Марчук замість Кучми: Що дасть заміна представника України в ТКГ щодо Донбасу

Марчук замість Кучми: Що дасть заміна представника України в ТКГ щодо Донбасу
Євген Марчук Фокус

Никита Синіцин

Журналіст

Ще на початку жовтня беззмінний протягом 4 років представник України в Тристоронній контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі Леонід Кучма заявив про свій вихід з переговорного процесу.

Екс-президент своєю заявою нікого особливо не здивував, позаяк вже давно висловлював думки про безперспективність мінського процесу, який зайшов у глухий кут, і про власне бажання вийти з нього. Нарешті це сталося.

Пошуки заміни для колишнього глави держави зайняли близько півтора місяця, поки нарешті 22 листопада президент України Петро Порошенко не призначив представником України в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі Євгена Марчука. Починаючи з 2015 року, Марчук був залучений у переговорний процес у Мінську, будучи представником України з питань безпеки в Тристоронній контактної групи з врегулювання конфлікту на Донбасі.

Крім цього, за плечима нового призначенця багатий досвід управлінської роботи у 90-х – початку 2000-х років на чолі силових органів та Міністерства оборони України.

Віце-спікер Верховної Ради, представник президента України з мирного врегулювання на Донбасі Ірина Геращенко заявила, що нове призначення посилить позицію країни на переговорах у Мінську. Щоправда, за рахунок чого це обов'язково має трапитися – незрозуміло. Справді, призначення Марчука,  знайомого з переговорним процесом зсередини, дозволяє заощадити час на входження в суть справи людини, далекої від переговорів, але яким чином це реально дозволяє впливати на переговорний процес – загадка.

Ірина Геращенко і Євген Марчук Фото з відкритих джерел

По суті, гадається, немає особливих сумнівів у тому, що долю непідконтрольних територій тримають у руках дві людини – президенти України і Російської Федерації. У кожного з них є своє бачення і розуміння вирішення питання, і, судячи з нинішнього результату, вони помітно відрізняються.

Новини за темою

Щоправда, загальне бачення майбутнього непідконтрольної частини Донбасу, найпевніше, у Києва і Москви однакове. Судячи з того, що РФ за 4,5 роки не тільки не зробила жодних кроків щодо інтеграції у свій склад "народних республік", але навіть не визнала їх, приєднувати до себе в Москві не хочуть.

Після цього у "ЛНР" і "ДНР" залишається дві версії майбутнього:

1) власна, невизнана ніким незалежність, що насправді означатиме таке: фінансовий тягар за їх утримання ляже на плечі РФ;

2) повернення до складу України – на умовах Києва чи Москви.

Саме другий варіант видається найбільш імовірним, і саме на визначенні того, на чиїх умовах це має відбуватися, безуспішно обговорюється вже 4,5 роки в столиці Білорусі.

Власне, саме це робить фігуру представника України або Росії в Тристоронній контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі, по суті, чисто декоративною: роль передавальної ланки у пропозиціях президента, якого він представляє, і неможливість пропонувати свої умови і шляхи вирішення, а тим паче гарантувати їх виконання.

Нарешті, основним фактором, що впливає на перебіг переговорів сьогодні в Мінську, є подвійні вибори в Україні – президентські і парламентські у 2019 році. В умовах, коли в Україні може змінитися весь склад і конфігурація влади, а разом з нею і напрям політики, чекати особливих змін у мінському переговорному процесі безглуздо, адже нова влада завжди може відмовитися від досягнутих попередниками домовленостей. Втім, порушити домовленості можуть і ті, хто їх укладав, якщо після виборів почуватимуться впевненіше.

З іншого боку, наближення виборів і не кращі шанси перемогти на них можуть виявитися гарним стимулом для чинного президента України Петра Порошенка піти на поступки в питанні Донбасу.

Якими будуть ці поступки – складно сказати, але точно не йтиметься про визнання незалежності "ЛНР" і "ДНР" або про прямі переговори з їхніми лідерами: ці рішення просто "вб'ють" той рейтинг, що ще залишається у глави держави.

Зате більш-менш зрозуміло, чого в обмін на свої поступки може зажадати президент Петро Порошенко: підтримки у своїй виборчій кампанії. Зрозуміло, не прямої, а опосередкованої. Наприклад, якось приструнити "проросійських політиків і політичні сили" в Україні.

У будь-якому випадку для Петра Порошенка набагато небезпечнішою в майбутній президентській гонці є Юлія Тимошенко, яка має всі шанси з третьої спроби нарешті стати главою держави. Адекватною ціною за поступки в "донбаському питанні" з боку чинного президента була б умова "приструнити" Юлію Тимошенко, якщо, звісно, як стверджують прихильники президента, вона дійсно є черговою "рукою Кремля" в Україні. Але це все з розряду конспірології.

Суть у тому, що на тлі подібних махінацій та інтриг у настільки високих сферах конкретне прізвище представника України в Тристоронній контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі не має абсолютно ніякого значення.

З цього погляду, заміна Леоніда Кучми на Євгена Марчука представляється класичною "технічною" заміною, при якій на місце одного, що відійшов від політики, але має чималий авторитет у минулому, приходить такий же, що давно відійшов від політики, але досвідчений та авторитетний, до того ж "у темі" цього переговорного процесу.

Микита Сініцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів