Кожному по заслузі: Україні - Томос, а Туреччині - газовий хаб і мільярди доларів за транзит

Кожному по заслузі: Україні - Томос, а Туреччині - газовий хаб і мільярди доларів за транзит
Володимир Путін і Реджеп Ердоган AFP

Олексій Кущ

економіст

Якісний державний менеджмент творить чудеса: країни, які ніколи не претендували на роль газових хабів, ними стають. Якби хто-небудь двадцять років тому сказав, що Туреччина стане газовим хабом і найбільшим транзитером російського газу до Європи, багато хто визнав би це припущення як чергову казку з циклу "Тисячі та однієї ночі"… Такі непохитні тоді були позиції української ГТС, з її високою пропускною здатністю магістральних газопроводів і системою підземних сховищ природного газу, які становили третину європейських активних обсягів. Але відтоді хто тільки в нас за допомогою "труби" не заробляв. Хоча заробіток "на газу" в українських реаліях – це правда "на блакитному оці": крім вирощування кількох кланових олігархічних груп "газова нива" нічого не дала ні державі, ні звичайним людям, хіба що незначний період відносно дешевих цін на енергоресурси, який був "куплений" політичними поступками, такими, наприклад, як визнання Азовського моря внутрішніми водами України і РФ і таким самим дешевим транзитом.

Новини за темою

Але якщо в Туреччині державний менеджмент творить "хабові" чудеса, то в Україні наші "еліти" генерують не менш фантастичні "античудеса", які можна розглядати як унікальний зразок економічної антиутопії. А якщо згадати, що одним із синонімів антиутопії є термін "какотопія", від грецького слово "поганий", то все стає на свої місця.

Ми буквально тонемо в цій "какотопії", незважаючи на свої унікальні конкурентні переваги, коли і ГТС, і ПСГ йдуть якщо не прахом, то "іржею". Розтринькати такий транзитний потенціал і перетворитися з країни-хаба на країну-глухий кут – для цього теж треба мати неабиякий управлінський талант або неабияку жадібність.

А щодо блискучої Порти?

У 2017 році споживання газу в Туреччині сягло максимальної історичної позначки, перевищивши 53 млрд куб. м, збільшившись протягом року на 16%. Ця тенденція зберігатиметься і надалі, адже внаслідок зміни клімату та скорочення водних запасів можливості гідроенергетики в країні скорочуються, і для генерації електрики треба палити газ.

З погляду диверсифікації поставок, приблизно 25 млрд куб. м припадають на РФ. Інші поставки закривають, у тому числі, Азербайджан та Іран. Крім того, Туреччина налагодила постачання скрапленого газу з Алжиру і Нігерії морським шляхом.

Наступного року додатково до "Блакитного потоку" Туреччина отримає і "потік" імені себе. Будівництво двох ниток "Турецького потоку" оцінюють у 7 млрд євро, сумарна пропускна здатність цієї ГТС становитиме понад 30 млрд куб. м на рік.

За прогнозами "Газпрому", повне завершення будівництва "Турецького потоку" відбудеться в 2019 році, коли буде введено в експлуатацію сухопутну частину газопроводу. Морську ділянку транзиту достроково було завершено буквально днями та урочисто "прийнято" главами РФ і Туреччини.

За оцінками "Газпрому", потужності першої нитки "Турецького потоку" буде використано для постачань газу на турецький ринок, а другий – для транзиту газу до Південної Європи: Болгарії, Сербії, Греції, Італії. Крім того, потреби Туреччини буде задовольняти і нинішній "Блакитний потік".

Таким чином, на наших очах турки елегантно кинули і східних, і західних сусідів у стилі національної боротьби "гюреш", коли учасників змагань рясно змащують оливковою олією. Здавалося б, в умовах складної комбінації геополітичних інтересів ЄС і РФ туркам практично нема чого ловити. Ан ні, вхопилися за "тіло" масивних супротивників і "перекинули" їх.

