Корупція в "Газпромі" як інструмент для боротьби з Росією

Корупція в "Газпромі" як інструмент для боротьби з Росією
Голова правління "Газпрому" Олексій Міллер Фото из открытых источников

Олексій Кущ

економіст

У світовому інформаційному полі є не тільки обмовки за Фрейдом, але і бани за Фрейдом. Хоч це словосполучення звучить не цілком милозвучно, але так воно по суті і є. Як відомо, аналітик "Сбербанку РФ" Олександр Фек був звільнений з аналітичної служби банку за особистою вказівкою голови правління Германа Грефа. Зазвичай аналітиків звільняють за помилки в прогнозах, коли фінансова установа вскочила в який-небудь ринок або інструмент в надії на зростання, а в реальності приходить "ведмідь".

Новини за темою

Але роблять це тихо, без галасу і пилу. Адже поганий аналітик – це радше пляма на репутації банку, ніж пляма на костюмі аналітика. Банки не звикли зізнаватися в тому, що вони помилилися у своїх прогнозах. Але так, щоб звільнили після громадської обструкції та ще й з благословення першої особи – таке відбувається нечасто. У цей момент десятки українських аналітиків з радістю видихнули – у нас в країні в подібній ситуації все фейсбучне військо знищило б голову правління, а сам опальний аналітик ще б змусив себе умовляти залишитися на роботі і в найближчій перспективі став би реальним кандидатом у народні депутати. Саме в подібній ситуації починаєш виразно відчувати, що "Україна – не Росія", як сказав колись другий після першого.

У доповіді Олександра Фека порушена табуйована для російського істеблішменту тема – "Газпром і його команда", точніше план капітальних інвестицій газового монополіста на найближчі роки. Російський аналітик досить чітко окреслив основні проблеми інфраструктурних витрат найбільшої російської компанії: економічно невиправдано (більшість проектів не розвивають нові ринки збуту, а лише вдосконалюють підступи до них); нерентабельно: терміни окупності різних прожектів відносяться до далекої другої половини двадцять першого століття, коли з урахуванням індустріальної революції 4.0. і переходу до шостого-сьомого технологічного укладу роль традиційних вуглеводнів у структурі енергетичного балансу світової економіки може істотно знизитися. До того ж препаровані аналітиком проекти є непрозорими з точки зору їх реалізації (процедура фінансування та відбору генеральних підрядників), а також – політично мотивованими, коли від економіки у них залишається лише текст наївною презентації.

По суті, аналітична записка Фека – це унікальна пам'ятка для контролюючих органів, та мова не про Слідчий комітет, а про західні структури, які борються з корупцією і відмиванням грошей, особливо на європейському городі. Як показала аналітична доповідь: потрібно шукати не в самому "Газпромі", а в конгломераті його контрагентів, включаючи кінцевих бенефіціарів, які, як правило, збігаються з фігурантами кремлівського списку.  

На цей момент у "Газпрому" є один базовий зовнішній ринок збуту (Європа) і міфічний резервний (Китай). Почнемо з першого. Постачання природного газу з РФ до європейських країн зросло зі 138 млрд куб. м у 2010 році до 158 млрд у 2015-му і 178 млрд у 2016-му.

Кластер європейських споживачів, які уклали контракти з "Газпромом", можна розділити на два базові ринкові сегменти. До першого входять країни Західної, Північної і Південної Європи, включаючи Туреччину. На цей ринок росіяни поставили минулого року 156 млрд куб. м, насамперед: до Німеччини (майже 53,44 млрд), Італії (24 млрд), Великої Британії (16 млрд), Туреччини (29 млрд), Франції (12 млрд), Австрії (понад 9 млрд).

Другим напрямком поставок можна назвати країни Балканські та Центральної Європи. Ємність цього сегмента ринку склала в 2017 р. понад 36,3 млрд куб. м, серед основних покупців необхідно виділити Польщу (10,5 млрд), Угорщину (5,8 млрд), Чехію (5,8 млрд), Болгарію (3,3 млрд), Словаччину (4,6 млрд).

