"Казка про гроші": Добра історія з українським колоритом

Багатостраждальний проект, знятий кіностудією Довженка на гроші Держкіно, нарешті дістався великих екранів

"Казка про гроші": Добра історія з українським колоритом
Кадр з фільму "Казка про гроші" Facebook/Казка про гроші

Блог про Кіно

Редакційний блог

Багатостраждальний проект, знятий кіностудією Довженка на гроші Держкіно, нарешті дістався великих екранів

Звичайному сільському хлопцеві Левку була уготована незавидна, повна тяжкої праці доля. Все змінилося в той момент, коли він несподівано успадкував млин свого дядька. Але разом з багатством у життя новоявленого ділка також прийшли підлабузництво оточення і його ж власна жадібність. І все б так і тривало, якби не сталася раптово одна дуже містична подія.

Одного разу Левко стає свідком досить дивної розмови: єврейський чорт Хапун збирається забрати місцевого шинкаря Янкеля в пекло. Нібито той виявляв завеликі користолюбство і скупість, і страждати йому тепер за це віки вічні.

Підслухавши суперечку, мельник приймає боягузливе рішення не втручатися, а слідом взагалі прибирає до рук шинок свого зниклого земляка. Новий бізнес ненайкраще позначається на характері і без того не зразкового юнака – жадібність його множиться з небаченою швидкістю, так само як і невдоволення односельців.

Ідея створення цього фільму з'явилася досить давно. Сценарій був написаний ще в 1996 році відомим українським режисером Віктором Гресем ("Чорна курка, або Підземні жителі", "Нові пригоди янкі при дворі короля Артура"). Проте шанс на реалізацію у проекту з'явився лише через 15 років, коли в 2011 році він став одним з переможців другого конкурсу Державного агентства України з питань кіно.

Фото зі зйомок фільму "Казка про гроші" Facebook/Казка про гроші

Завдяки відбору сценарій "Судного дня" (первісна назва картини) отримав стовідсоткове державне фінансування в розмірі близько 12 мільйонів гривень, що за мірками того часу було непоганим кінобюджетом.

За виділенням коштів послідувала пауза у три роки, за час якої якась робота почалася, та й якісь гроші (за чутками, чималі) почали витрачатися. Але до зйомок справа так і не дійшла, в результаті чого в 2014 році Кабмін заморозив фінансування, а реалізація проекту була припинена.

За наступні два роки через інфляцію бюджет фільму практично розтанув, так само як і режисер, який відмовився від проекту через нестачу коштів. Пошуки заміни постановника виявилися нелегкими, але в 2016 році все-таки увінчалися успіхом – до проекту була залучена Олеся Моргунець-Ісаєнко. В той момент режисерка якраз завершила на кіностудії ім. Довженка роботу над короткометрівкою "Віолончель" і з радістю взялася за першу повнометражну картину.

У спадок Моргунець-Ісаєнко дістався досить скромний бюджет (знову ж таки, якщо вірити чуткам, в розмірі близько 4 мільйонів гривень) та сценарій, який згодом був трохи доопрацьований. Оновився також і акторський склад – роль Левка дісталася чоловіку постановниці Андрію Ісаєнкові, який нещодавно уславився завдяки ролі Суботи в "Кіборгах", а зіграти Янкеля запросили Михайла Кукуюка, який відзначився в іншому гучному українському фільмі – секс-комедії "Свінгери".

Нестачу коштів постаралися обійти, наскільки це можливо. Наприклад, задіяли як масовку тих, хто працював за кадром, а основною локацією обрали Національний музей народної архітектури та побуту Пирогово, який щонайкраще підійшов для відображення українського села ХІХ століття. Крім того, зйомки проводили переважно вночі. Це, по-перше, відповідало оригінальній історії, а, по-друге, допомогло приховати деякі недоліки декорацій.

До речі про оригінальну історію – в основу картини лягла повість "Йом-Кіпур, або Судний день" авторства видатного українського письменника Володимира Короленка. У своїй творчій і громадській діяльності літератор неодноразово звертався до теми пригнічення євреїв, захисником прав яких він був.

Питання, що турбувало автора, дуже чітко простежується в зазначеному творі, а згодом – і в фільмі. У повісті Короленко намагається показати всю суть і безглуздість національних забобонів, демонструючи при цьому, що негативні якості можуть бути притаманні людині незалежно від її етнічної приналежності.

Втім, закладені ідеї рівності розгледіти вдалося не всім. Ще на етапі постпродакшну, коли в інтернеті з'явився другий трейлер фільму, хтось заговорив про наявність певного антисемітського підтексту. Це, загалом, можна вважати правдою за умови визнання також антиукраїнського і антилюдського підтекстів, адже в той чи інший момент негативні риси характеру демонструють всі ключові персонажі без винятку.

Фільм позиціонується в першу чергу як сімейний і, треба сказати, обраний жанр виправдовує. У сюжеті простежується зрозуміла філософія і повчання, які будуть доступні юному поколінню. Крім того, антураж села XIX століття, соковита мова та міфічна складова викликають досить стійку асоціацію з українським фольклором, якому сучасний кінематограф приділяє не дуже багато уваги.

Щоправда, вимогливому глядачеві картина може здатися недостатньо динамічною. І таке відчуття, варто зауважити, виправдане. За швидкістю й атмосферою "Казка про гроші" більше схожа на телеспектакль, а не ігрове кіно. Не можна сказати, що ця особливість картину псує, але вона безумовно варта згадки, інакше невиправданих глядацьких очікувань не уникнути.

Як і не зайвим буде зауважити, що оповідання, хоч і будується на містичній історії, більшою мірою розкриває і демонструє суть людської психології і душі. Тому йти на фільм краще не заради фантастичного екшену (якого там немає), а заради закладеної в нього притчі, щедро здобреної українським колоритом.

Тетяна Ахапкіна

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>