Історія Джамали про її сім'ю, і як це пов'язано з піснею "1944"

Перед відбором на "Євробачення" були сумніви, я розуміла, що дуже оголюю душу, оголюю історію своєї родини

Історія Джамали про її сім'ю, і як це пов'язано з піснею "1944"
Facebook

Джамала

Співачка

Перед відбором на "Євробачення" були сумніви, я розуміла, що дуже оголюю душу, оголюю історію своєї родини

Витяги з інтерв'ю Джамали телеканалу "Дощ":

Пісня "1944" була написана мною десь півтора року тому, і загалом я думала її включати до свого останнього альбому, який вийшов зовсім недавно, альбому "Подих". Я думала включати її до цього релізу, але вона дійсно настільки іншою була, і за змістом, і за саундом, такий електро-соул, break beat, і я не знала, як її помістити в цей альбом, і тому вона таким окремим острівцем лежала, і з дуже такою глибокою та особистою темою. І потім вийшло, що коли я дізналася, що буде цей відбір "Євробачення" український, я вирішила заново заспівати цю пісню, заново відчути цю історію, яку виклала в цій пісні.

Новини за темою

Там історія моєї родини, історія прабабусі Назилхан. Я була дуже маленькою, і коли вона розповідала, я тоді не зафіксувала всіх фактів, потім мені розповідали вже мої бабуся, дідусь і тато. І завжди ця тема депортації кримських татар спливала в нашій родині, у нашому побуті, тому що це залишило глибокий слід, і всі члени сім'ї, всі мої родичі постраждали від цієї історії.

І чому я назвала "1944", це саме як відлік, коли цей рік змінив життя моєї прабабусі Назилхан назавжди, вона так і не повернулася до Криму. Це змінило моє життя, це змінило життя тисяч кримських татар, які ніколи більше не повернулися до Криму і не знайшли свій батьківський дім. Коли вона мені розповідала про депортацію, дуже багато таких моментів розповіла, коли 18 травня вона з п'ятьма дітьми на руках, у неї було 4 синів і одна донька (сини - Айдер, Айяр, Сийар і Смет - і дівчинка Айше). І її з п'ятьма дітьми о 4-й ранку посадили в вагон, закрили, без води, без їжі, як тисячі кримських татар, і повезли до Середньої Азії.

Новини за темою

Двіа-три тижні їх везли, привезли до нафтопрому, і дорогою вона втратила свою дочку, маленьку дитину, Айше. Вона розповіла, що попросила солдата поховати, на що отримала відмову, і дитину викинули з вагона, як сміття. І вона розповідала, що таких історій було багато, і багато хто вже навіть у вагонах людей, які їхали, приховували, що їхні родичі померли. Ну, звичайно, довго приховувати, як ви розумієте, не довелося, тому що вони їхали в жахливих нелюдських умовах.

І потім вона мені розповідала дуже багато страшних історій, коли їх привезли вже туди, до Середньої Азії, до нафтопромів, скільки було перешкод для їхнього життя там. Це було, вона говорила, навіть ще гірше, ніж коли вони їхали у вагонах. А в цей момент, саме 18 травня 1944 року, мій прадід Джемадин, власне, моє прізвище і походить від його імені, Джемадин-Джемаладин, і потім перероблялося-перероблялося, і на сьогоднішній день Джамаладинова. Він був убитий на фронті, воював у лавах Радянської Армії. І всі чоловіки з боку моєї бабусі, брат і батько, були вбиті на фронті.

Ми повернулися... Тато мій був одержимий з самого дитинства поверненням саме до Малоріченська, саме в Кучук-Узень, тоді це було село, так називалося. Тому що звідти мої предки з боку і батька, і матері, виходить, ми повернулися в село Малоріченське, це недалеко від Алушти, там було викопано джерело моїм прадідусем Джамадином, там він був ковалем, дуже шанованою людиною. Ми повернулися десь у 1989-1990 рр., я зараз можу помилитися, але десь так.

Новини за темою

Перед відбором на "Євробачення" були сумніви в тому, що я розуміла, що я занадто оголюю душу, оголюю історію своєї родини. І я розуміла, на що я себе прирікаю, що мені доведеться розповідати про це знову і знову, і повірте, це не найприємніше - розповідати про смерть у вагонах, про ці страждання та інше. Але це потрібно, мені це було важливо і потрібно для того, щоб звільнити більшою мірою себе. Ось я тут зараз кажу, напевно, егоїстично, але розумієте, це був на моїй душі камінь. Адже кожен раз, коли я у дитинстві сідала за стіл, мій дідусь мені говорив: "От, а коли я був у твоєму віці, у мене хліба не було, а ось тоді ми пили воду з калюжі", й інше, інше.

Я чула це з року в рік, я тоді дратувалася, як нормальний тінейджер, тобто "ой, знову ці старенькі зі своїми історіями". А зараз, коли я стаю дорослішою, мудрішою, я розумію, що я не хочу, щоб подібні трагедії повторювалися зараз. Тобто це важливо знати і говорити про це, адже ми з вами на сьогоднішній день дуже багато знаємо інформації про Голокост. За рахунок чого? За рахунок того, що ми знаємо, у нас є книги, у нас є дані, що у нас є фільми, прекрасні і неймовірні, один "Список Шиндлера" чого коштує, у нас є музика і так далі. Тобто за рахунок цих засобів люди дізналися більше інформації про Голокост, дізналися про трагедію, щоб це не повторилося ніколи знову. Відповідно, мені б хотілося розповісти про цю трагедію, щоб нічого схожого не виникало.

Новини за темою

Ось чому в другому куплеті я кажу про те, що We could build a future / Where people are free / to live and love - ми можемо побудувати майбутнє, де люди живуть і вільно люблять в більш щасливий час, без прив'язки якоїсь...

Джамала

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>