Китайська наука та афганська травма: 5 нових книг весни

Воєнний досвід і самотність у мирному житті, хвороби-вбивці, страх і ненависть у студентському гуртожитку і віртуальні фейки – теми, здавалося б, розрізнені та різнополярні, але об’єднує їх дещо спільне. Насамперед, це досвід виживання, який формує жанр і будує сюжет, а вже потім – психологічне напруження і цікаві факти, які триматимуть вашу увагу до останньої сторінки.

Китайська наука та афганська травма: 5 нових книг весни
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

Воєнний досвід і самотність у мирному житті, хвороби-вбивці, страх і ненависть у студентському гуртожитку і віртуальні фейки – теми, здавалося б, розрізнені та різнополярні, але об’єднує їх дещо спільне. Насамперед, це досвід виживання, який формує жанр і будує сюжет, а вже потім – психологічне напруження і цікаві факти, які триматимуть вашу увагу до останньої сторінки.

Стівен Гайтон. Соловей не дасть тобі заснути. - К.: Нора-Друк, 2019

З відкритих джерел

Війна не відпускає героя цього захопливого роману протягом усього життя. Маючи бойовий досвід з Афганістану, він, американський вояк з грецьким корінням, навіть у мирному житті, прибувши на Кіпр для реабілітації, продовжує свій нерівний бій. Звісно, у мареннях, але для читача вони надто реалістичні. "На світанку рота виступила в долину, рухаючись дорогою, занадто вузькою для бронетранспортерів, бо по обидва боки". Звичні кошмари, кохання до турецької журналістки, яка так само зазнала в житті поневірянь, – усе це контрастує, зблискує яскравими флешбеками і нарешті завершується трагічним інцидентом. У результаті наш герой змушений тікати до колись популярного греко-кіпрського курортного містечка, занедбаного після турецького вторгнення у 1974 році. Там він приєднується до громади вигнанців, загубленої у руїнах, потонулих у заростях. Здавалося, тут він міг би нарешті знайти спокій і умиротворення, зцілившись і закінчивши власну війну з примарами минулого, але комусь очевидно що не до смаку ця ідилія посеред руїн. Наслідки воєнного минулого даються взнаки навіть у цьому раю для вигнанців.

Ігор Астапенко. Чаполоч. – Л.: Анетти Антоненко, 2019

З відкритих джерел

Ця несподівана для нинішніх реалій метафорична притча про людську самотність – дебютний роман автора, який продовжує традицію психологічної прози. Крім того, він справжній поет і лінгвістичний еквілібрист, його образна мова створює за кожним предметом багатошарову тінь свіжих смислів. Отже, тонке відчуття мови, але не Медвідь чи Пашковський. Вживає суржик, але не Бриних і не Подерв’янський. В анотації за автора розписалися, згадавши як предтечу Сашу Соколова. У "Школі для дурнів" він використовує потік свідомості, нагадуючи Джойса, у нашому ж випадку автор спробував те саме зробити з місцевим матеріалом. "То дивіться на омелу. Коли омеліле дерево втрачає листя, його кругла недуга стає ще виразнішою. Як жінка, на якій залишилися тільки родимки й хрестик". Або не так, більш прозаїчно, але не приземлено. Наче Хлєбніков, який набагато раніше за Соколова мелос з онуч витягував. "Детуся! Если устали глаза быть широкими…" Майже те саме в нашого автора: "Мілочко! Пам’ятаєш минулий березень? Снігу було по самі душі. Ше хтось у криниці втопивсь. Зоя, здається. Я не любив її. Не вона? Тоді й зараз не люблю. Буде довго жити. Налий. Так ось, я тоді зрубав аличу. Аличу Йосі. Він досі не знає. Вона мені заважала. Але я не про це, Мілочко. Коли в тебе день народження? Ти ж знаєш. Тоість — Ви знаєте. Підкури".

