Історія розвитку і деградації київського громадського транспорту

Історія розвитку і деградації київського громадського транспорту
З відкритих джерел

Ігор Ляшенко

журналіст, директор Центру проектних досліджень "Рівень життя"

Оригінал на сторінці Ігоря Ляшенка у Facebook

1. Кінець 80-х. Начебто транспорту було багато. Великі жовті автобуси Ikarus, тролейбуси Skoda, червоні трамваї, які збереглися до цього дня. Особливо непогано було в центрі. На нових житлових масивах було гірше, до зупинок треба було йти довго. Але часто доводилося подовгу чекати.

Розкладу водії не дотримувалися. Чекати півгодини і більше було нормою. Автобусів на лінії було багато, але вони курсували ланцюжком. Часто спеціально так шикувалися: проїхали три автобуси, потім годину немає жодного. Водії пасажирів ненавиділи і відповідно до них ставилися. У години пік люди були просто затиснені в салоні.

Новини за темою

2. Потім настали 1990-ті. Гіперінфляція. Міська влада просто не встигала підвищувати ціну на проїзд. На якомусь етапі вартість квитка стала такою символічною, що вирішили зробити проїзд безкоштовним.

Це швидко вбило наземний комунальний транспорт. Водії та техніки перестали отримувати зарплату. Машини розікрали і розтрощили. Громадський транспорт із вулиць зник. Залишилося тільки метро.

3. Друга половина 90-х. Становище міста треба було рятувати. Повернули оплату за проїзд. Але частково. Проїзд був вкрай дешевим, залишилася маса людей з безкоштовним проїздом: пенсіонери, школярі…

До речі, усі вони до початку 90-х сплачували за проїзд. З відчаю київська влада купила багато старих шведських автобусів Volvo. Вони і тепер на деяких маршрутах їздять. Але реально врятували місто від транспортного колапсу приватники на маршрутках.

Приїхали до Києва на вантажних мікроавтобусах, перероблених під пасажирські перевезення, мужички з провінції, масово стали на традиційні маршрути і розробили мережу нових, реально затребуваних людьми.

4. Кінець 90-х. У місті різко зросла кількість легкового транспорту. І міська влада стала прибирати трамвайні лінії для розширення доріг для автівок. Тим самим транспортній системі було завдано непоправної шкоди.

Новини за темою

5. Середина 2000-х. На маршрутах почали масово з'являтися жовті й бежеві автобуси, які сьогодні стали основою міського громадського транспорту. Приватних водіїв на старих мікроавтобусах витіснили фірми, яким міська влада здавала маршрути в оренду.

Системним розвитком громадського транспорту ніхто не займався. Мережа продовжувала формуватися хаотично під поточні запити пасажирів. Що дало і позитивний ефект – зупинки маршруток максимально розташовувалися до житла. Транспорт курсує хоч і хитромудрими, але доволі затребуваними маршрутами.

6. 2010-ті роки. Потроху стали відновлювати великорозмірний транспорт: автобуси, трамваї. Але основою, як і раніше, є невеликі автобуси-маршрутки. Як і раніше, немає тарифної уніфікації, оплата готівкою за одну поїздку (а не за час, як у більшості інших країн).

Ігор Ляшенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>