Кредит у мишоловці: Чому Україні варто бути обережною в "іграх" з Китаєм

Головні терени роботи наших чиновників – це залучення кредитів, які завжди можна вдало "освоїти" і не віддати, а також лобіювання каналів сировинного експорту для кількох вітчизняних ФПГ. А для цього не шкода й внутрішній ринок віддати китайським "іграшкам"

Кредит у мишоловці: Чому Україні варто бути обережною в "іграх" з Китаєм

Олексій Кущ

економіст

Головні терени роботи наших чиновників – це залучення кредитів, які завжди можна вдало "освоїти" і не віддати, а також лобіювання каналів сировинного експорту для кількох вітчизняних ФПГ. А для цього не шкода й внутрішній ринок віддати китайським "іграшкам"

У кожної країни є свої політичні традиції. Приємно дивитися, як відбувається передача влади в США або Великій Британії, не дивлячись на те, що часто один одному мило посміхаються непримиренні політичні супротивники. Але, що поробиш, політична культура. Ген пальцем не розчавити.

В Україні теж є свої політичні традиції. Кожна влада перед своїм політичним банкрутством буде брати китайські кредити. Або намагатися їх взяти, адже китайці після кількох "кидків" стали обачнішими і розуміють, з ким мають справу. Виглядає це приблизно як збирання сухарів, мила і ліхтарика перед "ривком". Хоча останнім часом все це більше нагадує дешевий піар.

"Апогей" чиновницької деменції було зафіксовано буквально на днях. У Києві гостювала чергова китайська делегація, що і дало привід спічрайтерам вищих посадових осіб нашої країни приголомшити громадськість звучним "Китай у фокусі для українського експорту". Звучало це приблизно так само, як би блоха заволала, що впіймала за холку слона.

Нестійку психіку наших обивателів, стомлену хвилями інфляції і девальвації, вирішили шокувати цифрами кредитів, які Україна готова отримати від Китаю і які наші чиновники чомусь вперто називають інвестиціями, мабуть, думаючи при цьому про щось особисте. Кредитів має бути цілих 7 млрд дол.

Новини за темою

На суд людський витягли такі козирні карти:

  • будівництво мосту в Кременчуці і дороги Одеса-Миколаїв (яку "вбили" зернові трейдери, але чомусь повинні ремонтувати китайці);
  • будівництво першої стадії Великої окружної дороги в Києві на умовах концесії (навіть страшно подумати, що ховається за цією назвою);
  • будівництво Подільсько-Воскресенського мосту в Києві;
  • будівництво метро на Троєщину;
  • оновлення двигунів барж і буксирів дунайського пароплавства.

Не важко помітити, що всі ці проекти сконцентровано в секторі інфраструктури і жоден з них не є реальним бізнес-проектом (крім заміни двигунів), на відміну від білорусько-китайських проектів створення технологічних парків та митних терміналів. До того ж жоден з них не буде генерувати найближчим часом скільки-небудь серйозний фінансовий потік і створювати додаткову вартість. А віддавати кредити доведеться саме за рахунок чинного рідкого потоку бюджетних доходів.

Свого часу відомий панамський в'язень вже намагався провести за китайські гроші електропотяг до Борисполя. Назва проекту "Повітряний експрес" якнайкраще та доречніше підходила для цього "виплоду" вітчизняної бюрократії: гроші, виділені на нього, справді розчинилися в повітрі.

Новини за темою

Необхідно розуміти, що китайські моделі кредитування розроблено, щоб приносити вигоди безпосередньо Китаю. Для іншої сторони там залишається дуже маленький життєвий простір. Китайці дають у борг або під зобов'язання, що-небудь купити у них, наприклад, сонячні батареї, або під зобов'язання поставити їм сировину, наприклад, кукурудзу. Кредити на розвиток інфраструктури виділяються також під зобов'язання залучати китайських підрядників. І будьте впевнені, якщо китайці дають гроші на заміну двигунів на українській баржі – це буде саме китайський двигун. І китайське сервісне обслуговування на довгі роки, плюс запасні частини.

