Мер Добропілля Аксьонов: Силовики знали, що я лікуюся в Німеччині, але при цьому оголосили в розшук

У червні 2018 року мера Добропілля Андрія Аксьонова правоохоронці оголосили в розшук. Раніше Аксьонову повідомили про підозру у підробленні документів. У МВС заявили, що Аксьонов зник 4 червня. Сам він стверджує, що нікуди не тікав, більш того, отримав офіційний дозвіл на виїзд на операцію з видалення пухлини в Німеччину від тодішнього губернатора Донецької області Павла Жебрівського. По поверненню Аксьонова в Україну суд відправив його під нічний домашній арешт. Зараз мер проходить курс реабілітації після 12-ти хіміотерапій.

Мер Добропілля Аксьонов: Силовики знали, що я лікуюся в Німеччині, але при цьому оголосили в розшук
Андрій Аксьонов 112.ua

Андрій Аксьонов

Міський голова Добропілля

У червні 2018 року мера Добропілля Андрія Аксьонова правоохоронці оголосили в розшук. Раніше Аксьонову повідомили про підозру у підробленні документів. У МВС заявили, що Аксьонов зник 4 червня. Сам він стверджує, що нікуди не тікав, більш того, отримав офіційний дозвіл на виїзд на операцію з видалення пухлини в Німеччину від тодішнього губернатора Донецької області Павла Жебрівського. По поверненню Аксьонова в Україну суд відправив його під нічний домашній арешт. Зараз мер проходить курс реабілітації після 12-ти хіміотерапій.

Текст звернення міського голови Добропілля Андрія Аксьонова, опублікованого в групі "Добропілля. Розвиток регіону" у Facebook

Мене звати Аксьонов Андрій Анатолійович – я добропільський міський голова. Я хочу подякувати жителям Новодонецького, Добропілля, Білицького, Білозерського та роз'яснити ситуацію, яка склалася, враховуючи, що життя моє стало обростати легендами.

20 травня аналізи показали, що у мене онкологічне захворювання. Я поїхав у Німеччину. 1 червня мені зробили операцію, видалили пухлину. І призначили лікування – 12 курсів хіміотерапії. Перша легенда, яка ходить і яку я чую, – це гроші, які збирали мені на лікування. Спасибі вам велике за гроші, які ви збирали, але так вийшло, що до моменту, коли гроші зібрали, вони мені вже не потрібні були. І в цей же час в Добропільську міськраду звернулася дівчина, Оксана Лях, у якій онкологічне захворювання, і їй теж призначили шість курсів хіміотерапії тут, в Україні. І 200 тисяч, які ви зібрали, ми все віддали на лікування Оксани. Вона нещодавно пройшла черговий курс – начебто все нормально.

Відповім на питання, чому саме Німеччина. Поки ми пишемо листи, запити, подали на американську візу документи, я зустрічаю священика, який мені каже - ось телефон мого настоятеля, який лікувався в Німеччині, в Баден-Бадені, подзвони, запитай. Я подзвонив, спитав. Люди кажуть - приїжджайте, все зробимо. Я приїхав, і через чотири дні мені зробили операцію. Так що Німеччина виключно тому, що це випадок.

Отримавши на руки документи з діагнозом онкологічного захворювання, я поїхав до губернатора, на той момент це був Жебрівський Павло Іванович, відпроситися виїхати на лікування. У приймальні мене зустріли співробітники СБУ, прокурор, чоловік шість, напевно, і зачитують мені підозру у скоєнні злочину. Це дуже цікавий випадок – я їм показую документи, кажу, що у мене онкологічне захворювання, це привід припинити слідство до моменту одужання. Вони не хочуть дивитися мої документи. Я пояснюю, що я приїхав відпроситися, мені треба виїхати лікуватися, мені потрібна операція вчора – вони мене не чують. Я зайшов до губернатора, відпросився, і на наступний день полетів. Знаючи про моє захворювання, через тиждень мене оголошують у розшук. Тобто, я попередив губернатора, показав документи прокурору, присутнім співробітникам СБУ. Я їду, а через тиждень мене оголошують в розшук. Навіщо це робиться – мені не зрозуміло. Я перебуваю сім місяців на лікуванні – і весь цей час я в розшуку. Весь цей час мій адвокат носить документи в прокуратуру, в суді показує довідки з Німеччини. Зробили операцію – він приніс показав. Зробили перший курс хіміотерапії – він приніс показав. Дуже цікава реакція співробітників СБУ, прокуратури, суду – всі відвертаються. І не хочуть навіть на ці документи дивитися. Він говорить – ось номер телефону клініки німецької, зателефонуйте туди, запитайте. Я чув таку версію – ми дзвонили, телефон не обслуговується. Не знаю, чому так міркують наші силовики, може, вони думають, що в Німеччині легко за гроші зробити документи, що ти зробив собі онкологічну операцію. Але нереально взагалі в Німеччині підробити будь-який документ.

