112.ua

- Бійці, які шли воювати добровольцями, з самого початку не розраховували на допомогу від держави, але коли почалися перші втрати та поранення, стало зрозуміло, що ситуація складна, і хлопці, незважаючи на участь в бойових діях, не мають соціального захисту і їх уважають цивільними особами. Це значить, що їх лікування в шпиталях, реабілітація, забезпечення ліками – особиста проблема бійця та родини. Те ж саме і з родинами, які втратили близьких, – вони не мали права на офіційні статуси та соціальний захист. Ситуацію по добровольцях ДУК "Правий Сектор" я знала дуже добре. Завдяки волонтерам та небайдужим людям, бійцям допомагали, але була гостра необхідність вирішувати це питання на державному рівні і добиватися змін до законодавства, які б зрівняли права добровольців та забезпечили їхній соціальний захист. Складність була в тому, що в 2014-2015 роках частина бійців, які пішли воювати в добровольчі підрозділи, часто навіть не називали своїх справжніх імен. Восени 2015 року, після розмови з керівництвом "Правого Сектора", було прийняте рішення про створення Служби соціального захисту НВР "Правий Сектор", структури, яка б мала забезпечувати соціальний захист бійців та їхніх родин і працювати над змінами в законодавстві, які б дозволили добровольцям отримувати відповідні статуси та всі пільги від держави.

Новини за темою: "Мародери" vs "зрадник". Чому посварилися добровольці та генерал?

На початку роботи проблемних питань було дуже багато. В першу чергу було необхідно зібрати точні дані про поранених та загиблих бійців, зв'язатися з їхніми родинами, отримати необхідні документи, а паралельно працювати над змінами в законодавстві України щодо статусів добровольців та їх визнання. Після створення Служби соціального захисту були призначені відповідальні по областях, і перші місяці ми готували інструкції, збирали документи, часто розшукували бійців. Пораненими бійцями опікувався медичний підрозділ "Госпітальєри" та його керівник Яна Зінкевич, але часто бували такі ситуації, що хлопців переводили в інші міста, і про те, що вони, наприклад, на лікуванні вже в Києві, ніхто з нас не знав, тому однією з основних задач було налагодити комунікацію і оперативно реагувати на всі випадки, щоб можна було забезпечити бійців не тільки всім необхідним, а в першу чергу увагою. Наприклад, в Києві Анастасія Римар – ще один координатор Служби – зібрала команду волонтерів, які по черзі готували домашню їжу та відвідували бійців, допомагали знайти необхідні речі або ліки. Слід зазначити, що і в самих шпиталях були дуже потужні волонтерські організації, завдяки яким хлопці мали все необхідне. В Києві поранені добровольці проходили лікування в Інституті травматології та хірургії, Київській обласній лікарні, Інституті хірургії та транспланталогії імені О.О. Шалімова, Інституті нейрохірургії та деякі у Центральному військовому шпиталі.

В кінці 2015 року в "Правому Секторі" сталися зміни – Дмитро Ярош і частина команди вийшли з руху і створили Добровольчу Українську Армію. Наша команда прийняла рішення, що, незважаючи на будь-які зміни, ми працюємо з добровольцями та їхніми родинами. В цей час робота почала приносити перші результати. В 2015 році було прийнято дві постанови Кабінету міністрів України, завдяки яким стало можливо оформити статус "Член сім'ї загиблого". Для родин добровольців, які втратили на війні свого рідного чоловіка, це постанова №740 від 23.09.2015 року. Тобто діти, батьки, дружина, утриманці або опікуни мали право на офіційне визнання, отримання всіх соціальних пільг та грошової компенсації від держави. Також бійці, що отримали поранення, яке призвело до групи інвалідності, набули право отримати статус "Інвалід війни", згідно постанови №686 від 08.09.2015 року. Добровольці зі статусом "Інвалід війни" також ставали офіційно визнаними і мали право на соціальний пакет та виплату компенсації. Хоча законодавство змінили, були проблеми зі збором необхідного пакету документів, але завдяки тому, що керівництво Антитерористичного центру при СБУ України на зустрічі надало детальну інформацію про оформлення відповідних довідок, нам вдалося зрозуміти, де є проблемні місця і як їх вирішувати.

112.ua

Новини за темою: Пекло Іловайська: Спогади добровольця, який вижив у "котлі", пройшов полон і повернувся додому

- Нам були необхідні свідчення військових, і завдяки сотням бійців з усієї України, які приїздили до нас або ж присилали необхідні документи, вдалося зібрати майже дві сотні пояснень, необхідних для оформлення статусів, – пояснює Анастасія Римар, координатор проекту. – Іноді бійці приїздили на добу з передової, щоб допомогти добровольцям, іноді ми їздили в шпиталі, де вони лікувалися. Це неймовірні люди, і ми вдячні від імені всіх добровольців та їхніх родин за їх позицію та допомогу. Серед тих, хто давав свідчення, були легендарні командири та Герої України, і це справжнє військове побратимство, коли командир бригади кидає свої справи і дає свідчення для поранених хлопців, з якими воював. Також були необхідні підтвердження від військових комбригів, тут вже було складніше, бо видача таких документів – це персональна відповідальність військових, і деякі з них мали певні проблеми, але все ж таки не відмовляли в допомозі. Сьогодні ми можемо сказати, що 80% роботи по статусах ми зробили, тобто родини загиблих та поранені вже отримали не тільки статус, а й всі пільги та компенсації. На превеликий жаль, все ж таки є і важкі випадки, наприклад, дуже важко просувається справа зі статусами хлопців, які загинули на Бутівці в 2016 року.

Варто зазначити, що бойовим командирам добровольців необхідно домовлятися з командирами ЗСУ, з якими вони стоять на позиціях, що в разі поранення чи смерті бійця добровольця, їм нададуть усі необхідні документи для оформлення статусу, бо потім добитися справедливості дуже важко. Звичайно, це добре, що важкопоранені та родини загиблих мають тепер право оформлювати статуси, хоч і зі складнощами, але для бійців, які живі-здорові, закони змінювати поки не збираються. На сьогодні оформити статус "Учасник бойових дій" можливо в областях, які визнали добровольців. Це не вирішує всіх проблем, але все ж таки є вагомим кроком вперед.

Питання в тому, що крім визнання необхідно примушувати місцеву владу вносити добровольців до місцевих ветеранських програм та надавати всі пільги. У Верховній Раді були зареєстровані декілька законопроектів з визнання добровольців, але жоден з них не дійшов до голосування, сподіваємося, що в найближчому майбутньому це питання буде вирішено. Дуже важливою є участь і самих бійців у цих процесах – хлопці мають самоорганізовуватися і домагатися разом своїх прав. Наша команда працює над вирішенням соціальних проблем ветеранів – як добровольців, так і з офіційних підрозділів. Якщо ветеран має питання або не знає, як йому оформити статус, пільги чи домогтися своїх прав, – ми спробуємо допомогти, тому запрошуємо звертатися до нас. Війна триває, і наша задача –забезпечувати надійний тил.

Телефони, за якими добровольці та всі охочі можуть зв'язатися з координаторами проекту:

Демиденко Ганна – 096-723-14-02

Римар Анастасія – 066-438-74-11

Підготував Михайло Ухман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.