Кооперація між Центральною Європою та Африкою: Як Україна могла б до неї приєднатися?

Кооперація між Центральною Європою та Африкою: Як Україна могла б до неї приєднатися?
Facebook Олександра Мішина

Олександр Мішин

старший аналітик в PRP Ukraine

Оригінал на сторінці Олександра Мішина в Facebook

Минув черговий економічний форум у Криниці-Здруй, що зібрав кілька тисяч експертів сфери бізнесу, політики, безпеки, соціально-гуманітарної та культурної сфери з різних країн світу.

Цього року африканська проблематика була представлена в рамках саме ділової тематики, а дискусійна панель мала назву: "З Африки з любов’ю: Прихований потенціал економічної кооперації між країнами Центральної Європи та Африканськими націями". Саме доповідачем тут довелося бути й мені на запрошення польської сторони.

Також в дискусії прийняли участь, зокрема президент Європейського соціально-економічного комітету, екс-прем’єр-міністр Республіки Малі, депутат Сейму, а також представники африканських неурядових організацій.

Розмова вийшла дуже цікавою, і корисною, так само як і спілкування з представниками африканських країн після обговорення. Звісно регламент є дуже стислим і кожен з доповідачів мав лише 5-7 хвилин для презентації своїх думок та тез. Через це виступи були дуже лаконічними.

Попри це хотілося б поділитися повноцінним текстом доповіді за тематикою форуму:

"Шановний пане головуючий, шановні делегати та присутні. Оскільки назва теми містить у своєму складі слова про любов, то хотілося б відзначити, що в наш час Африка з падчерки глобалізації перетворилася на бажану наречену, до якої вишикувалася черга з женихів з власними пропозиціями.

Новини за темою



Отже, на цьому тлі країни регіону чи не в перше в історії отримали широкі можливості обирати та вести торг. Пропозиції про партнерство, посилення кооперації, спільні проекти надходять як від традиційних партнерів за лінією "Північ-Південь", таких як США, Франція, Німеччина, Японія, Росія, так і за лінією "Південь-Південь" – від КНР, Індії, Туреччини, ОАЕ, Катару, Бразилії тощо.

Якщо ми окинемо оком події 2017-2019 роки, то можемо побачити наступні інформаційні приводи з цими пропозиціями:

1.Згідно положень Пекінської декларації FOCAC від 3 вересня 2018 року Китай обіцяв інвестувати 60 млрд доларів у країни Африки, в тому числі 15 млрд доларів допомоги та безвідсоткових кредитів. Це все аби глибше інтегрувати африканські країни до геостратегічного проекту "Один пояс – один шлях".

2. Індія запропонувала альтернативний проект Азійсько-Африканського коридору: Африка+ 19 країн Азії + 14 країн Океанії. Це єдиний інфраструктурно-логістичний ланцюг, що є альтернативою згаданому вище китайському проекту.

3. Згідно рішень TICAD-8 у серпні 2019 року уряд Японії виділяє 20 млрд доларів на цілі здійснення стратегічного розвитку Африки.

4. США в грудні 2018 року ухвалили стратегію щодо Африки, яка спрямована на стримування Китаю. Програма Prosper Africa наголошує на потребі активізації американського бізнесу в Африці, а США створюють фонд у розмірі 60 млрд доларів для розвитку країн Африки.

5. 22-25 жовтня 2019 року в Сочі відбудеться 1-й в історії Саміт Росія-Африка, де будуть присутні щонайменше 35 лідерів країн Африки. Ця подія має відкрити Росії двері до Африки, аби полегшити тягар санкцій та допомогти Африці скинути пута неоколоніалізму… Список можна продовжувати і продовжувати.

Між тим самі країни Африки останніми роками демонструють непогані темпи економічного зростання: у 2016 році – +2,1%, у 2017 - +1,4%, у 2018 - +3,5%, а прогноз на поточний рік +4%.

Але мінусом є те, що зростання не є рівномірним. В лідерах є країни Східної Африки +5,7%, далі Північна Африка +4,9% (хоча тут наявна Лівія, що несе шалені ризики коливань), Західна Африка +3,3%, Центральна Африка +2,2%, і найменший приріст ВВП на Півдні континенту +1,2%.

Здається все в Африці є райдужним, бо прихід нових гравців сприяє прискоренню економічного зростання країн континенту, що і без того перебуває у стані піднесення. Але не все так просто.

Зовнішні гравці конфліктують між собою за партнерство з країнами Африки, їхні пропозиції часто є взаємо виключаючими, що руйнує єдність країн континенту, бо конфліктність з глобального рівня переноситься на рівень регіональний.

Також треба пам’ятати, що потрібно бути обережними щодо надмірного афрооптимізму, бо у економічного піднесення є зворотній бік: левова частка африканського експорту лишається сировинним, а ціни на нього є волатильними.

Отже, якщо враховувати сигнали щодо світової рецесії, яка наближається, то падіння цін на сировину може боляче вдарити по недостатньо диверсифікованим економікам країн Африки.

Новини за темою



Одночасно, треба пам’ятати про зростання боргового навантаження багатьох африканських урядів, вразливість Африки від змін клімату, складними процесами в середині африканських суспільств. Це все несе зародки нових проявів нестабільності.

В сумі із зростанням конфронтації між глобальними гравцями, згадаємо торгівельну війну США та КНР, ми спостерігаємо послаблення континентальної інтеграції, послаблення панафриканського проекту уособленого Африканським Союзом.

Проте саме з цією організацією пов’язані мрії африканців щодо єдності та процвітання континенту. Африканський Союз між тим декларує істотні амбіції, до числа яких належать:

  • завершення усіх конфліктів в Африці до 2020 року
  • формування та повноцінне функціонування Континентальної зони вільної торгівлі (рішення 2019 році в Ніамеї)
  • доведення частки ВВП Африки у світовому ВВП до показника частки населення континенту у структурі світового народонаселення
  • збільшення міжафриканської торгівлі до 50% вже до 2063 року
  • освоєння африканського шельфу в рамках проекту "Африканської блакитної економіки"
  • істотне поліпшення економічного становища жінок, молоді та дітей
  • збільшення транспортної та логістичної зв’язності країн континенту

Вже за кілька десятиліть Африка повинна стати сильним єдиним глобальним гравцем! Саме тут ми наближаємося до унікальності ролі Європейського Союзу в реалізації амбіцій африканців.

Як ми знаємо основною формою партнерства ЄЕС, а потім ЄС, як цілісного наднаціонального актора та країн Африки були механізми партнерства АКТ. Це еволюція угод Яунде, трьох Ломейських конвенцій, та врешті угоди Котону, термін дії якої спливає в лютому 2020 року.

По-перше, усі ці механізми несли в собі набори торгівельних преференцій, що конфліктували з положеннями СОТ. По-друге, вони є феноменом часів становлення ЄС, що еволюціонував як інтеграційне об’єднання, що з митного союзу переросло у політичний.

Так само, країни Африки за останні 20 років зробили вагомий крок вперед в плані континентальної інтеграції, і це варто врахувати. По-третє, описані механізми АКТ охоплювали лише 48 країн Африки, що розчленовувало континент на Північ та Південь.

По-четверте, вони є подібними до форм діалогу інших гравців – Форуму Китай-Африка (FOCAC) або Індійсько-Африканського Форуму (ІАФ). Але тепер ЄС та Африка змінилися і настав час унікального діалогу "континент-континент".

Це узгоджується з ідеєю Спільної стратегії ЄС-Африка (Лісабон-2008) та концептом Альянс Європа-Африка (вересень 2018 року), а також спільною позицією країн Африки, що була ухвалена на саміті в Кігалі, Руанда в 2018 році.

Вбачається, що заміна угоди Котону системою "партнерство рівних" є стратегічно вірним кроком країн ЄС, бо він підтримує партнерство країн Африки та подальшу панафриканську інтеграцію. Хоча тут треба пам’ятати й про три застереження:

1. Чинник Brexit, що змінює конфігурацію ЄС.

2. Проблема швидкості імплементації країнами Африки положень проекту "Порядок денний 2063", бо деякі країни Африки бажають зберегти механізми ODA – закордонна допомога розвитку, обсяг якої від ЄС складає 50 млрд. євро на рік.