Також на зустрічі обговорювалися і цілком розумні проекти, наприклад, участь України у "Новому шовковому шляху". Повідомлялося також про підготовку візиту української урядової делегації на виставку China International Import Expo 2018. Будемо сподіватися, що цього разу обійдеться без конфузу, аналогічного до минулорічного, коли в травні 2017-го перший віце-прем'єр і міністр економіки Степан Кубів побував у Китаї на форумі "Один пояс. Один шлях", за підсумками якого заявив, що перший авіаційний двигун, зібраний у рамках співпраці між "Мотор Січ" і Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co.Ltd, може бути продемонстровано вже в кінці року, при цьому проект зі створення в Чунціні відповідного спільного заводу було названо "одним з пріоритетів уряду" (природно нашого). "Нехай йому грець", - подумає читач і буде правий. В українському бізнесі, як і в політиці, не просто подвійне дно, а потрійне, а за ним – "прокладка"... Адже це той самий проект, який було розслідувано нашими силовиками буквально місяці потому, після чого слідчі звинуватили власників "Мотор-Січі" у спробі вивезти завод до Китаю, а суд за їх клопотанням навіть заарештував акції підприємства. Те, що галас довкола цієї справи затих так швидко, як і виник, говорить про багато чого.

Але нам нецікаві ці перипетії перегонів тарганів довкола ласої власності в гонитві за смачними крихтами, які не гріх тягнути в свій "палац з вежами". Поговоримо краще про те, про що наші чиновники не люблять "особливо гутарити" - про стратегію.

Новини за темою

За даними статистики, у січні-листопаді 2017 року обсяг українського експорту до Китаю склав 1,982 млрд дол., тим часом як китайський імпорт у нашу країну перевищив 5 млрд дол., негативний баланс досяг понад 3 млрд дол. Тобто наша економіка щорічно спонсорує китайських робітників та інженерів на 3 млрд дол., для чого продовжує випрошувати кредити у МВФ і тих же китайців. Логічно, чи не правда. Невтішна і динаміка: китайський імпорт зріс на 20,6% порівняно з 2016 роком, а наш експорт лише на 17,5%. Таким чином ця торгова диспропорція буде лише поглиблюватися. До того ж і математику-двієчнику зрозуміло, що абсолютний приріст буде на користь китайців, навіть якщо відносні темпи зрівняються – бази порівняння різні.

Ще більш жахливою виглядає структура торговельного балансу між країнами, яка схожа, з одного боку, на гарний торговий караван, а з іншого, на його потворне дзеркальне відображення.

Лише 5% нашого експорту до Китаю – це споживчі і промислові товари з високим рівнем доданої вартості. Майже 95% становить сировина і напівфабрикати: 462 млн дол. - олія, 417 млн дол. - зерно, 675 млн дол. - руда, 31 млн дол. - деревина.

Але зовсім інша структура у китайського імпорту в Україну: сировина і напівфабрикати становлять лише 11%, тим часом як промислові і споживчі товари – 89%. Наприклад, такі товари з високим рівнем доданої вартості, як-от: органічна хімія – 168 млн дол., пластмаси і полімери - 254 млн дол., одяг, тканини, взуття – 338 млн дол., реактори, котли, машини – 965 млн дол., електричні машини – 1,3 млрд дол., навіть іграшки – 154 млн дол.

З урахуванням такої товарної структури, коли ми їм зерно, руду, дерево і соняшникову олію, а вони нам – електротехніку, котли, реактори та іграшки (щоб не плакали), можна, звичайно, говорити довірливому електорату про Китай, який нас врятує (при цьому не забуваючи додавати, що він ось-ось згубить Росію). Наше торгово-економічне відомство навіть прописало у своїй експортній стратегії план щодо виходу на позначку в 10 млрд дол. торговельного обігу між Китаєм та Україною. Ну, хлопці – це ви погарячкували. Врожайність кукурудзи і соняшника не гумова, та й Карпати вже більше схожі на прогалини старого дідугана. І китайські іграшки, вони, звичайно, не "чавунні", але все ж. З урахуванням вже досягнутих пропорцій (а змінити їх на нашу користь – кишка тонка), торговий оборот у 10 млрд дол. буде означати, що нам доведеться закуповувати у китайських друзів товарів на 7 млрд дол.