Олександр Завара. Гелтер Скелтер. – Х.: Фабула, 2019

З відкритих джерел

Класичну модель городу – юнацьку компанію, яка то на виїзді в лісі, то на дружній вечірці стикається з проявом метафізично-інфернального зла, - автор цього роману приміщує в незвичне, бо мирне середовище студентського гуртожитку. Зі своїми, звичайно, законами, часом жорстокими, але не настільки, щоб ставати сценарієм для фільму жахів. "Атмосфера в чотириста чотирнадцятій панувала майже така, як і того вечора, коли загинув Сергій Знайда. Лячна тиша в коридорі й сусідніх кімнатах навіювала неспокійні думки, і різниця між тодішнім і теперішнім полягала лише в наявності куп сміття, через що гуртожитська кімната скидалася на захаращену туристами печеру". Тобто щоб було ще страшніше, бо страх у цьому випадку панує не на екзотичній для міських мешканців території, де йому, власне, й місце (ліс, підземелля, руїни), а у знайомому, типовому, звичному середовищі. Тому-то й не знаєш до кінця роману, чи це потойбічні сили розігралися, викликавши гоголівського Вія з Панночкою, а чи завівся маніяк серед своїх.

Колін Кемпбелл і Томас Кемпбелл. Китайське дослідження. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

З відкритих джерел

В основі цієї книжки лежить найбільш масштабне в історії науки дослідження зв'язку між харчовими звичками і хронічними хворобами. Цей проект було організовано спільно з Корнелльським та Оксфордським університетами та Китайським інститутом профілактичної медицини. Газета The New York Times назвала його "Гран-прі епідеміології". Чи варто відмовлятися від м’яса? Чи впливає харчування на рак? Чому слід вживати фрукти? Ці та інші "прості" запитання знаходять фахову відповідь. Колеги автора називають його книжку променем світла в темному царстві сучасності, який так яскраво й повно висвітлює реальні проблеми харчування та здоров’я, що ми вже ніколи не потрапимо в пастку людей, які отримують зиск з нашого невігластва, розгубленості та слухняного споживання харчів, які нам продають. Виявляється, продукти, якими ми старанно годуємо своїх дітей, вважаючи їх корисними, призводять до виникнення головних хвороб-убивць: раку, цукрового діабету та серцево-судинних захворювань. "Китайське дослідження" виникло після вивчення статистичних даних про смертність у 65 округах Китаю, які було зібрано з ініціативи прем'єра-міністра Чжоу Еньлая, котрий помирав від раку. Під час цього дослідження було визначено понад 8 тис. значущих взаємозв'язків між харчуванням і хворобами.

Георгій Почепцов. Віртуальні війни. Фейки. – Х: Фоліо, 2019

З відкритих джерел

Автор цієї книжки, розповідаючи, здавалося б, про цілком мирні речі, нагадує про те, як саме вони закликають до війни. З одного боку, це цілком віртуальні речі на зразок того ж "Гаррі Поттера", якого ми читаємо цілком добровільно, а з другого – релігія та ідеологія, які ще донедавна були обов’язковими для кожного. "Сегодня потребление в виртуальном пространстве формируется в основном на добровольной основе, однако те или иные виртуальные продукты, приходящие извне, могут конфликтовать с национальной виртуальной системой", - застерігають нас. Але чи робиться щось для того, щоб застерегти від небезпеки віртуальної "пастки"? Автор наводить приклади такої боротьби. "При трансляции футбольного матча "размазали" сосцы волчицы на эмблеме футбольного клуба "Рома". При посещении иранским президентом римского музея обнаженные античные статуи прикрыли коробками. Трансляция вручения "Оскара" заставила прикрыть обнаженные плечи актрисы Шарлиз Терон. Такое столкновение двух виртуальностей можно увидеть и в российском примере, когда архимандрит спел в храме "Мурку", за что был отправлен из Московской епархии в Тирасполь".

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>