Люди на експорт?

Трудову еміграцію з України цілком можливо зупинити. Але нинішній владі невигідно створювати умови для бізнесу: у такому випадку корумповані чиновники просто стануть непотрібні

Люди на експорт?
Українці покидають країну З відкритих джерел

Денис Борисенко

Депутат Київської обласної ради, голова Секретаріату партії УКРОП

Трудову еміграцію з України цілком можливо зупинити. Але нинішній владі невигідно створювати умови для бізнесу: у такому випадку корумповані чиновники просто стануть непотрібні

Українці залишають свою країну. З космічною швидкістю. Щомісяця за кордон у пошуках кращого життя їде понад 100 тис. людей – такі дані нещодавно озвучив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Вдумайтеся в ці цифри. Вони означають, що за хвилину, поки ви читали ці кілька речень, з України поїхали двоє осіб. І не просто дві людини, а, швидше за все, двоє фахівців, які могли б застосувати свої знання всередині країни. Наблизивши те саме "покращення", яке нам обіцяє вже не перша команда при владі.

Я за освітою програміст, і я бачу таких емігрантів серед моїх колег, серед колишніх одногрупників по вишу. Мої друзі – прекрасні фахівці з ремонту літаків – також переїжджають до Чехії. У них чудова кваліфікація, вони знають англійську, мають міжнародні сертифікати, наділені комунікаційними здібностями. І вони не знаходять застосування всього цього в межах України.

Здавалося б, з нинішнім рівнем глобалізації економіки саме поняття трудової міграції має втратити актуальність. Навіщо їхати в Німеччину працювати на концерн BMW, якщо концерн BMW сам може "приїхати" в будь-яку точку світу? Але роботодавці такого рівня в Україну не заходять.

Цьому є маса причин. Одна з них – інфраструктура. Люди, товари й капітали переміщаються в Україні з черепашачою швидкістю. Щоб з Дніпра доїхати до Буковеля, потрібно 20 годин торохтіти двома потягами з пересадкою у Львові. При нормальному авіасполученні або швидкісних залізницях турист орендував би житло на зайвий день, більше витратив би грошей на підйомниках і в ресторанах.

У США кожен долар обертається за рік 80 разів. Ну а гривні нашого дніпровського туриста трясуться разом з ним на верхній полиці протягом доби. Або взагалі лежать у банці під ліжком чиновника-корупціонера. Іншими словами, американська економіка – це бігун-спринтер, а українська – лежачий хворий.

Але справа не лише в транспорті. Україна повинна створювати умови для успішного бізнесу. Велосипед винаходити не треба – достатньо вивчити досвід країн, яким вдалося перескочити "з третього світу в перший".

Наприклад, створення технопарків з пільговим оподаткуванням, як у Сінгапурі: виділити землю під технологічні майданчики, залучити іноземних інвесторів. Проект такого технопарку на 300 га є в моєму рідному Павлограді. Це створення робочих місць, стимул для фахівців залишитися в Україні.

Все, що потрібно від держави – це не заважати. Дати можливість людям самим розвивати економіку на місцях. Мер і громада кожного міста самі знають, що потрібно розвивати саме у них: десь промисловість, десь зелений туризм, десь – інформаційні технології.

Але у нас навіть немає дискусії на цю тему, не кажучи вже про реальні дії. Чому? Відповідь проста: розвиток економіки невигідний нашій владі. На чому заробить чиновник у прозорій економічній системі, якщо все, що він уміє, це брати хабарі?

Найприкріше, що такі чиновники провокують на бездіяльність і потенційних працівників високотехнологічних підприємств. Пам'ятаєте гучну історію з відкриттям у Немирові Вінницької області нового заводу японської компанії Fujikura? Це підприємство з виробництва електропроводки для автомобілів Audi A8 і Volkswagen Golf. На ньому передбачені 2 тис. робочих місць. Люди відмовлялися офіційно працевлаштовуватися на завод, боячись втратити субсидії та соціальну допомогу!

Чи означає це, що українці – ледачі утриманці, які не бажають працювати, а хочуть жити за рахунок держави? Ні! Це означає, що державна система поставила їх у такі умови. Адже чиновникам набагато простіше вкрасти гроші на непрозорих схемах розподілу субсидій, ніж з рахунків прозоро працюючої транснаціональної корпорації.

Ми ще можемо змінити ситуацію. Керівництво країни повинно перестати красти. І дати таким чином моральний приклад своїм підлеглим. Потрібно прийняти нове законодавство. І це мають бути не косметичні, а революційні зміни. Слід замінити старих політиків на нових, які готові дійсно служити народові, а не своєму гаманцю. Але часу залишається все менше…

Уже згадуваний міністр Клімкін розповідав, як одного разу відвідав у Івано-Франківську польську школу. У ній відкриті 24 польських класи, причому навчаються там здебільшого не поляки, а українці. Ці діти змалку вивчають польську мову, мріючи виїхати в сусідню країну.

Фактично такі школи – це фабрики з виробництва людей на експорт. Звучить як сценарій фільму-антиутопії. Але така антиутопія вже стала нашою реальністю. І перемогти її можливо тільки революційними змінами у верхівці держави.

Денис Борисенко, депутат Київської обласної ради, голова секретаріату партії УКРОП

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...