На цей момент у "Газпрому" є наступні чинні транзитні маршрути.

  1. Українська ГТС, при плановій потужності в 178 млрд куб. м, фактичне завантаження в 2016 році склало 82,2 млрд, або 46%.
  2. Білоруський маршрут "Ямал - Європа", при проектній потужності в 39 млрд м куб. був завантажений на 84% (32,9 млрд).
  3. "Північний потік – 1" у вигляді двох ниток 27,5 млрд куб. м кожна. Завантаження 80%, або 43,8 млрд.
  4. "Блакитний потік" - 16 млрд за паспортом та майже 13 млрд за фактом (завантаження 81%).

До того ж у стані розробки знаходяться ще два проекти: "Північний потік – 2" з плановою потужністю 55 млрд куб. м і "Турецький потік" (чорноморський маршрут), за яким можна буде поставляти понад 31 млрд куб. м

Як відомо, внаслідок конфлікту з Україною і судового фіаско в Стокгольмі "Газпром" став завзятим апологетом відомого принципу "нормальні герої завжди йдуть в обхід". Хоча будівництво обхідних шляхів почалося не вчора. До 2012 року залежність росіян від українського маршруту була критичною для їхньої національної безпеки, і жодних "російських весен" до цієї реперної точки бути не могло. Наприклад, у 2010 році частка України в транзиті російського газу доходила до 70%. Але із запуском у 2012 році "Північного потоку – 1" транзитний зашморг на шиї "Газпрому" почав слабшати, і це стало прологом до першого акту трагедії, що відбулася.

Саме на політичну ангажованість нових проектів і звернули увагу аналітики "Сбербанку", а також на їхніх основних виконавців. Найбільшими підрядниками "Газпрому" з будівництва нових транзитних маршрутів стали компанії "Стройгазмонтаж" Аркадія Ротенберга і "Стройтранснефтегаз" Геннадія Тимченка. У своїй доповіді Олександр Фек справедливо зазначив, що нові транзитні маршрути не відкривають нових ринків і є лише інфраструктурою для поставок російського газу європейським споживачам, які і так вже на абонементі. Єдина їхня роль – чинити політичний тиск на Україну.

Особливо яскраво економічну доцільність нових транзитних магістралей видно при аналізі такого проекту, як "Сила Сибіру", з поставки російського природного газу в Китай. Спочатку китайці пропонували постачати газ за маршрутом "Алтай", і вартість цього проекту склала б усього 10 млрд дол., але росіяни наполягли на іншому, більш капіталомісткому напрямку, мотивуючи це тим, що завдяки цьому буде освоєно нові родовища. Кошторис при цьому зріс у 5,5 разу – до 55,4 млрд дол. Цей проект вигідний саме контрагентам "Газпрому", адже дозволяє розділити шматок пирога порівну між основними підрядниками: 20 млрд дол. піде на освоєння нових Чаяндинського і Ковиктинського родовищ. Також доведеться побудувати Амурський ГПЗ (14 млрд дол.). При цьому сам проект було прив'язано до вартості нафтового кошика: при укладенні контракту бралася ціна за барель у діапазоні 100-110 доларів. Зараз ціни на паливо істотно нижчі, отже, буде скорочуватися і ціна на газ. У будь-якому випадку на плановий орієнтир окупності проект зможе вийти (при повному завантаженні) лише за умови, що ціна нафти перевищить 110 доларів за барель протягом найближчих 10-15 років.

Поки ж, за даними російських аналітиків, "чиста приведена вартість (NPV) проекту буде негативною і становитиме близько 11 млрд доларів". Розрахунок зроблено на базі ціни нафти в 65 доларів.

Лише на інвестиційні проекти (п'ятирічна програма) "Газпром" виділяє 130 млрд доларів: 41% - на утримання чинних потужностей, 34% - на "Силу Сибіру", 14% - на "Північний потік – 2" і "Турецький потік". Не важко помітити, що при порівнюванні пропускної здатності капіталовкладення "Газпрому" в "Силу Сибіру" істотно перевищують аналогічні витрати на "Північний потік – 2" і "Турецький потік". Позначається близькість Європи та її наглядових органів, все-таки капіталомісткі проекти простіше реалізовувати з китайцями, ніж з європейцями.

