Красуні та чудовиська: 5 книг про сильних світу цього

Кожен з героїв та героїнь цього огляду тримали свого часу цілий світ у страху або захопленні. Але важливіше те, яку славу по собі вони залишили і в який колір – чорний, білий чи червоний пофарбували сторінки спогадів про себе, ставши персонажами багатьох книжок.

Красуні та чудовиська: 5 книг про сильних світу цього
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

Кожен з героїв та героїнь цього огляду тримали свого часу цілий світ у страху або захопленні. Але важливіше те, яку славу по собі вони залишили і в який колір – чорний, білий чи червоний пофарбували сторінки спогадів про себе, ставши персонажами багатьох книжок.

Себастіан Гаффнер. Гітлер. Примітки до біографії. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

З відкритих джерел

Автор цієї книжки у своїх працях зосереджується на темі новітньої історії Німеччини, зокрема Німецького рейху (1871–1945) і досліджує теми причин та наслідків Першої світової війни, падіння Веймарської республіки і подальшого становлення й краху Німеччини за часів Гітлера. Зокрема книжка про Гітлера – це найвідоміша праця Гаффнера, в якій він у лаконічній формі аналізує життєвий та політичний шлях Адольфа Гітлера, висуває сміливі припущення щодо неоднозначних та химерних поворотів історії Другої світової війни та намагається подати об’єктивний аналіз постаті Гітлера і його значення в історії Німеччини та всього світу, уникаючи при цьому поширеної практики сліпої та неконструктивної демонізації цієї одіозної історичної постаті. "Чимало теоретичних ідей Гітлера живуть далі, навіть довше, ніж можна було припустити, і не лише серед німців, і навіть не лише серед свідомих послідовників Гітлера. А з іншого боку, допоки в цих ідеях хибне не буде чітко відмежоване від більш-менш правильного, правильне перебуватиме у небезпеці бути табуїзованим лише тому, що Гітлер теж так думав". Книжка стала бестселером у Німеччині й отримала низку літературних премій: премію міста Дюссельдорф ім. Генріха Гейне, премію Йоганна Гайнріха Мерка, Літературну премію Фрідріха Шіделя і Літературну премію Вінґейта.

Марія Ріва. Життя Марлен Дітріх. – Х.: Фабула, 2019

З відкритих джерел

Спогади Марії Ріва, дочки харизматичної зірки сцени та екрану Марлен Дітріх, шокували шанувальників актриси, чию славу протягом десятиліть підтримували не тільки її ролі в кіно, але також їдка дотепність, фантастична амбітність, неймовірна енергія та ореол бісексуальної містики. "Сексом вона завжди займалася в повній темряві", - дізнаємося ми про інтимне життя героїні. Тривалі або дуже романтичні зв’язки вона зазвичай описувала так: "Коли ти не мусиш робити це негайно, коли тобі вдається просто поспати разом із ним – це так мило й затишно, зовсім не те, що ота робота!" Для цих найкращих чоловіків вона розробила особливі шифонові сорочки із вшитими прозорими бюстгальтерами тілесного кольору - нечувана річ за тих днів". У такий "біографічний" спосіб велика Марлен оживає на сторінках книжки у всіх своїх втіленнях: музи, матері, дружини, коханки, еталона голлівудської зірки, творця нових уявлень про красу та жіночність. ЇЇ дочка написала чесну, глибоку, багатопланову книгу, сповнену унікальних подробиць голлівудського життя, нічого не приховуючи і не прикрашаючи. Саме завдяки цьому "Життя Марлен Дітріх" вважається одним із кращих життєписів, що побачили світ наприкінці ХХ століття.

