Людина-кремінь із м'яким та щирим серцем: Історія "Рудіка" - контрактника з 59-ї бригади

Життєрадісність та чуйність просто переповнювали цю людину, вони били через край, мов кристально чиста, наповнена добротою вода з колодязя

Людина-кремінь із м'яким та щирим серцем: Історія "Рудіка" - контрактника з 59-ї бригади
Микола Руденко Facebook Яна Осоки

Ян Осока

Волонтер

Життєрадісність та чуйність просто переповнювали цю людину, вони били через край, мов кристально чиста, наповнена добротою вода з колодязя

Оригінал на сторінці Яна Осоки у Facebook

Вищий пілотаж.

Цими двома словами він залишився у пам'яті тих, хто мав за щастя знати цього чоловіка або воювати поруч із ним. Ці два слова замінюють собою тисячі інших. Це був маестро дивовижної гармонії зі світом, людина-кремінь із м'яким та щирим серцем.

Але завтра його ховатимуть, але завтра труну опустять у землю, і на одного українця стане менше.

Микола Вікторович Руденко (позивний "Рудік") народився 2 травня 1984 року в Одесі. Закінчивши 11 класів школи №106, навчався в Одеському Національному Медичному Університеті (на той час - Медичний Інститут), потім почав працювати автоперевізником та на будівництвах.

Захоплювався баскетболом (грав у шкільній команді) та зброєю. Саме друге захоплення разом із великою любов'ю до української землі й дало поштовх до рішення йти добровольцем, коли спалахнула війна.

Новини за темою

Микола Вікторович був високим, дуже сильним та відданим справжній дружбі. У нього ще зі шкільної парти був найкращий друг, який мав не такий зріст, тому "Рудік" завжди контролював його безпеку, коли той грав у шкільні ігри зі старшокласниками. Стояв поруч та попереджав тих, щоб гра була чесною.

А життєрадісність та чуйність просто переповнювали цього чоловіка, вони били через край, мов кристально чиста, наповнена добротою вода з колодязя. Тут й писати нічого не потрібно, просто подивіться на його очі.

1 лютого 2017 року він підписав із ЗСУ контракт на 3 роки. Навчання проходив в Острозі, у батальйоні розвідки, після чого на початку березня прибув до свого підрозділу.

Старший солдат, командир БРДМ-2, командир 1-го відділення розвідувального взводу 10-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади.

Він завжди чітко усвідомлював те, що будь-якої хвилини може потрапити на небо, але в його діях ніколи не було жодних вагань, навіть у критичних ситуаціях, він йшов на ризик із посмішкою на вустах та з палаючими очима.

Новини за темою

Разом із батальйоном брав участь у бойових діях, починаючи з 27 травня. Хоча позивний його був "Рудік", побратими доволі часто казали на нього "Дєдушка Рудік" через те, що Микола Вікторович просто обожнював свого дідуся, постійно згадував його у розмовах та ставив у приклад.

Загинув 17 жовтня на приморському напрямку Донецької області внаслідок підриву на фугасі.

Поховання відбулося 21 жовтня в Одесі. У нього залишились дідусь, батьки, дружина та донька.

Смерть невблаганна, і в кожного з нас є своя фінальна крапка, кожного чекає перший крок у вічність. Від цього не втечеш, тому ми змирилися, що колись завершимо свій шлях.

Але як можна змиритися з тим, що раптово йдуть такі чоловіки? Наші воїни, яких чекали б попереду безліч днів, радощів та хвилювань, перед якими відкрило б усі свої двері повноцінне життя, якби не ті, хто запросив на нашу землю війну.

Змиритися не можна, можна лише їх не забувати. Бо, якщо народ не пам'ятає своїх загиблих захисників, не зовсім зрозуміло, за кого вони помирають там.

Ян Осока

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>