banner banner banner

Інвестиції в Україну: Головні завдання на найближчу перспективу

Інвестиції в Україну: Головні завдання на найближчу перспективу
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Цими днями особливо гостро відчувається важливість розвитку національного фондового ринку і, насамперед, інфраструктури українського інвестиційного бізнесу.

Тому нині на нашому ринку цінних паперів та спільного інвестування треба грамотно підштовхнути процес такого руху, в якому самі учасники, а не корумповані держоргани, вибиратимуть те, що їм подобається, і розвивати український інвестиційний сервіс.

Активно пропонуючи фінансово заможним громадянам вкладати свої вільні кошти в нові фінансові інструменти. Допомагаючи їм виконувати ключове завдання – не стільки примножувати свої капітали, скільки зберігати.

Для практичної реалізації такого масштабного проекту потрібна робоча група при Кабміні із впровадження конкретних заходів Національної стратегії "Мережа проектів розвитку".

Враховуючи гострий дефіцит у комплексному підході до організації діяльності на українському ринку, стратегія могла би стати основним драйвером багатьох компаній і приватних інвесторів. Щоправда, на початковому етапі формування такого ринку в Україні має виникнути певний фінансовий "піддашок".

Новини за темою

Тільки в цьому випадку приватний капітал у великих обсягах зайде до нас у країну, позаяк інвестори побачать, що тут є ліквідність. А коли й інші іноземні інвестори побачать, що тут можна заробляти, тоді всі вже завтра будуть на нашому ринку. Про це яскраво свідчить світовий і вітчизняний досвід. По-іншому не буває.

Фактично ми повинні придумати сучасні механізми та інструменти, як у нових умовах влити довгі інвестиційні гроші в реальний сектор економіки і зберегти заощадження населення, що залишилися.

Для цього вже у 2019 році підготувати дорожню карту щодо запуску "пілотного проекту" створення і розвитку Національного фонду прямих інвестицій на засадах державно-приватного партнерства, що стане логічним продовженням реформування наших ринків капіталу.

А, як відомо, фінансово-економічні реформи завжди мають три обов'язкові правила. По-перше, ці реформи повинні бути справедливими. По-друге, рішучими. І, по-третє, досить швидкими.

Дуже важливим в умовах жорсткої конкуренції за інвесторів і людський ресурс є питання: чи зуміємо ми цього року виконати хоча б одне із цих трьох правил?

Наскільки серйозною проблемою сьогодні для економіки України стане недорозвиненість національних ринків капіталу, які не мають досі своєї законодавчої бази?

Так, і провідні фахівці цими днями гостро й активно обговорюють: криза нашого фондового ринку в минулому чи все-таки нині? Смію стверджувати: криза і в минулому, і нині, і в майбутньому.

До прикладу, минулого тижня з повідомлень ЗМІ стало відомо, що торговий обіг на українських фондових майданчиках у 2018 році склав 260,866 млрд грн, або на 26,8% більше, ніж роком раніше. Начебто динаміка позитивна, але спробуймо розкрити ці цифри.

Обсяг торгів облігаціями внутрішньої держпозики (ОВДП) зріс на 29,6% - до 245,733 млрд грн, обсяг торгів корпоративними облігаціями зріс на 67,8% - до 10,267 млн грн, іншими цінними паперами знизився на 27,4% – до 3,685 млрд, акціями впав у 4,3 рази – до 1,18 млрд грн.

Про що це говорить? Про те, що інвестиційні гроші за допомогою фондового ринку не йдуть на підприємства реального сектора української економіки, а Мінфін, розміщуючи ОВДП під рекордно високий процентний прибуток (до 20% річних без оподаткування), лише примітивно закриває дірки в державному бюджеті.

Але економіка, що виробляє, не працює.

Хто і за рахунок чого віддаватиме ці борги? Особливо наголошую, протягом останніх років не проведено жодного IPO українського емітента, адже це первинне розміщення акцій є актом ліквідності.

Новини за темою

Підприємці прагнуть постати перед своїми контрагентами в найкращому світлі, щоб ефективно провести реорганізацію акціонерного товариства або залучити капітал успішним виходом на ринок IPO.

Однак через неухвалення Верховною Радою проекту Закону "Про ринки капіталу" і відмови з 1 січня 2019 року запустити накопичувальний рівень пенсійної системи у нас практично нульове залучення приватних та інституційних інвесторів в економічні процеси країни.

Судіть самі. По-перше, тільки за попередніми оцінками експертів, у разі повного охоплення накопичувальною системою всіх категорій застрахованих фізичних осіб (віком до 40 років) і розміру внесків (7% від фонду оплати праці) щорічна сума надходжень на накопичувальний рівень могла би становити понад 20 млрд грн.

По-друге, ми здатні та повинні збільшити обсяги торгів на організованому фондовому ринку України щонайменше в 50-60 разів за рахунок залучення внутрішніх та іноземних інвесторів. Чи ці довгі інвестиційні гроші нашій економіці не потрібні?

Хто-небудь в Кабміні та Верховній Раді пояснить, чому в нас немає національного ринку деривативів?

Хоча нам постійно надають технічну допомогу експерти й аналітики Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародної асоціації свопів і деривативів (ISDA) – організації, що об'єднує учасників позабіржового ринку деривативів (штаб-квартира в Нью-Йорку, об'єднує понад 800 членів із 56 країн світу), Національної ф'ючерсної асоціації (NFA, США), Асоціації ф'ючерсної торгівлі США (FIA), а також представники Комісії з торгівлі товарними ф'ючерсами (CFTC, США) і Комісії з цінних паперів і бірж США.

Нарешті через відсутність у Києві Міжнародного інвестиційного хаба ми плетемося в самому хвості світових фінансових центрів. Ось чому інвестклімат в Україні не просто поганий, а дуже поганий.

І не тільки тому, що немає прямих іноземних інвестицій (це всього лише один з індикаторів недовіри до економічної політики Кабміну Володимира Гройсмана), а насамперед через відсутність всередині країни приватних інвестицій і бізнес-зусиль. Що це таке?

Це коли наші підприємці не готові ризикувати, об'єднувати фінансові ресурси і реалізовувати різні інвестиційні проекти. Як це, наприклад, було наприкінці не тільки лихих, але й реформаторських 90-х років. Нині в нас вкрай недостатньо таких ініціатив.

Що робити? Ще раз наголошую, потрібна Національна стратегія "Мережа проектів розвитку" з низкою масштабних приватних інвестиційних проектів.

На цьому етапі головне, чого ми повинні дійти, – це спрямувати вектор руху на переказ заощаджень фінансово заможних громадян у венчурні інвестфонди й активізувати кредитування реального сектора економіки. Все інше – це велика кількість технічних деталей.

І, звісно, враховуючи, що фондовим ринком рухає ліквідність, не покладатися на оптимістичні прогнози багатьох політиків, а вибирати тільки ті інвестиції, де повернення є зрозумілим і не пов'язане з рухом ринку.

Отже, "нагорі" потрібні справжні професіонали, яким треба дати працювати.

Ну а щоб повернути довіру до влади та фінансових установ, слід показати їхнє вміння і готовність працювати цивілізовано, за стандартними правилами західних й азіатських ринків в умовах жорсткої конкуренції.

І тільки тоді можна з чистою совістю запрошувати: "Приходьте до нас в Україну, провідні інвестори!".

Олександр Гончаров 

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>