banner banner banner banner

Тетяна Плачкова: Крах надій і пік розчарувань

Рівно рік тому в Україні відбулася інавгурація новообраного президента. Великі надії, величезна довіра, абсолютна підтримка – таким був загальний настрій українського суспільства. Колосальні 73% за "Зе" давали йому величезні шанси увійти в історію справжнім слугою народу. Але після закінчення року заповітні 73% трансформувалися вже у 47% підтримки, а дорога, якою йде країна, все більше схожа на шлях до краху

Тетяна Плачкова: Крах надій і пік розчарувань
Фото з відкритих джерел

Тетяна Плачкова

Народний депутат України IX скликання від "Опозиційної платформи - За життя"

Рівно рік тому в Україні відбулася інавгурація новообраного президента. Великі надії, величезна довіра, абсолютна підтримка – таким був загальний настрій українського суспільства. Колосальні 73% за "Зе" давали йому величезні шанси увійти в історію справжнім слугою народу. Але після закінчення року заповітні 73% трансформувалися вже у 47% підтримки, а дорога, якою йде країна, все більше схожа на шлях до краху

Зруйновані очікування

Основна причина розчарувань – невиконання обіцянок. Так, рік – навіть не половина відведеного Конституцією терміну президентських повноважень. Але справа в тому, що реальна ситуація в країні прямо протилежна надіям людей. Вони обирали президента, який позбавить їхні сім'ї від бідності.

А рівень бідності в Україні збільшився із 27% майже до 50%. Люди сподівалися на главу держави, де лікарі і вчителі будуть забезпечені і захищені, корупціонери покарані, ресурси не розкрадаються. А продовжують жити в країні зі знищеною охороною здоров'я, убогою освітою, високим рівнем корупції.

Вони вірили, що "Зе" позбавить пенсіонерів від потреби, зменшить тарифи і поставить хрест на кумівстві. А виявилося, що навіть мізерну індексацію пенсій нова влада не в змозі провести. Тарифи продовжують зростати, а на зміну кумам в управління країною прийшли "друзі по Кварталу". І найсумніше, що це тенденція на майбутнє, яке для України "нова" влада перекреслює свої кожним кроком.

Новини за темою

Про виконання обіцянок говорити взагалі не доводиться. Ну, якщо вони не стосуються обіцяного МВФ і західним "кураторам". Зовнішні кредитори змогли видавити з української влади землю, згортання соціальних програм, кадрові призначення, преференції для іноземного капіталу. Мирний процес заблоковано.

А чиновники годують главу держави казками. Гончарук розповідав байки про процвітання економіки. Шмигаль - про причини затримки епідемічних доплат лікарям. Силовики - про "труднощі" із розкриттям гучних кримінальних справ.

Мінус правові гарантії, плюс – тотальний контроль

Проголосивши гасло "держава для людини", адміністрація Зеленського почала активно згортати державні гарантії прав людей. Медицину, освіту, соціальний захист скинуто на плечі місцевого самоврядування та самих українців. Держава залишила громадян один на один з усіма проблемами і погрозами.

Рішення Конституційного та інших судів, які визнають незаконними скасування пільг чорнобильцям, скорочення соціальних гарантій ветеранам війни, просто ігноруються.

Влада відмовилася захищати право на свободу слова. Вона дивиться крізь пальці на злочини проти журналістів. Використовує адміністративний тиск для припинення роботи незалежних ЗМІ і перерозподілу медіаринку. Перевірки, заборони, залякування.

Замість допомоги сім'ям нам малюють слайди, урізують субсидії, а гроші виділяють на утримання чиновників та гранти пропагандистам. Не дивно, що по всій країні тривають протести і заворушення. Протестують лікарі, підприємці, перевізники, фермери.

Одна із найгучніших маніпуляцій - зняття депутатської недоторканності і ухвалення закону про імпічмент. На перший погляд виглядає схожим на правду. Але зніміть красиву обгортку і побачите, що все зроблено для тиску на депутатів, а за президентом збережено імунітет. Тому що процес імпічменту практично є нездійсненним.

Законодавча влада – серце держави, виконавча влада – її мозок

Так говорив Руссо. Але мудрість Відродження навряд чи можна застосувати до українських реалій. Серце у нас пустує, а мозок запалено. Та й третя гілка влади кульгає. Процедуру призначення суддів першої інстанції зірвано, немає ні мирових суддів, ні судів присяжних. Зате фактичний контроль над законодавчою, виконавчою та судовою системою збережено за президентом.

Уряд перетворено на таємне віче, де чоботи шиє пекар, а пироги пече швець. Немає ні міністра промисловості, ні міністра сільського господарства. Натомість пропонується запровадити посаду віце-прем'єр-міністра з питань оборонно-промислового комплексу й (увага !!!) космічної галузі.

Міністр космосу - ось справжній рятівник України – мабуть, так думають ті, хто формує порядок денний державної політики. І на додачу до всього - "хлібні місця" та державні компанії, які стали годівницями для близьких до влади людей.

Немає і заявленого повноцінного народовладдя. Референдуми, які нам обіцяли проводити щодо всіх життєво важливих рішень, заблоковано. А ось авторитарна монополія зміцнюється день за днем. Бачачи скрізь зелене світло, монобільшість штампує закони на замовлення.

При цьому руйнуються основоположні принципи парламентської демократії. А права опозиції? Їх просто немає. Зате є величезна прагнення поширити свою монополію на місцеві ради. Почекайте, скоро вам знову будуть обіцяти окремого для кожного "слугу народу" - вже на місцевому рівні.

А король - голий

Можливо, у самого президента було бажання зробити в країні щось хороше, але один в полі – не воїн. Команда, яку він зібрав, або максимально непрофесійна, або занадто користолюбна. Або і те, і інше.  Кадри, як і раніше, вирішують все. І кадри - один із головних провалів "Зе". 

Так рішуче розпочавшись - з національного піднесення, звільнення генпрокурора, розпуску Верховної Ради, за рік все трансформувалося в аморфну політику попередніх років: з перетягуванням канатів, без твердості ухвалення рішень, без державного підходу до глобальних процесів і в зовнішній, і у внутрішній політиці. Без ідеї та ідеології.

Новини за темою

Окрім скандалів та можливих схем, досягнень ніяких. А надія була саме на досягнення. Фактично перевівши державу на управління з власного офісу, президент мав розуміти, що за все бере відповідальність на себе, ламаючи через коліно парламентаризм і здійснюючи призначення за принципом "хороший хлопець".

Прийшовши на гаслах незалежності, народовладдя і толерантності, він все більше нарощує іноземний вплив на управління країною, де народ безправний, а агресія в суспільстві не зменшується.

За рік так і не сформовано об'єднавчу національну ідею. А її може просувати тільки дійсний лідер нації. Немає системності в держуправлінні. Немає програм економічного зростання. Жодних пріоритетів розвитку, розуміння, куди рухається країна.

І звинувачувати Зеленському точно більше нікого. Адже часу було у нього достатньо, і команду міг брати будь-яку, і рівень довіри мав неймовірний, та й можливості вперше за всі роки незалежності - необмежені.

А Україна в цей час залишається однією з найбідніших країн Європи, конкуруючи за останнє місце в цьому списку з Молдовою. Але з урахуванням того, що за прогнозами МВФ економіка України в 2020 році впаде на 7,7%, а Молдови – на 3%, у президента через рік повноважень є всі шанси повернути нашій багатостраждальній батьківщині пальму першості найбіднішої європейської країни.

Крах надій вже помітно. Попереду черговий період "Зе"-президентства і, цілком можливо, пік розчарувань.

Тетяна Плачкова

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>