Історії Бубенчика та Савченко мають спільне коріння і спільну проблему

Бубенчик, напевне, вирішив: країна має знати своїх героїв. Він не зрозумів, що не лише суспільство, а й законодавство не мають консенсусу щодо того, хто друг, а хто ворог. На кого можна й треба піднімати зброю, що є самозахистом, а що – кримінальним злочином. Схоже, Бубенчик підставився там, де краще було мовчати й цим підживлювати майданівські легенди та міфи

Історії Бубенчика та Савченко мають спільне коріння і спільну проблему

Андрій Кокотюха

Письменник

Бубенчик, напевне, вирішив: країна має знати своїх героїв. Він не зрозумів, що не лише суспільство, а й законодавство не мають консенсусу щодо того, хто друг, а хто ворог. На кого можна й треба піднімати зброю, що є самозахистом, а що – кримінальним злочином. Схоже, Бубенчик підставився там, де краще було мовчати й цим підживлювати майданівські легенди та міфи

Патріотичний сегмент соціальних мереж обурює справа Івана Бубенчика. Учасник Революції гідності, воїн АТО, нагороджений за особисту мужність і героїзм двома орденами, наразі перебуває під слідством. Його звинувачують у вбивствах бійців спецпідрозділу "Беркут", скоєних 20 лютого 2014 року в центрі Києва, на Майдані. На той час самі "беркутівці" вже відкрили кривавий рахунок – розстріляно десятки активістів, яких потім назвуть Небесною сотнею.

Невідомо, що скаже суд та на чий бік він стане. Але патріотична спільнота вже виправдала Бубенчика. Причому це сталося не тепер, а тоді, чотири роки тому. Ходили чутки про зброю на Майдані, яку підвезли невідомі хтозна звідки, проте революція огризнулася – "Беркут" побіг. До 2016 року історію перемоги Майдану в час, коли надії на неї не було, вважали красивою і корисною легендою. Частиною міфології, яка так потрібна переможному процесу та його учасникам. Створено колективного героя, того самого невідомого загалу Бога з машини, котрий прийшов раптом і всіх урятував. А потім у інформаційний простір завдяки документальному фільму "Бранці" потрапив Іван Бубенчик.

Новини за темою

Стрічку Володимира Тихого, до речі, цьогорічного лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, тоді називали сенсаційною. При цьому наголошували: може вибухнути скандал. Адже Іван Бубенчик, не будучи головним її героєм, зробив публічну заяву: вбив двох силовиків із автомата, ще кількох поранив у коліна. Тобто персоніфікував перемогу Майдану.

Так само, як двома роками раніше інший майданівець, сотник Володимир Парасюк, серйозно почав вважати себе тим, хто змінив хід історії. Між його емоційним виступом під час прощання із загиблими активістами та втечею Віктора Януковича досі проводять паралель. А тоді й поготів. З вечора нікому раніше не відомий Парасюк ставить тирану ультиматум, вимагаючи йти геть, а зранку в Межигір’ї, його резиденції, уже нікого нема.

Сьогодні доведено: Парасюк просто опинився в потрібний час у потрібному місці й прокричав потрібні слова. Бо Янукович став готувати свою втечу ще в грудні 2013-го, коли Майдан лиш почався і смертей не було. Не втримаюся, нагадаю ще одну легенду Майдану, згідно з якою він розпочався після допису в Facebook журналіста Мустафи Найєма. Тепер він сам та його прихильники щиро вважають: аби не його заклик, люди б на Майдан не пішли, і Україна, а за нею світ не почали би болючі, довготривалі, не завжди зрозумілі, але все одно правильні зміни. Тим не менше до двох майданівських "легендарних" персоналій – Найєма та Парасюка – додався Іван Бубенчик.

Новини за темою

За доволі короткий час маємо парадоксальний збіг обставин. Герой України Надія Савченко теж встигла стати легендою. Будете сміятися, але про неї також є документальний фільм, створений Володимиром Тихим. Потрапивши в жорна різних політичних технологій, Савченко не впоралася з собою, перетворившись із героїні спершу на посміховисько, потім – на фейк, а тепер – на терористку. Яка зізналася в намірах підірвати Верховну Раду й знищити народних депутатів. Наразі за неї уже ніхто не заступиться.

Ситуація з Бубенчиком не є аналогічною, але дуже схожою. Проукраїнський суспільний прошарок дає індульгенцію не лише йому, а й усякому іншому, від чиїх рук на Майдані хоч якось постраждали "беркутівці" - вороги народу, ланцюгові пси режиму, кати, садисти тощо. Тож Бубенчик, напевне, вирішив: країна має знати своїх героїв. Він не зрозумів, що не лише суспільство, а й законодавство не мають консенсусу щодо того, хто друг, а хто ворог. На кого можна й треба піднімати зброю, що є самозахистом, а що – кримінальним злочином. З огляду на сказане вище справедливим є допис Олекси Бика, одного з побратимів Івана Бубенчика: "Не відсвічуйте. Розповідайте лише те, від чого можна відмовитися. Не підставляйтеся". Схоже, сталося саме це: Бубенчик підставився там, де краще було мовчати й цим підживлювати майданівські легенди та міфи.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...