Сім місяців наші спроби довести, що я хворію, ні до чого не привели. Я навіть знаю, що досі існує така легенда, що Аксьонов не хворів, а переховувався від правосуддя. У мене питання до людей, які розповідають ці легенди, – а навіщо ж він тоді приїхав? Навіщо я приїхав? Я переховувався від правосуддя сім місяців, навіщо я повернувся? Я б далі переховувався. Так от, я вам скажу, хлопці – я закінчив лікування і у мене ще півроку реабілітації за документами. Мені треба пройти реабілітацію, тому що 12 хіміотерапій не проходять даром. Місяць пройшов, і я, як тільки зміг вільно пересуватися, відразу приїхав, щоб зняти напругу з цього питання. Вночі я прилетів, а вранці ми пішли в суд. Цікава поведінка суду, на мій погляд. Перше, що робить суд, – це садить мене під домашній арешт. Я просив: не садіть мене під домашній арешт, мені лікуватися треба, мені треба продовжувати лікування. Я нікуди не поїду, я сам прийшов, я нікуди не збираюся їхати. Суд садить мене під домашній арешт, але вночі – з 10 до 5 ранку я повинен перебувати вдома. Начебто все чудово, але вночі вдома, а днем максимум до Добропілля. Якщо мені треба потрапити в якесь інше місто – мені треба звертатися до прокурора, він мені дає дозвіл. Мені раз на тиждень треба кров здавати, стежити за організмом, кожен день я ходжу до лікаря, і на все це мені треба запитувати дозвіл у прокурора, бажано письмовий. Добре, я потерплю – треба, давайте. Нехай буде так. Через два дні суд другий і мене відсторонюють від посади. Теж дуже цікавий захід. Прокуратура каже – відсторонюємо від посади, тому що якщо Аксьонов буде працювати, може впливати на свідків. Я кажу – відсторонюйте мене, я підтримую, мені все одно лікуватися треба. Я все одно буду на лікарняному, навіть якщо ви мене не усунете, я буду на лікарняному ще 4 місяці мінімум. Мене відсторонили від посади на два місяці, домашній арешт на два місяці, а моя кримінальна справа складається з кількох епізодів.

Російський паспорт намагаються мені пришити, розкрадання бюджетних коштів. Цікаве дуже формулювання – в особливо великих розмірах. На думку прокурора, в особливо великих розмірах – це 6700 гривень. Виходить, міському голові зайнятися нічим, він сідає і починає підтирати числа в лікарняному листку. Питання - навіщо він це робить? Щоб три дні на роботу не ходити, чи що? Тому що там саме три дні на лікарняному. Був такий епізод – я взяв лікарняний і поїхав в Крим. Але Крим – це ж Україна. Захворів чоловік і вирішив поїхати на консультацію до лікаря в Дніпропетровськ. Він нічого не порушив? Нічого, у Конституції немає обмеження на пересування громадян України за наявності лікарняного листа. Обмежень немає – я був на території України. Так, в Криму, які проблеми? Для мене це незрозуміле звинувачення – ви взяли лікарняний і в Крим поїхали. Навіщо мені підробляти лікарняний? Звинувачення для мене докорінно незрозуміло. Я не порушував ніяких законів: ні конституційних, ні кримінальних. Свобода пересування, вона присутня, так само як і презумпція невинності. Поки ви не доведете, що я винен, я не винен.

Це як з російським паспортом. Поки ви не доведете, що він у мене є – у мене його немає. Коли ви покажете російський паспорт – тоді я винен. А поки ви його не показали – я не винен. Пояснюю для тих, хто не знає: форма №1 – це бланк. Будь-який громадянин бере форму №1, роздруковує її сам і від руки заповнює. І вклеює свою, не свою фотографію, чию хоче. Ви можете цю форму 1 заповнити на себе, на сусіда, і показувати всім. Чому прокуратура порушила за цим фактом справу – для мене незрозуміло. Адже вони прекрасно розуміють, що це бланк, а не документ.

Я тут народився, тут моє коріння, тут мої батьки поховані, я все одно сюди приїду, я батьківщину люблю. Мені їхати більше нікуди. І щоб ви не сперечалися щодо Криму, можу вам заявити офіційно – ніякого житла в Криму у мене немає. Ні будинку, ні квартири – немає і ніколи не було. У нардепів у половини будинки у Криму. Нема в Аксьонова, немає нічого, і це страшна для всіх проблема. Житла в Криму у мене немає і ніколи не було, що найцікавіше. Моя сім'я проживає на території України. Навіщо я їздив в Крим? Давайте хоч якась таємниця буде. Але поки я їздив в Крим – я не хворів. Як тільки я перестав їздити туди – мені стає гірше, і я відчуваю, як я до обіду вже втомлююся, і мені ходити важко.

Коли у мене запитав журналіст "Радіо Свобода" з приводу російського паспорта, я йому сказав про презумпцію невинуватості. Він мені відповів: а як ви прокоментуєте виступ нардепа ВР, який звинувачує вас в тому, що у вас є російський паспорт? Я йому ще раз нагадав про презумпцію невинуватості і сказав, що я не буду коментувати плоди хворої уяви окремих людей. Більш дипломатично – це плід хворої уяви людини. У мене є документи, факти, давайте дивитися на документи, факти, а не на те, хто про що мріє.

Андрій Аксьонов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>