Хлібне місце під чергового державця: Чому реформа ДФС не дає результату

Хлібне місце під чергового державця: Чому реформа ДФС не дає результату
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Найближчим часом на нас чекає чергова, "145-та" системна реформа. Цього разу (на вимогу МВФ) відбулося розділення ДФС на митну і податкову служби, які тепер є такими собі двома роз`єднаними сіамськими близнюками.

Мабуть, у таборі зовнішніх кредиторів вирішили, що ДФС, як "найпростіше", має "розмножуватися" поділом. А може, наївно припустили, що в чотири руки і дві голови перерозподіляти бюджетні фінансові потоки набагато простіше. По суті, податкова і митниця є найбільш реформованими структурами в нашій країні. За весь час існування їх реорганізовували з десяток разів. Від повного розриву до злягання в єдиному "Минздосі".

Так і позиція МВФ, яку було закладено в меморандумі з Україною у вигляді так званих "структурних маяків", більше схожа на примхи дівчини на виданні, яка вибирає собі нареченого: то не підходить, то колишнього подавай.

Новини за темою

Зовсім нещодавно фонд наполягав на об'єднанні митниці та податкової служби в єдину юридичну особу з одночасним створенням єдиних регіональних офісів за методом відкритого вікна. Цю вимогу було "зашито" в старий меморандум. У новому ситуація діаметрально змінилася – тільки поділ.

Такі різкі перепади в настрої наших заокеанських друзів викликали легкий "шок і трепет" у таборі місцевих політичних еліт, які формують структуру менеджменту державних фіскальних інституцій з "потоковою ознакою" – в тому сенсі, що якщо є фінансовий потік з капіталізацією понад "ярд", то його потрібно осідлати і знімати з нього корупційну ренту, яка й формує той самий підшкірний жир політичного істеблішменту.

Ідею з єдиним офісом і "відкритим вікном" спочатку подавалося як максимально прийнятну для бізнесу. Немає потреби кидатися між податковою і митницею, все оформлюють в одному офісі, і сам документообіг не тільки максимально прискорюється, але й оптимізується. Але у МВФ дуже швидко зметикували, що під виглядом кролика їм намагаються підсунути кота. Так часто буває – доведено практикою співпраці України і МВФ.

Адже сам меморандум із фондом – це в теорії лише зобов'язання України, причому добровільні й аж ніяк не прямі вимоги МВФ.

Користуючись тим, що "гарвардські хлопчики", що займають середні ланки управління у Вашингтоні, особливо не розуміються на витонченій візантійсько-єзуїтській київській схематехніці, наші умільці навчилися буквально зльоту запхати в меморандум те, що запхати неможливо, тобто під виглядом реформ проштовхувати чисто корупційні інтереси окремих політичних груп впливу.

Реформаторськими намірами встелено у нас дорогу до корупційного пекла для всієї країни.

У таких випадках прозріння МВФ настає занадто пізно. Так, там виявляють приховані механізми і закамуфльовані цілі, але, як правило, наші чиновники вже встигають виконати взятий на себе "зобов`яз", спритно "всандалений" у текст меморандуму.

Зовнішні кредитори щодо нас грають роль загадкових мондошаванів із "п'ятого елемента", лише їхній слоган звучить дещо інакше: "Час не має значення. Важливі тільки гроші!".

Вони прекрасно розуміють, що корупційний каркас управління країною не можна демонтувати просто так, одним помахом чарівної палички. Щури не перетворяться на імпозантних візничих, а гарбуз не стане позолоченою каретою. На корупції тримається весь адміністративний механізм, що приводиться в рух "новою шляхтою".

Забрати корупційну ренту у цієї моделі – все одно що позбавити опричників опричнини, а феодальну дружину – полюддя. Азіатський, постколоніальний тип управління вимагає наявності корупційної основи: за зарплату, навіть більшу, тут ніхто працювати не буде.

Саме тому "вашингтонський обком" вчасно усвідомив ту просту істину, що поспішати треба повільно. А то "встигнеш". Нинішні політичні еліти вже поставлено на табурет, і петля починає плавно затягуватися. Але саму "підставку" вибиватимуть дуже довго.

США, ЄС, МВФ (загалом, всі ті, кого у нас називають "зовнішнім управлінням") вирішили поступово переймати кермо влади над найбільш капіталізованими сегментами корупційної моделі економіки. Вже взято ИОЗ, "Нафтогаз", Мінфін і частково Нацбанк.

На черзі податкова і… А ось тут ставимо три крапки. Після поділу ДФС мали би відбутися конкурси на заміщення вакантних посад у податковій та митній службах.

