banner banner banner

Кредити від Гончарука підуть на супермаркети?

Кредити від Гончарука підуть на супермаркети?
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

На початку лютого прем’єр Гончарук радісно відзвітував про те, що знайшовся перший бажаючий скористатися "дешевим кредитом". Підприємець з Вінниці отримав 1,5 млн грн на строк до 5 років під 7%. Цільове призначення – супермаркет, який планує відкрити бізнесмен. За словами глави уряду, в черзі за кредитами стоїть ще 17 тисяч осіб.

Добре це чи погано, і чи варта новина пафосу? Розберемо, для чого запускалася програма кредитування. Вона мала подвійну мету: розвинути бізнес в Україні та повернути економічних мігрантів (знову таки, задля розвитку бізнесу). Відразу зауважимо, що бажання розвивати бізнес залежить не тільки від кредитної ставки. Бо в пакеті з пільговими відсотками має також йти комфортна дозвільна система, прийнятне оподаткування та гарантії судового захисту в разі виникнення конфлікту інтересів.

Новини за темою

Що ж до кредитів, якими так пишається прем’єр, то запропоновані їм ставки в 5-9% "не допоможуть виманити наших мігрантів з Європи, де вони можуть кредитуватися під 1-2%", зауважує економіст Олексій Кущ. Але справа навіть не в тому, де відсотки нижчі. Справа в супермаркеті, під який був виданий кредит.

У голодні 1990-ті українці винайшли єдиний спосіб виживання, котрий відбився навіть у сленгу та масовій культурі. З’явилися "челноки" з "кравчучками" та великим картатими торбами. Своєрідним мемом стала назва сусідньої країни – як правило, слово "Польща" асоціювалося передусім із торгівлею. Туди й звідти подорожували наші співвітчизники – аби купити-продати.

Пізніше до Польщі додався Китай з Туреччиною. Ні, в Піднебесну не їздили так масово, як за Перемишль, але звідти йшли великі партії товару, які потім розпродувалися на менш великих (часто – стихійних) ринках.

Втім, цей екскурс в історію відомий всім. Як і те, що й через тридцять без малого років мало що змінилося. Ті ж ринки, ті ж супермаркети, під зав’язку набиті все тим же Китаєм. Нічого нового і свіжого, жодних креативних ідей. Якщо всі кредити від Гончарука йтимуть у цьому напрямку, це буде, м’яко кажучи, нецікаво. Ширпотребом з дешевих торгівельних мереж ми всі вже нагодовані й перегодовані.

Що мав би робити уряд у такій ситуації? Пропонувати альтернативу. Враховуючи при цьому деякі ментальні особливості українців, що розвинулися протягом останніх десятиліть. А саме – тотальну недовіру до капіталовкладень (і вибір на користь того, аби тримати гроші вдома, готівкою) та бізнесову ригідність (якщо вже вирішили, що "Китай" – це ок, будемо повторювати цю модель знову і знову). 

Уряд мав би запустити цілу обойму порад з підвищення економічної грамотності населення. Від найпростішого, для людей старшого віку – як відкрити рахунок в банку, і до найважчого – як зробити правильний вибір при інвестуванні, як змусити гроші працювати тощо.

Бо уявімо собі ситуацію: мігранти, що повернулися, привезли зароблені за кордоном гроші і взяли кредит. А що далі? Де тренінги, курси, семінари з приводу того, що і куди краще вкласти? Де державні програми та рекомендації, де ринкова аналітика, де інвестиційні "няні" не для гіпотетичних закордонних мільйонерів, а для власних громадян?

Якщо ми й досі ходимо в інвестиційних "пелюшках", то й няня нам не завадить. Досвід стратегічної та тактичної "прокачки" для малого чи середнього бізнесу відсутній в принципі. Інколи інвесторів збирають під егідою держави задля вирішення якогось глобального питання. Наприклад, як залучити гроші на оновлення інфраструктури, розвиток місцевого самоврядування тощо.

А як бути звичайним громадянам? На Заході школярам викладають математику та основи економічної поведінки, використовуючи прикладні завдання: як розраховувати податок, як взяти кредит, як запустити бізнес з усіма його ризиками та підводним камінням. Українців цього не вчили і не вчать.

Хоча деякі кроки в цьому напрямку все таки роблять, причому – все на тому ж Заході. Зокрема, цікавий тренінг триватиме цьогоріч, з 25 по 28 травня, у Парижі: Перший інвестиційний український форум, подія по-своєму безпрецедентна.

Організатори обіцяють навчити українців тому, як вкладати кошти у дрібні та середні місцеві об’єкти: від майстерні з виготовлення прикрас до ресторанного чи готельного бізнесу. В інших країнах, наскільки відомо, таких тренінгів не проводили.

Ми надто довго викликали стійку асоціацію з дешевою робочою силою, з нацією, придатною для використання лише у брудній чи важкій роботі. Було б прекрасно, якби, заробивши грошей, наші співвітчизники змогли вкласти їх у небанальний бізнес не лише вдома, а й у Європі. І от коли таке станеться, тоді Гончарук матиме право на переможні реляції. Втім, на той момент прем’єр України, скоріше за все, носитиме інше прізвище.        

Наталія Лебідь

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>