Космос підкоряв не тільки Гагарін

Спогади в день працівників ракетно-космічної галузі...

Космос підкоряв не тільки Гагарін

Спогади в день працівників ракетно-космічної галузі...

Мій батько чесно відпрацював на "Південмаші" майже 45 років, він ще юнаком будував корпуси заводу, пам'ятав Кучму комсоргом, був заслуженим ветераном виробництва і заслуженим винахідником, зустрів у заводській бухгалтерії свою майбутню дружину і мою маму... Він любив свою роботу, ходив на завод і з роботи пішки (кілометри 3-4 кожен будній день), харчувався у звичайній заводській їдальні і рідко розповідав про те, які саме деталі вироблялися на тих верстатах з ЧПУ (числовим програмним управлінням), які без його рук просто не працювали... Це була "таємна" робота, наша сім'я вважалася такою, яка не мала права спілкуватися з іноземцями в будь-якому вигляді і вже тим більше - виїжджати за межі СРСР... Хоча мій тато ніколи не був комуністом, і в колі своїх завжди дуже критично говорив про часи "кукурудзяного генсека" і "застійних старців Політбюро", що було, до речі, вельми характерною особливістю всього робочого середовища тих років...

Новини за темою

Один зі спогадів дитинства міцно врізався в мою пам'ять. По нашій вулиці ваговози тягнули накриті брезентом величезні ракети (це тато розповідав потім, що це були знамениті СС), а мама тримала мене за руку - і не дозволяла дивитися в вікно... Я виривався, кричав, і у вікно все ж подивився: ці монстри-ракети в зелених балахонах досі є для мене символом "гонки озброєнь"...

Коли Гагарін полетів у космос, мої батьки вже готувалися зустрічати мене в цьому світі - і потім розповідали, що в пологових будинках усіх називали Юріями, а серед моїх друзів у дитсадку та школі дійсно переважна більшість хлопчиків носили таке ім'я... Татові якось подарували великий світильник у вигляді ракети, а всередині ракети була фотографія космонавта. Але це був не Гагарін, а загиблий в космосі Комаров... І коли я заглядав всередину світильника, мені ставало моторошно від тої величезної сили, яка погубила такого красивого дядька в формі льотчика...

Коли батьки йшли в інший світ, "Південмаш" вже працював зі збоями і перестав бути вітчизняним монстром промисловості. А зараз, хоча я давно вже не розмовляв з колишніми сусідами - працівниками заводу, і зовсім працює по кілька днів на тиждень, виробляючи чомусь ширвжиток, каструлі там всякі... Від колишньої величі не залишилося, на жаль, і сліду...

Новини за темою

Захоплення реформами і пустозвонство політиків зайшли так далеко, що за кілька років ми просто-напросто перекреслили все те, заради чого жили і працювали (саме працювали - рабськи, важко, за копійки і зрівнялівку у всіх сферах приватного життя) наші батьки. "Космос наш" - писали газети в день польоту Гагаріна... "Космос вже не наш" - сумно констатуємо ми...

Немає особливих причин начебто, але я відчуваю і свою провину перед батьком, перед батьками і їх друзями, співробітниками за все це... Але одночасно думаю, що звідти, з космосу, вони мені цю провину, як і все інше, вже пробачили...

Ось тому все це і написав...

Володимир КАЦМАН,

заслужений журналіст України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...