У першому випадку податківці вже отримали свого керівника (скажімо так, людину, не чужу до "палати", але не № 6, а американської торговельної), а в другому суд заблокував результати конкурсу, де повинен був перемогти колишній інвестиційний банкір, а нині в. о. торгового представника Максим Нефьодов.

Хоча, з іншого боку, спостерігаючи "успіхи" України у справі захоплення зовнішніх ринків, може, воно й на краще. Хороший інвестбанкір – необов'язково хороший митник (як показує практика, зворотне твердження у нас часто є правильним).

Митниця нині є головним хлібним місцем для годування політичних еліт. Податки в Україні вже практично ніхто не платить, і пост головного фіскала можна спокійно віддати людині "ззовні". Це вже халяльна для Заходу структура. А ось посаду прикордонного "митаря" поки – "харам". "Я без прожитку залишатися не можу. Де ж я буду харчуватися?!" - приблизно так точилися перемовини із зовнішнім "обкомом" з приводу митниці.

Як будь-яке хлібне місце, воно має бути заточеним під нового "державця". Саме тому призначення керівника податкової служби відбулося ("майже" випало з розряду квотних), а керівника митниці немає (головна квота для майбутніх коаліційних торгів).

112.ua

З одного боку, митні надходження становлять 38% від загального фіскального потоку за рік (376 млрд грн), тоді як податкові – 62%, або 623 млрд грн. Але на митниці є те, чого немає в податковій, – концентрація фінансового потоку.

112.ua

Наша податкова модель є "заточеною" на оподаткування кінцевого споживача, переважно за рахунок контролю імпортних операцій. Внутрішній ПДВ з'їдається відшкодуванням і становить лише 79 млрд грн, тоді як імпортний ПДВ – 295 млрд грн, забезпечуючи левову частку податкових надходжень. Значні суми знімаються також у вигляді акцизу на імпортні товари (46 млрд грн) і мит (27 млрд грн).

Крім того, від митниці залежить і відшкодування ПДВ експортерам у розмірі 120-130 млрд грн на рік. Сумарно йдеться про фінансовий потік 430 млрд грн лише з податку на додану вартість (відшкодування + імпорт).

Саме тому основні схеми з ПДВ нині залишилися в системі митниці (індикативні ціни, податкові скрутки, товарний пересорт, коли імпортні банани перетворюються на цемент для будівельників, надаючи їм право на податковий кредит). Крім того, імпортний акциз і мита – це ще 73 млрд грн надходжень на рік. "Володар митниці" отримує контроль над кеш-фло в розмірі до півтрильйона гривень.

Посольство США, коментуючи рішення суду щодо блокування конкурсу на заміщення вакансії керівника митниці, назвало його "неналежним". Поки це перше "американське" попередження. У Вашингтоні чудово розуміють, що новому президенту потрібен свій "золотий запас", а то "хлопці розбіжаться в різні боки". Ті самі інвестиційні банкіри, але інші. Інший "хвасон".

З огляду на це виникає питання: що чекає на нашу податкову службу і чи не стане вона новим "МОЗ" для бізнесу, як Супрун – для населення? Звернімося до заокеанського досвіду.

Якщо порівнювати нашу фіскальну службу з аналогічними структурами розвинених країн, найбільша відмінність полягає в наборі сервісних функцій. На Заході фіскальні служби беруть на себе більшу частину адміністрування податкових зобов'язань, особливо в сегменті малого і середнього бізнесу.

Для цього до послуг платників – спеціальні консультаційні служби, особисті електронні кабінети, а також процедура податкового аудиту, коли платник може абсолютно безкоштовно замовити аудит, який допоможе йому визначити податкові зобов'язання.

Рівень бюрократії та подвійного дублювання функцій на порядок нижче, ніж у нас. Наприклад, у США платники податків отримують 90% належної їм компенсації за переплачені податки протягом 21 дня. Служба внутрішніх доходів США опрацьовує до 140 млн річних декларацій фізичних осіб.

При цьому чисельність служби становить трохи більш ніж 80 тис. осіб: підрозділи з опрацювання податкових декларацій – 30 тис. осіб, з перевірки податкових декларацій – 35 тис.; зі стягування податків – 15 тис., служба кримінальних розслідувань – не більш ніж 3 тис. Порівняймо це з 58 тис. службовців ДФС України….

Ключове значення має і правильно визначений функціонал, "заточеність" державного регулятивного органу. Стосовно податкової служби США – це не завдання зловити і "закошмарити" бізнес, а стимулювати добровільну сплату податків.

Ця непроста задача вирішується за допомогою постійного "діалогового вікна" з платником, своєчасного повернення переплачених сум податків, скорочення адміністративного навантаження на платників.

