Українське фото

У квітні рух "Чесно" нарахував 8 депутатів-прогульників. Серед тих, хто не лише протягом восьми сесійних днів, а й взагалі з минулого року та навіть від початку каденції не знайшли часу прийти на роботу, – Дмитро Ярош, Семен Семенченко та Андрій Білецький. Ще двоє – Сергій Клюєв та Олександр Онищенко, які переховуються від українського правосуддя, лишаючись при цьому в статусі народних депутатів України. Принаймні "Чесно", рахуючи парламентських сачків, числить утікачів нардепами.

Новини за темою: Вісім народних депутатів жодного разу не зареєструвалися та не голосували в Раді у квітні

Народні обранці пропонують народу, який їх обирає, лише два варіанти своєї парламентської діяльності. Обидва – тупикові. Проте альтернативи вітчизняний парламентаризм не запропонував за всі чверть століття свого існування.

Перший – злісно прогулювати, особливо по п`ятницях, коли зібрати бодай сотню нардепів у сесійній залі складно. Позафракційний Борислав Береза регулярно публікує фото порожньої зали на своїй сторінці у Facebook, супроводжуючи коли іронічними, а коли ядучими та гострими коментарями. Після чого пише, як на нього за це ображаються колеги-прогульники, хоч причин, чому "забивають" на роботу, вперто не пояснюють. Але все ж у січні цього року народні депутати знайшли в собі сили зібратися і більшістю голосів затвердити календарний план роботи Верховної Ради, в якому окремим пунктом зазначено: з 18 квітня по 12 травня вони не працюватимуть.

Другий – це приходити на роботу, але ні за що не голосувати. Просто відсиджуватися в сесійній залі, робити покупки через інтернет, їсти, спати, вештатися кулуарами і давати розлогі коментарі журналістам. Якщо ж вони таки голосують, то починають кнопкодавити, тобто тиснути на кнопки за себе і того хлопця, а то й кількох. Якщо до Майдану це практикувала Партія регіонів, то тепер цю практику перейняли ті, хто ще вчора викривав "регіоналів", ловлячи їх на кнопкодавстві.

Новини за темою: Прогульники і "кнопкодави" Верховної Ради 2016 року

В обох випадках народні обранці систематично провалюють голосування й, відповідно, ухвалення важливих для розвитку своєї ж країни законів, котрі, як проказав час, зі скрипом, але здатні працювати. Відмову віддавати голоси присутні в залі нардепи ще можуть пояснити своєю особистою незгодою, відсутністю домовленостей та узгоджених позицій чи чимось подібним. І, в принципі, їх можна спробувати зрозуміти. Але свої прогули і тим більше свої величезні вихідні депутати пояснюють тим, що трудяться в поті чола на комітетах, у фракціях та – увага! – працюють безпосередньо з виборцями на округах. Хоча політичні експерти вже давно придумали для нардепів слоган: "Закордонний виборчий округ".

Є винятки, серед яких – той же Береза чи так само позафракційний Андрій Іллєнко, представник "Свободи" в парламенті. Можна і, мабуть, треба як завгодно критично сприймати націоналістів, але особисті спостереження свідчать: "свободівці" справді багато часу проводять на своїх округах, дійсно приймаючи людей, як інші нечисленні парламентарі, котрі пройшли самостійно, а не заручилися підтримкою сильних політики цієї. Але є один цікавий момент: поодинокі дисципліновані нардепи можуть лише витратити час і вислухати свого виборця, пообіцявши вирішити його питання. Та далі обіцянок справа не піде, адже для вирішення проблем як окремих громадян, так і цілої держави в сесійній залі ВР має зібратися кворум і проголосувати. Вище ми вже з`ясували, що це неможливо.

Політологи, котрі мандрують ефірами з каналу на канал і дають численні коментарі для ЗМІ, відзначають: якість депутатів покращилася порівняно з тим, що мали до Майдану. Але уточнюють: якщо тоді було десять нормальних, то нині – десь тридцять. Проте всі розмови про перевибори як шлях до якісного зростання нашого політикуму марні, як і самі перевибори. Адже якщо на революційній хвилі Майдану вдалося привести в парламент нові обличчя, проте не вдалося змусити їх працювати з усвідомленням, що в країні де-факто війна, то дострокові вибори можуть не покращити, а погіршити ситуацію. Бо вона така, що з парламенту реально зникнуть і ті тридцять так званих нормальних. Їх замінять популісти і "потрібні" люди.

А спроби штрафувати прогульників так само марні. Бити гривнею доларових мільйонерів, якими, згідно з деклараціями, є переважна більшість нардепів, – утопія. Поки у депутатів нема спільного інтересу щодо своєї країни, вони будуть чотири весняні тижні перебувати в чужих. Відпочиваючи бог знає, від чого.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.