banner banner banner

Кабмін і народні депутати рухаються за якимись своїми законами, нам їх не зрозуміти

Кабмін і народні депутати рухаються за якимись своїми законами, нам їх не зрозуміти
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

9 березня в ефірі одного з телеканалів прем'єр-міністр Володимир Гройсман, говорячи про зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), з незмінним оптимізмом заявив: "Цьогоріч ми працюємо, щоб у 2019-му економіка стабільно зростала понад 3%".

А ось Національний банк зовсім нещодавно прогнозував скорочення зростання економіки України протягом найближчих двох років до 2,5% і 2,9% після 3,4% торік (2018).

І я з НБУ не можу не погодитися. Особливо якщо враховувати щонайменше три найважливіші чинники. Перший: постійно високе зростання цін на енергоресурси і тарифи ЖКГ. Другий: ціна на нашу експортну продукцію.

Третій: ціна міжнародного фінансового капіталу, який ми могли би залучити, розміщуючи державні облігації.

І не дай боже, якщо борги українців за житлово-комунальні послуги (на кінець січня вони перевищили 62,6 млрд грн) продовжать і далі зростати, також ще більше впадуть ціни на нашу експортну продукцію через кон'юнктури на світових ринках, а гроші так подорожчають, що Мінфіну не буде чого їх позичати.

Новини за темою

До речі, свого часу видатний американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Ентоні Самуельсон попереджав: "Прогнозуйте все що завгодно, але тільки не ціни".

Так, це все про нас. Й у зв'язку з цим перша наша біда – це подальше зростання цін на енергоносії, тарифи ЖКГ і продукти харчування (причому динаміка росту занадто помітна).

Друга біда – це після рекордного зростання цін зростатиме кількість великих аварій занадто зношеної інфраструктури системи житлово-комунального господарства.

Крім цих бід, ми також нині маємо щонайменше дві ключові проблеми: грошовий голод у реальному секторі економіки через дуже дорогі кредити і високий рівень безробіття з величезним розривом у зарплатах між топ-менеджерами і рядовими фахівцями, що призводить до зростання трудової міграції з України.

Всі ці біди та проблеми зійдуться в одну точку і в один період вже у 2019 році, але влада не навчилася вирішувати ці проблеми й усувати біди, позаяк не бачать їх масштабів.

Ось і нині, наприклад, саме через відсутність закону України "Про ринки капіталу" важко спрогнозувати, що буде цього року з цінами на українські експортні біржові активи та товари.

А тенденції дуже тривожні: від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі у 2018 році в порівнянні з 2017 роком зросло на 32,9% і склало 11,5 млрд дол.

Як тепер знайти оптимальну структуру національних ринків капіталу? Незрозуміло, які рішення у зв'язку з цим ухвалять до кінця 2019 року Кабмін і Верховна Рада, і невідомо, до яких наслідків вони призведуть.

Водночас аналітики та експерти, що працюють на українських ринках, провели діагностику кризового стану нашої економіки і рівнів найвищих і найнижчих зарплат у державних структурах і дійшли невтішних висновків.

У бесіді зі мною експерти відверто говорили, що членам Кабміну непристойно закривати очі, приміром, на бездарну роботу генерального директора "Укрпошти" Ігоря Смілянського, який поставив цей держхолдинг на грань банкрутства.

Адже ще у 2018 році його заступник Олександр Чернявський сльози лив: "Ми дуже сильно залежимо від Пенсійного фонду. Якщо ж відмовимося від співпраці з ним, то близько 20-25 тис. працівників "Укрпошти" втратять робочі місця, буде закрито близько 6 тис. відділень".

Але при цьому Смілянський отримував місячний оклад у розмірі 744 тис. грн, або в 207 разів більше, ніж працівники поштових відділень, тобто 3 600 грн (світовий стандарт співвідношення доходів багатих і бідних - не більш ніж 10:1).

Як ніби почувши, нарешті, провідних експертів, 7 березня у Вінниці прем'єр-міністр Гройсман у контексті укладення нового контракту вже з іншим топ-менеджером - головою правління "Нафтогазу", несподівано "прокинувся" і заявив: "Новий контракт ми можемо укласти на нових умовах.

По-перше, має бути передбачено не захмарну зарплату, а реальну ринкову зарплату аналогічних компаній Європи. По-друге, там має бути визначено дуже конкретні завдання для менеджменту компанії".

Водночас глава Наглядової ради "Нафтогазу" Клер Споттісвуд вже надіслала Володимиру Гройсману звернення, де зазначено щомісячну зарплату Андрія Коболєва в розмірі 2,08 млн грн, а також премії у відсотках до місячного та річного окладів. Аналітики підрахували (не дивуйтеся!): тепер середньомісячний оклад Коболєва має скласти 10,51 млн грн.

Але чому раніше не передбачалося справедливої ринкової зарплати топ-менеджерам і не було чітких вимог до діяльності "Нафтогазу"?

Чому досі зберігається така рекордно висока плата Коболєва, тоді як щороку не виконується план з видобутку газу і постійно зростає вартість блакитного палива для населення і вітчизняних підприємств?

Невже тепер Кабмін не буде оцінювати працю топ-менеджерів НАК за посадою, за дипломом, за родинними зв'язками, за приналежністю до тієї чи іншої політичної партії?

Новини за темою

Але навіть не це погано, а погано те, що ніхто в уряді так і не розуміє, що потрібно робити, а істина завжди конкретна – за часом і за місцем.

Відверто кажучи, якщо не порушувати цих питань і не знаходити відповідей на них, то й далі так само стрімко настане зубожіння населення і такими самими загрозливими темпами зростатиме заборгованість по оплаті природного газу і комунальних послуг.

Ба більше! Як ми дізналися, невидима і могутня рука так званого ринку газу виявилася раптом або бюрократичною лапою, на яку треба давати, або рукою корупціонера чи казнокрада.

І тільки фінансові, чи кредитні, "бульбашки" з багаторазовим підвищенням цін на газ дозволили керівництву "Нафтогазу" якось триматися на плаву. Нині й ці ресурси, що залишилися, остаточно вичерпано.

Так, і тільки тепер, коли зовсім припекло, українці почали активно освоювати нову для себе абетку капіталу і нарешті почали співвідносити її з тією логікою, в якій вони трудяться.

Так, тільки тепер це постало найгострішою потребою для всіх, хто захотів зрозуміти, що відбувається в економіці країни і як у цих процесах все ж домогтися гідних умов для життя. Чи не пізно схаменулися?!

На додаток до цього економіка України виправляється дуже повільно, і для її пожвавлення потрібні серйозні зміни структурних витрат та їх оптимізація, на які наші підприємці та влада поки, на жаль, не йдуть.

На закінчення мушу зізнатися: мене не покидає відчуття, що останнім часом Кабмін Володимира Гройсмана і наші законодавці, діючи за якимись своїми законами, апробують на нас небезпеки і жахастики саме стагфляційного сценарію – стагнація економіки плюс висока інфляція.

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>