Знайомство інвестора/платника з податковими правилами США, як у хорошому поліцейському бойовику, починається із зачитування прав.

Інвестуючи в США, ви маєте право на:

професійне та ввічливе поводження з боку співробітників Податкового управління США; на охорону особистої інформації і конфіденційність у податкових питаннях; на знання причин, за яких Податкове управління США запитує інформацію, а також того, як Податкове управління США нею скористається і що станеться в тому разі, якщо запитувану інформацію не буде надано; на представництво (як самостійне, так і призначеним представником); на апеляцію в Податковому управлінні США або в судах за  наявності розбіжностей.

В Україні постійні ігри в дерегуляцію мають досить умовний стосунок до підвищення інвестиційної привабливості країни. Парадокс? Лише на перший погляд. Звісно, в цьому твердженні теж можна заглиблюватися в крайності. Дерегулювати необхідно.

Але дотримуючись балансу інтересів платників і держави. Проте навіть найпростіша процедура реєстрації підприємств не змусить іноземних інвесторів відкривати бізнес у країні, яка йому не пасує. Хоч постав у залі аеропорту "Бориспіль" електронні термінали, де шляхом декількох ітерацій можна буде стати власником фірми (як це зробили в Грузії).

Якщо економічний ландшафт країни нагадує марсіанську пустелю, а довкілля є агресивним і небезпечним, підприємства не реєструватимуть навіть якщо за це доплачуватимуть. Сенс реєструвати підприємство на Місяці, навіть якщо це дуже просто?

Наступний аспект, який створює сприятливий або негативний фіскальний фон, – процедура оскарження рішень фіскальних служб і відповідна судова практика. Наразі платнику, який не погоджується з податковим рішенням, необхідно пройти процедуру апеляції до самої фіскальної службі, а потім у разі відмови перейти до судової процедури.

А там розгляд справи може потрапити навіть до компетенції Верховного суду (у разі неоднакового застосування норм матеріального права). На все це йдуть роки, значні фінансові ресурси та іміджеві втрати. Про те, як працює наша судова система, згадувати не будемо.

Анонсована судова реформа розтягнеться на кілька років (у кращому випадку). Але цього часу українська економіка не має. Через п'ять років вже не буде до кого застосовувати норми матеріального права.

Новини за темою

Україна могла би піти на безпрецедентне рішення, на яке не зважилися країни-конкуренти: ввести окремий комерційний арбітражний суд, який розглядав би спори держави і платників податків, сформований на прозорій, професійній основі, із залученням провідних фахівців з питань матеріального права.

Нехай його послуги коштували би дорожче, але він би забезпечував швидкий розгляд справ. І головне – чесний і неупереджений.

Що стосується процедури апеляції в самій фіскальній службі, необхідно створювати аналогічні змішані приватно-державні центри. Наприклад, вищу апеляційну раду з розгляду апеляцій платників податків у ДФС, сформовану на паритетних засадах із державних чиновників і представників громадських організацій – аудиторської палати, юристів, фінансистів.

Такий альтернативний орган зміг би досить швидко відновити довіру інвесторів до можливості об'єктивної податкової апеляції в нашій країні.

Важливим фактом є і недопущення подвійного правозастосування одних і тих самих законодавчих норм. На жаль, в Україні навіть не подвійне застосування одних і тих самих норм, а потрійне, а в особливо важких випадках – четверне.

Одну й ту саму норму закону може по-різному трактувати в суді, в листі фіскальної служби, в листі профільного комітету парламенту та у висновку приватного аудитора.

Робота в такому правовому полі нагадує рух мінним полем. Західні інвестори до такого не звикли: їм подавай стандартизовані, чітко визначені норми, адже в них біле – це біле, а не чорне, бо так суд вирішив.

У зв'язку з цим робота ДФС з тиражування листів і роз'яснень повинна "знайти береги". Найліпше було би віддати право на такі роз'яснення спеціально створеному аудиторському комітету при ДФС. З постійною ротацією його учасників, зокрема представників платників податків.

Чи варто очікувати дебютних ідей від нового керівника податкової служби, який чудово розуміється і на роботі приватного бізнесу, і на найкращих практиках роботи фіскальних органів в ЄС і США, покаже час.

Ну, а митниця поки залишиться за дужками, до кращих часів. "Табуретку" з-під ніг напівспорохнявілих політичних еліт вибиватимуть повільно. Головне, щоб "нові" не стали клонами "старих". Чи клоунами "зовнішніх".

Хороша фіскальна система починається із захисту прав тих, хто її "годує". Час вже навчитися не кусати руку, що годує, і не плювати в колодязь, з якого "п'є воду" вся країна. У нас це буде найважчою "увертюрою" реформ…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>