений енергії, і тому ці люди, не рухаючись з місця, можуть змусити країни свого походження рухатися ще швидше в тому самому напрямку.

Проведене Міжнародним валютним фондом у 2016 році дослідження виявило наявність "значної негативної залежності" між кількістю емігрантів з країн Східної Європи, які володіють високим професійним рівнем,  у 2000 році та поліпшенням якості управління в них через 14 років.

Непрямий вплив нещодавніх хвиль еміграції можна буде повністю оцінити ще через стільки ж років.

Проте в деяких місцях цей вплив уже є помітним. Еш вказує на такі країни, як Польща, де від'їзд з країни добре інформованих і проєвропейськи налаштованих людей уже відчувається в тоні національних дебатів. "Європейці, так би мовити, поїхали до Європи".

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>