"Холодна війна": вишукана історія неможливої любові

Чорно-біла картина показує романтичні стосунки двох музикантів на тлі протистояння соціалістичного та капіталістичного світів

"Холодна війна": вишукана історія неможливої любові
"Холодна війна" "Артхаустраффік"

Антон Філатов

Журналіст, кінокритик

Чорно-біла картина показує романтичні стосунки двох музикантів на тлі протистояння соціалістичного та капіталістичного світів

8 листопада на українські екрани вийшов польський фільм "Холодна війна", який зняв оскарівський лауреат Павло Павліковський. Стрічка отримала режисерський приз на Канському кінофестивалі, а також зібрала високі оцінки глядачів із різних країн.

Цей фільм наповнено музикою, проте його не можна назвати мюзиклом, тому що мелодії не приводять в рух цей сюжет. Картина стилізована під кіно середини ХХ століття (квадратний чорно-білий кадр), однак завдяки багатьом іншим технічним прийомам вона виглядає дуже сучасно. Сюжет цієї драми акцентовано на романтичних стосунках головних героїв, проте на передній план у ньому постійно виходить політика. "Холодну війну" хотілося б назвати шедевром, правда, в очі постійно потрапляють нюанси, через які не наважуєшся поставити на цьому фільмі вищу пробу.

Сюжет картини починається в 1949 році в польській глибинці. Художній керівник фольклорного ансамблю Віктор знайомиться з талановитою дівчиною із сусіднього села, яку звуть Зула. Вони починають разом репетирувати. Потім зустрічатися. Їх любов набуває все більших масштабів, тож незабаром їй стає тісно не тільки у вузьких рамках корпоративних правил ансамблю, але й у всій соціалістичній Польщі. Віктор і Зула вирішують бігти в більш вільну Францію. Однак втілити задумане виявляється не так просто. А добитися свого щастя – ще важче.

Протягом півторагодинного хронометража цього лаконічного фільму проходить через екран 15 драматичних років із життя головних героїв. За цей час Віктор і Зула неодноразово піднімаються на найпрестижніші сцени і падають на дно соціуму. Епізоди картини перегораються, як сторінки в альбомі зі старими фотографіями. Багато сцен розмежовується чорними німими паузами в кілька секунд, які дають можливість перевести подих після чергового фатального потрясіння в житті Віктора і Зули.

Коли герої фільму починали свої музичні кар'єри в рідній Польщі, то соціалістичні влади примушували їх виконувати пісні на честь Сталіна і комуністичної партії. Виступати з таким репертуаром Віктору і Зулі було некомфортно – не вистачало свободи. Коли ж вони перебралися в капіталістичну західну Європу, то свободи виявилося занадто багато. У їх відносинах почалися зради, лайки, ревнощі і боротьба амбіцій. Справитися з усім цим Віктору і Зулі виявилося ще важче, ніж зі строгою цензурою комуністів.

"Холодна війна" "Артхаустраффік"

Перфекціоніст Павло Павліковський знімав деякі сцени з 15-го, а то і з 20-го дубля. Композиція кадрів, рух камери і гра акторів тут місцями доведені до еталона. Крім того, в окремі епізоди вплетено хльосткий символізм.

Наприклад, в одній зі сцен Зула сперечається з Віктором про те, чи зможуть вони щасливо жити в Польщі. В результаті вони не приходять до єдиної думки, і дівчина падає в річку. Пливучи на спині за течією, Зула співає радянський шлягер. Цей епізод прекрасно передає безсилля головних героїв перед обставинами. Їм залишається лише плисти за течією і виконувати чужі радянські пісні.

Коли у фільмі показуються сцени з членами комуністичної партії або офіційні концерти, то кадри побудовані строго геометрично:

"Холодна війна" "Артхаустраффік"

А коли головні герої усамітнюються і знаходять внутрішню свободу, то і у візуальному ряді стрічки з'являється більше повітря і креативу:

"Холодна війна" "Артхаустраффік"

"Холодну війну" Павліковський знімав з оператором Лукашем Залом. Разом вони працювали і над попередньою картиною цього режисера "Іда", відзначеною "Оскаром". В обох фільмах кадри вибудувані так, що обличчя і тіла героїв практично завжди знаходяться в нижній половині екрану. "Це створює, на перший погляд, дещо незбалансовану композицію з перебільшено великим вакантним простором над головою… Підозрюю, що в цьому просторі над головами живе Всевишній у фільмі, який зважує долю… героїв", - сказав про фільм "Іда" український документаліст Андрій Загданський. Це самий простір бога відчувається і кадрах нової стрічки Павліковського.

"Холодна війна" "Артхаустраффік"

Як і багато інших знакових польських фільмів, "Холодна війна" приділила велику увагу вірі. При цьому стосунки зі всевишнім в цьому кіно відображалися не через християнські обряди і символи, а через внутрішню релігійність героїв картини. Так було, наприклад, в культовому польському серіалі Кшиштофа Кесльовського "Декалог", який на прикладах звичайних життєвих історій розповів про десять заповідей. При цьому протягом усього серіалу на екрані лише кілька разів мигнули священик, ікона і запалена свічка. Подібна внутрішня релігійність дуже виразно читалося і в фільмах Анджея Вайди ("Катинь"), Кшиштофа Зануссі ("Рік спокійного сонця"), Малгожати Шумовської ("Обличчя"), Агнешки Холланд ("У темряві"), а також у інших видатних співвітчизників Павліковського. Герої їх фільмів в буквальному сенсі ходили під богом.

Роль Зули в "Холодній війні" виконала Джоанна Куліг, в образі якої нерозривно сплелися підступність і чарівність. Не менш різкі контрасти читалися і в її коханому Вікторі. Актор Томаш Кот вніс у цього персонажа одночасно ліричну елегантність і консервативну строгість.

"Холодна війна" "Артхаустраффік"

Десь у середині фільму головні герої починають нагадувати шекспірівських Ромео і Джульєтту. Молоді люди з хрестоматійної британської п'єси не можуть бути разом через те, що належать до ворогуючих сімей. А в закоханих з "Холодної війни" немає шансів на щастя чрез те, що вони постійно опиняються по різні сторони залізної завіси. Однак у результаті фільм підводить до ідеї про те, що боротьба характерів чоловіка і жінки часом ще більш нестерпна, ніж протистояння цілих держав.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів