Масове співробітництво змінює все: Вікіноміка – рецепт успіху України

Масове співробітництво змінює все: Вікіноміка – рецепт успіху України
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Одна з особливостей реформування в Україні полягає в тому, що в цьому процесі тонких налаштувань ми діємо, як у заговореній антиутопії. Якщо в інших країнах наявні проблеми піддають типологізації (тобто розподілу за чіткими типами і категоріями), а шляхи їхнього вирішення вже адаптують до місцевих умов, то в нашій країні так звані еліти й сонмища оточувальних їх експертів ось уже багато років діють у стилі "вивороту": виявлені проблеми намагаються представити як виключно українські унікальні явища, а шляхи їхнього вирішення – стандартизувати за західним зразком. Правда, є особливі любителі екзотики, які в частині проведення реформ спираються не тільки на успішну практику західних демократій, а й на такі рецепти, які нелегко застосовувати в Україні, як сінгапурські реформи Лі Куан Ю або китайська модель економіки. Що в результаті є на практиці в нас і в них, можна наочно переконатися, добре, що тепер українці отримали в навантаження до десоціалізованої держави майже повну свободу пересування, щоб протестний електорат не накопичувався і як пара йшов у паровозний свисток. У них виходить добре, а в нас – погано, і це не рядок з відомого вірша про "крихітку сина", а буденна багаторічна реальність.

Новини за темою

Світова економіка вже давно дійшла висновку, що природа економічних криз доволі схожа, і фактор величини країни або її географічного положення відіграє достатньо опосередковану роль. Зате рецепти вирішення проблем цілком лежать у площині національних особливостей і конкретного соціально-економічного рельєфу тієї чи іншої економіки. Як уже згадувалося, в Україні цю доволі просту парадигму поставлено з ніг на голову: будь-який виклик "еліти" оцінюють як унікальний, притаманний лише одній Україні, який не мала ще жодна країна світу. На думку панівних кланів, така постановка питання має надати унікальності їхньому стилю управління країною і канонізувати у свідомості електорату їхню роль у становленні "четвертої республіки". Зате щодо вирішення проблем спостерігаємо постійні пошуки прикладного іноземного досвіду, який можна як трафарет накласти на нашу економічну модель і в лічені роки отримати профіт, "але не за паспортом", а трохи нижче пояса, тобто "в кишеню"…

У результаті Україна є чемпіоном з невикористання свого внутрішнього інтелектуального потенціалу. Адже для вирішення типових проблем, адаптованих до національних особливостей, необхідно залучати якомога більше учасників-експертів. Це класик марксизму говорив про те, що не кожна кухарка може керувати країною: враховуючи сучасну долученість домогосподарок до різних електронних девайсів, вони дадуть фору будь-якому професору-"древню".

Як показує міжнародний досвід підключення до розумового процесу тисяч учасників, колективний розум набагато перевершує за своїм потенціалом будь-який герметичний орган. Наприклад, в Україні діє доволі складний у плані семантики назви "Реанімаційний пакет реформ": ніхто не може пояснити, як реанімація співвідноситься з реформами, адже латинська приставка "re" означає повторність, а реформи – це створення чогось нового.

Так чи інакше, але кулуарність і герметичність будь-яких реформаторських громадських рухів можна пояснити дуже просто – битвою за гранти і небажанням ділитися, і чим біднішою є країна, тим ці рефлекси стають більш загостреними. Поки що ніхто в Україні так і не спробував залучити до процесу реформ тисячі простих людей та їхній інтелектуальний потенціал.

Новини за темою

У результаті кризи 2008 року Ісландія опинилася на межі дефолту, майже як Україна впродовж найближчих двох років. Ісландці, як і ми, мали два шляхи: перетворитися на атлантичне "сомалі" або загнати кредиторів "за Гренландію" та створити інформаційне суспільство і творчу економіку нового типу. На референдумі ісландці ухвалили рішення не повертати борги на умовах кредиторів і приступили до створення нової Конституції, яка мала в найближчому майбутньому унеможливити ситуацію, за якої борги беруть одні, а віддають інші.

У січні 2008 року ісландський поет і співак Гьордур Торфасон під час виконання своїх пісень біля стін парламенту пропонував усім охочим підходити до мікрофону і висловлювати власну думку. Все закінчилося тоді "посудною революцією", відставкою правлячої еліти та написанням нового Основного Закону. За рішенням нової влади проти злодійкуватої верхівки і керівників банків було порушено кримінальні справи, а самі фігуранти потрапили на радари Інтерполу. Ісландці відмовилися на 15 років залазити в боргову кабалу. Нагадаємо, українці завдяки реструктуризації імені Яресько підписалися на двадцятирічне ярмо. Але головним досягненням Ісландії стала нова Конституція, яку написав самий народ: це зробили 950 простих громадян, обраних за лотерейної системи. Фінішне доопрацювання Конституції було доручено Конституційній раді, яка складалася з 25 членів, котрих було обрано з п'яти сотень ісландців, кожного з яких було делеговано не менш ніж 30 громадянами країни.