У цьому плані українські чиновники у своїх контактах з китайськими партнерами більше схожі на персонажів відомого американського коміксу "Шму". Як відомо, шму були схожі на товсту кеглю для боулінгу з ногами. Як написано у "Вікіпедії", шму розмножуються безстатевим шляхом, "приємні на смак і прагнуть бути з'їденими. Якщо голодна людина погляне на шму, той з радістю пожертвує собою, стрибнувши на сковорідку або в каструлю... їхня шкіра може служити матеріалом для взуття ... З їхніх очей виходять найкращі ґудзики для підтяжок, з вусів — чудові зубочистки. Простіше кажучи, шму — ідеальна домашня тварина".

Чому українські чиновники стали шму для китайських партнерів і дуже хочуть бути "з'їденим" - питання з розряду риторичних. Китайці, на відміну від європейців та американців, не заморочуються жодною гуманітарної "нісенітницею" а-ля "антикорупційний суд" (на щастя, своїх корупціонерів вже давно просто розстрілюють) і навчилися щільно працювати з африканськими й азійськими прогнилими елітами. Щоправда, поки не навчилися працювати з "українськими" - ті беруть гроші, але нічого не роблять.

Новини за темою

Але проблема не в чиновниках, а в наслідках їхніх дій для всієї країни. Адже напередодні виборів комусь нагорі знову може спасти на думку зробити вояж до Пекіна і підписати якийсь варіант угоди про вільну торгівлю з Китаєм, на щастя, китайці вже давно "рекомендують" це зробити, обіцяючи не лише безвізовий режим, але і мільярдні кредити. А в такому випадку, на шму перетвориться кожен з нас.

Китайська економіка надзвичайно токсична для торгових партнерів, адже китайці – це "Шаолінь" торгового протекціонізму для своїх компаній. Навіть така потужна економіка, як американська, не змогла витримати цієї токсичності: коли китайці почали збирати смартфони Apple, в США зрозуміли, що далі їх може очікувати банальна економічна катастрофа.

Китай має досвід використання непрямих методів конкурентної боротьби. Коли адміністрація Барака Обами ухвалила рішення приєднатися до міжнародної торговельної угоди про Транстихоокеанське партнерство (ТТП), американці розраховували, що захист їхньої інтелектуальної власності і відкриття нових ринків призведуть до зростання ВВП на 0,5% у рік. Але Китай (який не є учасником ТТП) дуже швидко зметикував, що, реалізуючи свої проекти в таких країнах – учасницях ТТП, як В'єтнам чи Малайзія, можна дуже швидко відкрити безмитне вікно на ринок США, в результаті чого американці замість зростання отримали втрату мільйона робочих місць, в основному в виробничому секторі економіки. У зв'язку з чим перший указ Трампа був про вихід США із ТТП.

Як показує досвід взаємодії з Китаєм такої країни, як Білорусь, максимально вигідний формат співпраці – це створення спільних технологічних парків кластерного типу, що об'єднують виробництво, науку й освіту, а також створення швидких та ефективних транспортно-логістичних систем для забезпечення руху китайських товарів на ринок ЄС. Але для того, щоб рухатися в цьому напрямку, потрібно забезпечити спадкоємність рішень, захист титулів власності і нейтралізувати корупційний чинник хоча б у сфері спільних із китайцями проектів. Всі ці умови неможливі для нинішньої влади в Україні. Спадкоємність рішень не забезпечується через невміння вести діалог з опозицією (тут діє принцип: "друзям – все, ворогам – закон"), титули власності не захищено, оскільки немає незалежної судової системи і процвітає рейдерство, а прибрати корупцію просто неможливо, адже в такому разі новоявленій "шляхті" доведеться працювати за зарплату.

Тому й виходить, що головні терени роботи наших чиновників – це залучення кредитів, які завжди можна вдало "освоїти" і не віддати, а також лобіювання каналів сировинного експорту для кількох вітчизняних ФПГ. А для цього не шкода й внутрішній ринок віддати китайським "іграшкам".

Отже, хоч у нашому МЕРТ і було запущено гучний хештег #експортуй, але виходить майже як у відомій приказці: "Експортуй, не експортуй, все одно отримаєш..." Ну, загалом, ви знаєте...

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...