banner banner banner banner

"Країна – не Квартал, і нам не смішно". Що показав мітинг Шарія за безпеку журналістів

"Країна – не Квартал, і нам не смішно". Що показав мітинг Шарія за безпеку журналістів
Страна.ua

Журналістів в Україні б'ють по нирках, розбивають їм телефони, кидають в них вибухові пакети. Саме так наші радикали уявляють собі демократичну державу і права журналістів, які висвітлюють судові процеси, подібні до справи Стерненка. Поліцейські ж замість того, щоб заарештовувати нападників і припиняти насильство, просять кореспондентів покинути місце подій. Типова "правова держава", в якій жоден представник ЗМІ не відчуває себе в безпеці.

Тільки за квітень на представників ЗМІ, за даними Національного союзу журналістів, напали 10 разів. Це безпрецедентне зростання агресії, в якому, на жаль, немає нічого дивного. Проплачені псевдоактивісти вже 6 років відчувають свою недоторканність за рахунок всім відомої "криші" в правоохоронних органах. Хоча недоторканними і захищеними насправді повинні бути журналісти - незалежно від їхніх політичних поглядів.

Ставитися до ідеології Шарія і до справи Стерненка можна як завгодно, але вибірковості в захисті громадян бути не повинно. Чомусь якщо страждають журналісти телеканалу "Прямий", про це кричать на кожному розі. А коли журналісти "Шарій.Нет" - влада миттю закриває очі і робить вигляд, що нічого не сталося. Якщо подібне свавілля допускається в бік четвертої влади, як мають почуватися жителі України?

Іншого шляху, окрім як домагатися реакції президента, не було. Одного тільки звернення до членів Європарламенту мало. Міжнародні організації постійно висловлюють стурбованість нападом на журналістів, але зазвичай це ні на що критично не впливає.

Націоналісти весь час вимагали побачити шанувальників Шарія, тих самих "диванних коментаторів", які нібито бояться висунутися на вулицю. І сьогодні вони отримали таку можливість. Радикали захлинулися від жовчі, коли "шаріївці" перенесли діалог з інтернету на їхню територію - на вулицю. Агресивна дискусія в соцмережах лише додала популярності протесту. Невеликий вітерець, як водиться, роздмухав багаття.

Стаття 39 Конституції говорить: "Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації". І цим правом радикали попервах активно користувалися. Але виявилося, що оточення не має права висловлювати думку, що розходиться з їхньою позицією. Всі люди рівні, але націоналісти - рівніші за інших.

Радикали дуже високо оцінили можливість впливу протесту їхніх опонентів на думку народу. Адже інакше навіщо "Демократичній сокирі" і "Нацкорпусу" довелося озброїтися камінням, пляшками з водою і сльозогінним газом? Свій перформанс вони називали "моралізаторською бесідою на тему "Київ - українське місто". Мабуть, для півтора десятка чоловіків моралізаторська бесіда - це розбити лобове скло автобуса з пасажирами всередині та кидати в натовп яйця й димові шашки.

Страна.ua

Утім, кожен розмовляє так, як вміє і звик. Навіть якщо такий спосіб вести діалог показує лише повну обмеженість і безпорадність.

Цього разу правоохоронці показали професіоналізм. Близько 500 представників закону зупиняли радикалів, йшли позаду колони, допомагали потерпілим і навіть заарештували 12 націоналістів. Втім, не можна назвати це досягненням. Проявити себе інакше співробітники поліції просто не могли, адже ситуація вже досягла точки кипіння.

Якою би не була реакція правоохоронців цього разу, це не пом'якшує всю жорстокість попередніх інцидентів щодо журналістів. За події, які відбулися 15 червня під Шевченківським судом Києва, винні мають відповісти. Представники медіа повинні не тільки чути повторювану, як мантру, усну декларацію підтримки, але й відчувати її на практиці. Поки правоохоронці не почнуть ефективно реагувати на такі інциденти, агресори будуть продовжувати силою закривати "невгодні" роти.

Побратими заарештованих вже вимагають звільнити провокаторів під Печерським райуправлінням поліції. Подальші дії правоохоронців покажуть, чи справді поліція – поза політикою.

І до найголовнішого – підсумків мітингу. Президент перебував на самоізоляції через коронавірусну хворобу своєї дружини, тому реакції від нього так і не надійшло. Хоча він міг хоча би звернутися до людей шляхом своїх улюблених відеороликів, гарант продовжує мовчати.

Влада ще не має сміливості розібратися з радикалами – їй залишається лише підігрувати їм. Та й конфлікт "націоналісти - ЗМІ" владі на руку, адже він тільки зміщує вектор уваги з її провалів. Що ж стосується свободи слова в країні, закони, пропоновані ще минулим міністром культури, давно показали, кого і від кого тут насправді збираються захищати. 

Нехай відповіді від президента протестувальники не добилися, вони показали країні головне: терпіти нападів на журналістів суспільство не буде, а "вулиця" - більше не в руках агресивних провокаторів.

Олександр Кальченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>