Ця модель написання Основного Закону є найбільш яскравим прикладом Вікіномікі, коли тисячі учасників за відкритим інформаційним кодом можуть брати участь у розробленні різних моделей: від нових комп'ютерних програм до нових законів. Принцип Вікіномікі — масове співробітництво змінює все. На думку автора терміна, видатного мислителя та економіста Дональда Тапскотта, тепер будуть вигравати ті компанії і держави, які стануть використовувати "відкритий код" і залучати учасників із зовнішнього середовища для вирішення найрізноманітніших проблем. Закриті моделі поступово відходять у минуле, а майбутнє належить динамічним відкритим системам. Адже це так заманливо – отримувати прибуток і соціально значущі результати за рахунок використання знань мільйонів. Сама ідея прийшла Тапскотту, коли він ознайомився з діловим досвідом свого знайомого: той отримав право на видобуток золота, але так і не зміг його знайти, поки не виклав у відкритий доступ геологічні карти і не попросив про допомогу. В результаті сотні геологів звідусіль надсилали свої поради, як знайти дорогоцінний метал, і пошуки, нарешті, увінчалися колосальним успіхом. При цьому кожен, хто взяв участь у досягненні результату, одержав свою частку в прибутку. Найбільші корпорації розвивають свої мережеві технології для інкорпорування тисяч сторонніх експертів. У глобальному масштабі це приводить до того, що великі компанії концентруються лише на вирішенні ключових виробничих завдань, а сотні другорядних віддають на відкуп тисячам малих і середніх підприємств. І тільки в Україні ФПГ продовжують неконтрольоване горизонтальне розширення, захоплюючи всі ті напрями, які приносять ще хоч якусь додаткову вартість, витісняючи з підприємницького середовища на периферію економіки величезні пласти МСБ. У компанії Procter & Gamble вже щоп'ята інновація приходить ззовні, при цьому поставлено мету довести цей показник до половини. Класичним є приклад, коли Procter & Gamble звернулася до хіміків звідусіль із пропозицією розробити технологію виведення плям з одягу, поставивши на кон 50 млн дол. Рішення було знайдено набагато швидше, ніж це сталося б при його пошуку силами самої компанії та її фахівців. Якщо за колишніх часів IBM витрачала на створення однієї операційної системи 700-800 млн дол., то тепер за допомогою відкритої операційної спільноти Linux та адаптації інновацій з використанням відкритого коду доступу компанія економить на своїх розробках до 1 млрд дол. на рік.

Одним з останніх проектів Тапскотта є вивчення досвіду інформатизації економіки і системи освіти в Португалії, де уряд намагається здійснити "інформаційну шокову терапію" і одним "стусаном" загнати суспільство в 21 століття. У системі освіти це проявляється в пільговому забезпеченні всіх школярів ноутбуками та якісним інтернетом.

Щодо України рецепти Вікіномікі поки слабо застосовують не тільки в державному секторі, а й у приватному. Уже занадто в нас люблять закриті кланові клуби і бояться відкритого спілкування: як корпорації намагаються поглинути все і вся, починаючи від вирощування свиней і закінчуючи енергетикою та металом, так і політичні секти вдаються до максимальної монополізації не тільки політичного процесу, а й реформаторського. Тим паче що реформи вже давно перетворилися в Україні на експортний продукт, який непогано продається на світовому "кредитно-грантовому" ринку, навіть краще, ніж "насіння" і зерно. Те, що ці "реформи" мають строк придатності, як яйця в розпеченому піску, нікого не хвилює, головне, щоб їх "купували". Підключити до процесу реформ за "відкритим кодом" тисячі українців – це схоже на самогубний альтруїзм: хто ж тоді дасть кредити і гранти, якщо люди самі напишуть проект країни, яку вони захочуть передати своїм дітям. Той самий ісландський конституційний процес практично бойкотували світові ЗМІ. А Україні ще й борги віддавати, і навряд чи народний "колективний розум" це схвалить. Те, що закрита країна (і герметична, кланова система управління нею) не може бути конкурентоспроможною в сучасному суспільстві, схоже, нікого не хвилює, навіть кредиторів, які цілком згодні на появу нового "чорноморсько-карпатського Сомалі". Ось тому в печерському кварталі так привільно розташувався у своїй гордовито побудованій "будці" владний Цербер: "Чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів