Конституція чи довідка про звільнення?

Наскільки українська Конституція відображає точку зору українського суспільства?

Конституція чи довідка про звільнення?
Фото з відкритих джерел

Наскільки українська Конституція відображає точку зору українського суспільства?

Конституція України відзначила дев'ятнадцяту річницю з дня свого народження. Хоча, по своїй суті, український Основний Закон є всім чим завгодно, тільки не справжньою повноцінною Конституцією. Може, звідси і всі проблеми України?

Кому паспорт, а кому довідка

Якщо говорити мовою образів, то на людському рівні найближча аналогія для Конституції – це паспорт. Саме паспорт ідентифікує особу, підтверджуючи, що конкретний Іван Іванович Іваненко – це саме громадянин Іваненко. Взявши в руки паспорт і подивившись дату народження, можна зробити висновок щодо віку, відповівши на питання, чи є його володар повністю дієздатним. Прописка, наявність або відсутність судимості, чи перебуває, чи ні людина в шлюбі або знаходиться в стані розлучення - на всі ці запитання дає відповідь саме паспорт. А головне, паспорт демонструє, громадянином якої країни є його власник. Але життя вносить свої корективи, тому для більшості громадян головний документ – це паспорт, для неповнолітніх – свідоцтво про народження. А для когось-довідка про звільнення.

Новини за темою

Точно так само і Конституція є в першу чергу набором характеристик для кожної конкретної держави. Офіційні особи іноземної держави, чи то США, Великобританія, Франція або будь-яка інша країна, вивчивши Конституцію України, можуть дати собі відповідь на нагальні питання:

– що вести переговори з питань зовнішньої політики потрібно з президентом, а особа №1 щодо всього блоку фінансових та господарських питань – це голова Кабінету міністрів;

- що Україна на рівні Основного Закону визнає примат міжнародного права, коли статус норми чинного міжнародного договору вважається вище, ніж статус норми українського закону, а у разі суперечності діють міжнародно-правові норми;

- що Україна проголошується унітарною державою, тобто всі питання зовнішньої політики та основні фінансово-економічні питання вирішуються в Києві, а регіони мають мінімальну автономією;

- і т. д. і т. п.

Конституція або "кульгава качка"

Погодьтеся, що до людини з повноцінним паспортом ви будете ставитися інакше, ніж до громадянина, який показує вам довідку про звільнення з місць ув'язнення. Нинішня Конституція України, що у первісному варіанті 1996 року, що в чинній редакції 2004 року, по своїй суті являє собою скоріше договір між президентом і Верховною Радою. У середині 90-х років Адміністрація президента Леоніда Кучми намагалася сформувати максимально зручний для влади склад Конституційної комісії, а також активно впливати на роботу такого органу. А приймала Конституцію українська Верховна Рада в ніч з 27 на 28 червня 1996 року.

Процедура вимагає, щоб навіть простий закон проходив кілька стадій – підготовка тексту, голосування за основу, перше читання, друге читання, прийняття в цілому. А тут народні депутати приймали цілу Конституцію всього за одну ніч, причому вносили з голосу поправки не в який-небудь закон, а у Конституцію! Причому, деякі "отці української Конституції" намагаються видати таку поведінку мало не за громадянський подвиг, хоча по-хорошому заслуговують того, щоб їх судили за недбалість і зловживання службовими повноваженнями.

Новини за темою

А як же народ, проголошений в нашій Конституції "єдиним джерелом влади"? Адже виходить, що головне "джерело" є таким тільки на папері – що на стадії розробки проекту, що на етапі внесення поправок, що в заключній фазі прийняття тексту Конституції – на всіх етапах влада міцно відсікла 40 з гаком мільйонів українців від впливу на процес і кінцевий продукт. Тому по своїй суті нинішня Конституція – це договір між президентом Леонідом Кучмою і головними політичними угрупованнями у Верховній Раді. Але зовсім не Конституція в загальноприйнятому розумінні.

Політична реформа, проголошена в 2003 році, зі старту кинулася на ті же граблі, що і розробка Конституції. На початку 2000-х на політичну арену вийшли великі фінансово-промислові угруповання (у просторіччі - олігархи). Нові гравці не вважали Конституцію авторитетом, тому що не брали участі у виробленні правил гри, а тому і не вважали себе зобов'язаними їх дотримуватися. І знову до розробки змін до Конституції влада допустила тільки саму себе – в особі чиновників Адміністрації президента і депутатів з фракцій Верховної Ради. Тому редакція 2004 року (чинна і сьогодні) – це відображення інтересів провідних олігархічних угруповань і оточення президента Леоніда Кучми (при тому, що сам Кучма вже 10 років як не бере участь в активній політиці). Так, і, звичайно ж, відображення інтересів США і Росії, які активно прагнули впливати на процес змін до Конституції під час "кольорової революції" 2004-2005 років.

Новини за темою

Риторичне питання – наскільки українська Конституція відображає точку зору українського суспільства? І відображає взагалі? Але, може, досить того, що Конституція відображає інтереси еліти? Але і такий висновок не виходить, тому що тільки частина еліт була допущена до розробки що первісного варіанту, що нинішньої редакції Основного Закону.

Нелегітимний діагноз

Виходячи з усього викладеного, виходить, що ключова проблема української Конституції – її сумнівна легітимність. Український народ ні у 1996 році, ні у 2004, ні в 2010, ні в 2014 році жодним чином не впливав ні на текст, ні на процедуру введення в дію. Тому українська Конституція не спирається на такий важливий фундаментальний фактор, як народна згода. До речі, це одна з причин, чому всі роки незалежності чиновники, політики, державна влада в цілому і решті народ живуть у паралельних світах, де діє різна мораль, різні правила і поняття.

Може, тому ми звикли скаржитися, що Конституція України у частині прав та свобод людини діє тільки на папері? Адже будь-який начальник ЖЕКу або дрібний чиновник може безкарно зневажати гарантовані Конституцією права на працю, відпочинок та охорону здоров'я. Українські президенти традиційно не соромляться порушувати принцип поділу влади, грубо втручаючись в роботу судів, депутати Верховної Ради хвацько приймають закони, що суперечать Конституції (закон про люстрацію, закон про РНБО і т. д.), перші особи Кабінету міністрів самостійно наділяють себе правом тлумачити норми Конституції тощо.

Новини за темою

Грубо кажучи, живі приклади з недавньої історії України продемонстрували, що народ не вийде захищати Конституцію – просто тому, що не знає, чим же так важливий цей документ, а також, як він впливає на життя мільйонів українців і перспективи майбутніх поколінь. А такі політичні еліти, які через 5-10 років прийдуть на зміну Порошенку, Яценюку та іншим, з повним правом вважатимуть, що вони не зобов'язані дотримуватися Конституції, тому що вони її не приймали. Тобто, нові еліти будуть вважати, що не зобов'язані жити за правилами, придуманими політиками старшого покоління у своїх власних корисливих інтересах.

Тому в дев'ятнадцятий день народження Основного Закону України найкращим тостом було б побажати нашій Конституції подолати "хворобу росту" і перетворитися з часом у повноцінний "паспорт" України, що володіє авторитетом і викликає повагу в усьому світі.

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>