Новини за темою

Спочатку росіяни вбачали в проекті будівництва "Південного потоку" такий, який мав відкрити маршрут поставок російського газу з Анапи (РФ) до Варни (Болгарія) і далі на Балкани та країни Центральної Європи. Але південному обхідному шляху пощастило значно менше, ніж північному. Його старт очікували в 2014 році, і війна в Україні, а також анексія Криму стали тим маркером, що перекреслив плани росіян. Заморожування "Південного потоку" стало політичним авансом Брюсселя в бік Києва, незважаючи на стогони болгар у Софії. Крім того, ЄС взяв "Газпром" за зябри Третім енергетичним пакетом, який передбачає розподілення функцій транзиту і продажу газу. Але ж всі обхідні газопроводи РФ будує практично за свої гроші.

Цей нормативний цугцванг "Газпром" нині оминає за допомогою створення умовно афілійованих з них трейдерських структур, зареєстрованих у європейських країнах. Але з турками так не вийшло. Ердоган запропонував росіянам свій політичний протекторат і гарантії того, що турецький варіант реінкарнованого "Південного потоку" не буде заблоковано навіть у разі загострення ситуації в Україні. Натомість турецький лідер зажадав не "тільки", умовно кажучи, "подарувати" йому нову ГТС, а й надати ексклюзив на поставки російського газу на ринок ЄС у частині профіцитного транзиту.

У цій транзитній моделі "Газпром" лише постачає газ до кордону ЄС, а вже спосіб і механізм відбору газу з нової ГТС європейці визначають спільно з турецькою стороною. Таким чином, РФ виконує, хоч і вельми специфічно, вимоги Третього енергопакету, а Туреччина просто так отримує ідеальні вихідні технічні умови для створення газового хаба потужністю в десятки мільярдів кубічних метрів. У перспективі, звичайно.

Для Москви ж ця транзитна схема є гарною тим, що, з одного боку, за допомогою розвитку південних обхідних магістральних маршрутів транзиту газу вона фактично знекровлює українську ГТС, а з іншого – отримує транзитного партнера в особі Анкари, який може сказати "ні" санкційним вимогам Вашингтона.

Таким чином, поки українську владу заколисували в Туреччині всілякою підтримкою у вигляді невизнання анексії Криму і урочисто вручили Томос у Стамбулі, самі турки переймалися куди більш прозаїчними і менш духовними сентенціями, а саме – "вигризти" в Києва приблизно 1 млрд дол. транзитної маржі на рік, попутно наполовину зануривши в землю потенціал створення газового хаба в Україні.

Додамо сюди і перспективи запуску нового каспійського газового маршруту, так званого Південного газового коридору з азербайджанського родовища Шах-Деніз, і пазл газового хаба в Туреччині буде складено остаточно. Адже після завершення будівництва південноєвропейського газопроводу TANAP країни ЄС зможуть отримувати додатково 10 млрд куб. м каспійського газу, а з урахуванням перспективи розширення пропускної здатності цього альтернативного напряму – до 30 млрд куб. м

Хоча тут усе закономірно. Якщо росіяни та європейці шукають у Туреччині можливості для додаткового заробітку або хеджування енергетичних ризиків своїх країн, ми поки стурбовані більше духовними аспектами своєї ідентифікації, сподіваючись, що наша ГТС сама "завантажиться" лише силою хресного знамення. Сподіватися на повторення чуда в Кані Галілейській і чекати, коли наша "труба" замість повітря наповниться газом, – це, напевно, єдина стратегія влади на 2020-й рік, коли в грудні 2019-го закінчиться дія базового договору з "Газпромом". Якраз до наступного нового року.

І поки інші країни вибудовують прагматичні стратегії особистого добробуту і часто за допомогою сусідів, Україна в особі своїх державних мужів усе більше занурюється в "какотопію" ірреальних смислів, "фантастичних звірів" і "злочинів Ґріндельвальда"…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>