3 .Проблема фінансування інститутів Африканського Союзу самими африканцями, а не Китаєм чи Росією, або кимось іншим з-зовні.

Отже, настав час аби країни Африки стали більш самостійними у забезпеченні своїх базових потреб у воді, продовольстві, ліках, товарах першої необхідності, засобах гігієни та житлі. Країни ЄС повинні допомогти африканцям в цьому, шляхом створення малих та середніх підприємств на континенті.

Це зробить країни Африки більш стійкими, а потім заможними, отже вони зможуть купувати більше високотехнологічної та дорогої продукції з країн ЄС. Це обопільний зиск.

Якщо вести мову про прихований потенціал країн Африки, то хотів би згадати слова мого друга, бізнесмена з Буркіна-Фасо Хароуни Зонго, який відзначив, що для прикладу Україна має якісну їжу, якісні будинки, автошляхи, порти, залізниці, це все необхідне Африці, майже без виключення.

Отже, ринок є величезним. І тут хотілося би подати бачення цих ніш з точки зору сучасної України.

Наша держава вбачає своє майбутнє в лавах ЄС, як повноправний учасник Союзу, працює над цим, та зокрема Конституція України передбачає необерненість європейського вибору України та завдання інтеграції до ЄС. Отже, ініціатива альянс Європа-Африка є цікавою і для України, яка має певні інтереси та позиції в Африці.

Отже, вже зараз наша країна могла би стати учасником цього проекту, особливо в контексті постання вакууму, що пов’язаний з виходом Великої Британії. В цьому контексті не хотілося б говорити лише про торгівельний потенціал, а треба дивитися ширше.

Зокрема брати енергетичну тематику. Мова йде про вихід на глобальний ринок газу країн східної Африки, таких, як Мозамбік, Танзанія, Кенія, а згодом і Сомалі. Східна Африка може стати другою Перською затокою в сенсі газу.

Значні інвестицій у видобуток тут роблять американські компанії, отже, можна вести мову про кооперацію за лінією США-Польща-Україна в плані постачання газу із Східної Африки на європейський ринок.

І це не єдиний приклад кооперації країн Центральної Європи. Для прикладу наявні українські інвестиції у переробку польської яблучної продукції, і ці товари могли би знайти своїх споживачів в Африці.

Новини за темою



Варто вести мову про трансформацію Балто-Чорноморської дуги у Балто-Африканську, де Україна відігравала би роль вікна до країн Африки, оскільки до розпаду СРСР порт Одеса, Южний та Іллічівськ були радянським експортним вікном на Африканський континент.

Україна може запропонувати африканським країнам й інші корисні рішення, зокрема у сфері діджиталізації та безпеки.
Якщо вести мову про ІТ-проекти, то як у травні 2019 року наголошував президент України Володимир Зеленський, африканський ринок є цікавим для українських програмістів.

Можна сказати, що африканцям корисними будуть проект Prozorro щодо боротьби з корупцією у державних закупівлях, OpenDataBot – щодо відкритості державних реєстрів, FinTech стартап Monobank, рішення з використанням blockchain технології, електронні ID-документи та багато іншого.

Оскільки, Африка має амбіції покінчити з конфліктами до 2020 року, то африканцям буде дуже корисним український досвід протидії гібридній війні, що є дуже цікавим для Республіки Малі) чи Нігерії.

Також варто згадати про тему мігрантів. Зараз африканці, що їдуть до ЄС сприймаються як загроза, хоча в майбутньому це буде перевагою.

І країни ЄС, і Україна мають дефіцит робочої сили, а Африка має її надлишок. Отже, бізнес-логіка підказує, що вже зараз необхідно думати, як афроєвропейці чи афроукраїнці посилять наші країни. І тут варто загадати досвід США, країни, яка після скасування рабства стикнулася з проблемою мільйонів колишніх африканців-невільників, які в одну мить стали вільними.

Це була фантастична криза, але згодом американці впоралися з цим, і тепер афроамериканці – це гордість США, і роблять значний внесок прогрес в розвиток країни. ЄС та Україна, як його майбутня невід’ємна складова, вже зараз мають замислитися над цим досвідом, аби стати сильнішими.

Олександр Мішин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>