Висновки російських аналітиків підтримала й Асоціація професійних інвесторів, яка ініціювала звернення до уряду Федерації з пропозицією збільшити розмір дивідендів "Газпрому", мотивуючи це тим, що краще платити акціонерам та залучати нові інвестиції в акціонерний капітал, ніж плодити проекти з окупністю у 2040-2050-х роках і негативною чистою приведеною вартістю.

Для України вся ця історія повчальна з кількох причин. По-перше, в експертному середовищі пройшло практично непоміченим призначення Олексія Кудріна керівником Рахункової палати РФ. Для цього колишній очільниці Тетяні Голіковій довелося поспіхом відступити. Як відомо, Олексій Кудрін - беззмінний керівник міністерства фінансів з початку нульових, кращий російський економіст сучасності й автор ешелонованої системи фінансового хеджування у вигляді Резервного фонду і Фонду національного добробуту. Йому також належить ідея обмежити фіксованим відсотком розмір нафтогазового трансферту (розміру нафтових доходів, що спрямовуються в доходи федерального бюджету), а також нафтогазового дефіциту (розміру нафтових доходів, що спрямовуються на покриття дефіциту федерального бюджету). Виключно завдяки цим заходам РФ змогла протистояти західним санкціям і не скотитися в прірву кризи. Сьогоднішнє пришестя Кудріна у владу пов'язують з мегамасштабним проектом з повернення на батьківщину капіталів еліт, яким стало спекотно в Лондоні та інших західних столицях. Власникам цих грошей пропонують вкластися в федеральні облігації з фіксованою дохідністю, які дозволять відбілити вкладені в них кошти.

Проблема в тому, що люди, які скористаються цією пральнею, вельми майстерні в підрахунках грошей і їм не байдуже, куди вони будуть витрачені. Саме тому найближчим часом буде встановлено негласний контроль за системою державних витрат, зокрема і в сегменті бюджетоутворювальних державних компаній. Рахункова палата під керівництвом Кудріна повинна стати саме таким моніторинговим центром. У всякому випадку це поки що єдиний представник російської еліти, якому беззастережно вірять на Заході і всередині бізнес-еліти країни. Саме тому реакція на закриту доповідь аналітиків стала настільки болючою, адже будь-який витік інформації може порушити досягнутий консенсус еліт, а це досить ефемерна субстанція. Критика інфраструктурних проектів відтепер під негласною забороною.

Україна могла б цілком успішно взяти на озброєння досвід російських аналітиків. Протидіяти "Газпрому" потрібно, обмежуючи його щупальця, тобто транзитні маршрути. Й апелювати до сумління президента Німеччини тут безглуздо. У Берліні сльозам не вірять. Потрібні ефективні розслідування фактів корупції та зловживань при будівництві обхідних газопроводів, аналітичні дослідження щодо ефективності капіталовкладень "Газпрому". Простими словами – потрібен не інформаційний шторм, а постійний крапельний полив цієї теми, а крапля, як відомо, "Газпром" точить. До того ж необхідна координація з європейськими та іншими міжнародними органами, які ведуть розслідування у сфері політичної корупції. Вкрай важливо виявляти кінцевих бенефіціарів будь-яких масштабних інвестиційних проектів і знаходити можливості щодо внесення таких у санкційні списки. Судові позови, які "Нафтогаз" зараз подає щодо арешту майна "Газпрому" та які спрямовані на забезпечення рішень Стокгольмського арбітражу, потрібно активізувати саме в країнах, закільцьованих на великі транзитні проекти: Німеччині, Туреччині і навіть Китаї.

Єдина перешкода тут – афілійовані зв'язки великого російського бізнесу в середовищі нинішньої провладної політичної еліти нашої країни. В такому випадку будь-які розслідування можуть вивести на розслідувачів. А значить, єдина надія, як це не парадоксально, чесні російські аналітики.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...