З відкритих джерел

У соціальних мережах набирає масштаби заклик до участі в марші "Стоп реванш" 16 січня, під час якого планується підтримати законопроект №7425 "Про захист української державності від проявів колабораціонізму".

Автори законопроекту, а також його прихильники, які явно не читали текст законопроекту, стверджують, що під його дію потраплять переважно жителі самопроголошених "народних республік" Донбасу і Криму, та й то в основному "депутати" в "ДНР" і "ЛНР", керівники міських адміністрацій" та інші "чиновники", співробітники "республіканських" медіа, керівництво та викладацький склад ВНЗ, особи, причетні до проведення "референдумів" 2014 року.

Таким чином під його вплив, за запевненнями авторів, потрапить не більше 0,5% жителів України. Але чи так це насправді?

Прочитавши проект закону, нескладно помітити, що в ньому зовсім відсутні згадки "Луганської/Донецької народної республіки", Криму, як і згадки про їхніх мешканців. І це цілком розумно і зрозуміло:

1) Згадка невизнаних територіальних утворень в офіційних документах є еквівалентом їх часткового визнання, чого, зрозуміло, Україна всіляко уникає. Тому використовується цілком правильний замінник - "окупаційна адміністрація".

2) Згадка жителів "ЛДНР" і Криму як основних об'єктів" застосування майбутнього закону на Заході буде автоматично розглядатися як дискримінація за географічним принципом, та й власне буде такою на всі 100%. Тому написати подібне автори законопроекту не могли, хоча і намагаються представити все так, ніби законопроект торкнеться лише жителів "ЛДНР".

3) Серед прихильників "народних республік" вистачає уродженців й інших областей країни.

Утім, відповідно до законопроекту, виходить, що під його дію може потрапити будь-який громадянин України, чию дію можна трактувати як колабораціонізм.

Автори законопроекту не полінувалися скласти приблизний перелік проявів колабораціонізму (про це йдеться у 10-й статті). Тут знайдеться не один "заритий собака", під якого можна підвести різних людей.

Новини за темою: Законопроект про колабораціонізм: Назад у "совок", до диктатури

Розглянемо другий пункт другої частини 10-ї статті законопроекту, який пояснює, що може бути визнано діями, які підпадають під поняття "колабораціонізм":

"Неодноразове розміщення для загального перегляду в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет закликів до підтримки дій ворога в здійсненні агресивних дій, розгортання збройного конфлікту проти України; закликів до підтримки органів, самопроголошених або створених ворогом, які виконували або виконують на тимчасово непідконтрольній території Україні функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, а також розповсюдження такої інформації в мережі Інтернет з метою забезпечення зазначеної підтримки".

А тепер згадаємо дві історії, що наробили в свій час чимало галасу.

Червень 2016 року. Вибухнув скандал довкола жителя Одеси Андрія Власова, якого користувачі Facebook звинуватили в пристрасті до "русского мира" і позитивних висловлюваннях про терористів на Донбасі. На фото Власов був у поліцейській формі.

У патрульній службі поліції Одеси відхрестилися від такого співробітника і заявили, що під час службового розслідування з'ясували, що для фото Власов позичив форму у друга, який служив у поліції.

А ось київського копа Олексія Савкіна, довкола висловлювань якого (в соцмережах Савкін назвав учасників Євромайдану "бомжами") вирував скандал у листопаді 2015 року, керівництво прикрило.

Тепер уявімо, що подібні факти спливли про якогось поліцейського після ухвалення закону про колабораціонізм.

Згідно з фрагментом, який цитувався вище, подібні висловлювання можна трактувати як колабораціонізм. У всякому разі, відповідно до 11-ї статті законопроекту, будь-який громадянин України має право написати заяву про перевірку такого поліцейського на колабораціонізм. Зауважимо, що як покарання колаборантам заборонено на 10-15 років перебувати на державній службі, зокрема в правоохоронних органах. У разі визнання подібних дописів колабораціонізмом, поліцейського буде звільнено зі служби.

Новини за темою: Раді пропонують виявляти колаборантів й обмежувати їхні права

Хтось вважає це правильним, хтось ні, думки суб'єктивні, але факти говорять про наступне:

1) Під дію законопроекту дійсно може потрапити будь-який громадянин України, все-таки далеко не кожен вітав і вітає перемогу Євромайдану. Так, у сфері економіки та боротьби з корупцією зміни відбулися тільки в гіршу сторону, тому радіти тут нічому, що може з'явитися як у ранніх, так і пізніх дописах у соцмережах.

2) Щодо неугодних може з'явитися чудовий важіль впливу: пишеш заяву на перевірку, і нехай "колаборант" доводить, що "він не верблюд", адже покарання за недостовірну заяву на перевірку щодо колабораціонізму не передбачається.

3) Частина 3 статті 10-ї свідчить, що за колабораціонізм не можуть бути покарані особи, які співпрацювали під загрозою втрати здоров'я, життя чи життя членів родини. Але як підозрюваний зможе це довести? Надасть відео або аудіо того, як у нього тикають автоматами? Навряд чи цей процес знімуть на камеру. Як же тоді він зможе переконати перевіряльників? Варіантів небагато: за допомогою грошей або лояльності, що дозволить заробляти на новому законі як фінансові, так і політичні дивіденди, адже обов'язковій перевірці підлягають усі кандидати на державні посади й в органи місцевого самоврядування. Відмінний спосіб "фільтрувати" неугодних.

Словом, все це може нагадати "люстраційну епопею" 2014 року: скільки чиновників зіпсували свій одяг знайомством зі сміттєвими баками або навпаки, "прикрасили" останні. Але який результат?

Якщо зміна чиновницького корпусу і відбулася, то на користь Україні явно не пішла, судячи з корупційних скандалів за участю вищого керівництва країни.

Колись у дитинстві я прочитав оповідання-притчу про одного близькосхідного коваля, який жив у часи жорстокого тирана. У країні почалося повстання, але молодий коваль у цей час доглядав за хворою матір'ю. До нього звернувся замовник з палацової варти – запропонував кувати кайдани, в яких закували ув'язнених.

Така робота вважалася ганебною, але хороша плата і хвороба матері змусили коваля взятися за неї. Замовник був задоволений - ланцюги були міцними і надійними.

Сталося так, що одного разу коваль прихистив дівчину, а через кілька днів до нього прийшли стражники і схопили його, адже дівчина виявилася з числа повстанців.

Ув'язнений у вежі і прикутий ланцюгом коваль спробував звільнитися, але після першої ж спроби сів і заплакав: він знав, що не зможе розбити цей ланцюг, адже його викував він сам.

Микита Сініцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.