М. Шюкрю Ганіоглу. Ататюрк: Біографія мислителя. – Л.: Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018

З відкритих джерел

Докладна розповідь про легендарного правителя, який казав, що революція не робиться в білих рукавичках, і за часів якого постала Турецька Республіка і з’явилася сучасна турецька нація, насправді присвячена походженню ідей, на яких ґрунтувалась його діяльність. "У цій новій утопічній державі, саме націоналізм, санкціонований наукою, усе визначав немов нова релігія", –  уточнює автор. Тож зокрема ми дізнаємося про книжки, з яких Мустафа Кемаль засвоїв популярні на Заході теорії кінця ХІХ – початку ХХ століть (націоналізм, расову антропологію, авторитаризм), а також про історичних осіб, з якими Ататюрк ділився задумами або, навпаки, сперечався. "Мустафа Кемаль також запровадив низку культурних змін, призначених, аби зробити вигляд Туреччини більш західним. Його рішення прийняти пристосовану версію латинського алфавіту замість уживаного століттями арабо-перського письма демонстрували бажання видалити ще один символ минулого, що ніс релігійне навантаження", – зауважує автор.

Пауло Коельйо. Шпигунка. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016

З відкритих джерел

Відомий автор адаптації реальності в зручну модель недільного чтива цього разу несподівано звернувся до теми фемінізму. Ну, і звісно, що вже від самого початку його роману все дійство має цілком "кінематографічний" вигляд - вояки сумлінно й показово розстрілюють арештантку, а офіцер робить контрольний постріл. У чому ж була її вина, як пояснює вона сама, найвідоміша зі шпигунок усіх часів та народів, ця сама легендарна Мата Харі? "Я думала, що могла маніпулювати тими, хто хотів знати державні секрети. Я думала, що німці, французи, англійці й іспанці ніколи не мали сили мені опиратися, а завершилося все тим, що зманіпулювали мною". Тобто чоловічій світ в історії шпіонажу, як бачимо, переміг, але насправді гору взяли жінки, бо їх карали вже за те, що вони жіночні, або, як каже героїня, "оскільки в більшості випадків моя провина полягала лише в тому, що я була емансипованою жінкою у світі, керованому чоловіками". Таким чином, у найновішому романі Паоло Коельйо белетризована історія відомої шпигунки виростає на своєрідний маніфест проти світу патріархального – на захист відроджуваного у "шпигунський" спосіб матріархату. І всі злочини головної героїні, усе її шпигунство і загалом будь-які дії на користь тієї чи іншої держави – це всього лише поширення пліток у салонах вищого світу, де вона оберталася. І вся її "шпигунська" майстерність в інтерпретації автора – це перетворення бабських пліток на "секрети" і "державні таємниці", які Мата Харі поширювала заради чоловічої уваги, влади і грошей. І так само, як всі, хто звинувачував її в усіх "шпигунських" гріхах, врешті-решт покаравши на смерть, чудово знали, що нічого нового вона не розповідає. Власне, як сам автор роману, який лише нагадує про це.

Валентин Бадрак. Стратегії щасливих пар. – Х.: Фоліо, 2018

З відкритих джерел

Як відомо, всі щасливі родини щасливі однаково, і лише нещасні різняться у своєму нещасті тими маленькими відмінностями, що, власне, й роблять з них уже не родини, а предмет для сварок, пересудів чи сумної статистики. Але автор цієї книжки не цікавиться такими банальними питаннями, адже його завдання – дослідити те, як уже сформовані окремі індивіди, зійшовшись у шлюбі, продовжують творити гармонію вже разом. Себто яким дивом "союз сердець", утворившись на стандартній "ячейке общества", зберігає творчу енергію для подальшого щасливого співжиття. А варто сказати, що герої та персонажі цієї книги підібрані всуціль відомі, успішні, ба навіть легендарні у своїй шлюбно-творчій єдності. Це Микола й Олена Реріхи, Альберт Швейцер та Олена Бреслау, Михайло і Раїса Горбачови, Мстислав Ростропович і Галина Вишневська, Марк і Белла Шагал, Артур Конан Дойл і Джин Леккі, Сенека Молодший і Пауліна Помпея, Рихард і Козима Вагнер, Ярослав Мудрий та Ірина, Дмитро Мережковський та Зінаїда Гіпіус, Жан-Поль Сартр і Симона Де Бовуар, Андрій Сахаров та Олена Боннер, Карло Понті й Софі Лорен.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>