Інсайдерський вітер у коридорах: Україна втрачає сотні мільйонів доларів на махінаціях з держоблігаціями

Інсайдерський вітер у коридорах: Україна втрачає сотні мільйонів доларів на махінаціях з держоблігаціями
Reuters

Олексій Кущ

економіст

Система управління зовнішнім боргом в Україні перетворилася на "річ у собі", яку не зміг би розгадати навіть такий мудрець, як Іммануїл Кант. Може тому, що занадто вірив у "моральний закон всередині нас". Ну і попутно захоплювався спостереженням за "зоряним небом", який вводив його в екстатичний транс. У нас у країні якщо і є якийсь закон "всередині", то він явно не моральний, а фінансовий. І зірки на небі українського політикуму рухаються не під впливом вищої механіки, а виключно для формування "грошового параду планет": перевести цю "астролябію" на нову механіку поки не до снаги навіть "новим обличчям". Хоча, як показує практика, множина тут є явно недоречною, і натомість досить показати лише одну нову "обличину", за якою вже накопичилося сонмище "облич простіше". Як говориться: якщо пошкрябати "реформатора", то можна знайти колишнього "ретрограда".

Протягом останніх років наша країна в контексті проблеми зовнішнього боргу зосередила всю увагу громадськості на так званому "борзі Януковича", щодо якого в лондонському суді тривають дебати між Україною і РФ. Тактика досить ефективна. Як у "щипачів", які працюють у парі в громадському транспорті: один відволікає громадянина, що ловить ґав, якоюсь"дивиною", а інший нишпорить по його кишенях.

Новини за темою

Тоді як Високий королівський суд вирішує, що ж Україна отримала у 2013-му: хабар або 3 млрд дол. за випуском єврооблігацій, нова влада розміщуєь на зовнішніх ринках ті самі мільярди доларів, тільки нині це називається не "хабарем", а успішним управлінням зовнішнім боргом. Крім того, увага суспільства до нових позик перебуває десь у районі плінтуса: всім цікаво, що ж буде з "грошима Януковича".

У розміщенні зовнішніх зобов'язань, особливо нині, коли країна потребує заміщення старих боргів новими, немає нічого негожого: стандартна світова практика. Як кажуть, не варто шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо якщо її там немає. Вся справа в ціні розміщення.

Рейтинг суверенних цінних паперів України в системі оцінок світових рейтинговий агентств перебуває в сегменті "сміттєвих кошиків". Високі ризики повинні компенсуватися адекватно високими процентними ставками. Але наскільки високими? І ось тут ми поринаємо в безодню незвідану "суб'єктивного". Адже для когось 5% - багато, а для когось і 15% - якраз.

Економіка України розвивається у відповідності з параметричними даними корупційної, рентної моделі. Її ще можна назвати "потоковою". Ключове завдання для місцевих "еліт": групувати невеликі фінансові потоки, які рухаються між мільйонами суб'єктів економічної гри, в кілька повноводних "річок". І ставити на кожній "річці" свій "млин", перемелюючи громадське зерно в особисте "борошно". Перед нами умовна "гідрологічна" карта країни, де замість води рухається кеш-фло. Назвемо цю схему "Дніпро-Дністер-Дунай".

Умовний "Дніпро" - це базовий внутрішній фінансовий потік у вигляді розподілу державного бюджету, закупівель держкомпаній, системи ЖКГ, ринку енергоносіїв (всілякі "Роттердами+" і "Дюссельдорфи+").

Схема "Дунай" - це контроль митниці та потоків контрабанди, наприклад сигарет, лісу, бурштину. Хоча за нинішньої бідності й "горіхи" прокотять.

Новини за темою

Але ми проаналізуємо схему "Дністер", або контроль за ринком капіталу, який нині наповнює "обвідні канали" так званої групи інвестиційних банкірів. Тут діє жорстка "спайка" чиновників і приватних фінансистів. Тим паче, що різниці між ними практично ніякої – настільки стрімкий "броунівський рух" там відбувається. Досить сказати, що нинішні "команди мрій" (що в Мінфіні, що в НБУ) суцільно укомплектовано колишніми інвестбанкірами. А ким же ще, запитаєте ви. Поставте краще питання монетарникам ФРС США, які всі переважно або нудні теоретики, або відомі вчені зі світовим ім'ям. І це має чітке пояснення: інстинкти справжніх монетарников та інвестиційників відрізняються рівно так само, як і навички гонщика Формули-1 і водія шкільного автобуса.

В Україні нерідкі випадки, коли чиновник, наприклад, має доступ до системи ухвалення рішень щодо випуску державних цінних паперів, а "чоловік/дружина" є банкіром-практиком, який на цьому ринку заробляє "на життя", зокрема й на свою "половинку". А як же горезвісні "перегородки", блокування афілійованих зв'язків, використання інсайдерської інформації – все те, за що на Заході дають тюремні терміни більше, ніж у нас за вбивства? Поки що ніяк. Залишається лише сподіватися, що "перегородки", які перешкоджають перетіканню інсайдерської інформації, буде надійно встановлено на шлюбному ложі…

А тепер повернімося до новітньої історії боргів. У серпні минулого року Мінфін залучав так званий бридж-кредит (проміжний, допоміжний) на суму 725 млн дол. на мегакороткий термін – півроку. При цьому ставка було підійнято донехочу – 9,2%. Як аргумент такої невигідної позики звучала теза про те, що ці гроші допоможуть нам протриматися до наступного траншу МВФ. Позику було організовано у вигляді випуску єврооблігацій, з дисконтом, але без купона. Продаж відбувся на Віденській фондовій біржі, організатором випуску виступив Goldman Sachs. Покупці, як водиться, анонімні. Сам факт цієї позики викликав більше запитань, ніж відповідей, адже вже в жовтні минулого року, тобто через два місяці, Україна розмістила повноцінний випуск єврооблігацій на строк 5 та 10 років на суму 2 млрд дол. Щоправда, рівень прибутковості там склав приблизно ті самі 9% і 9,75% відповідно. Складається враження, що організаторам випуску потрібен був лише якийсь ціновий бенчмарк для виправдання спекулятивної високої ставки первинного розміщення, і серпневий "бридж" з успіхом виконав цю роль. До речі, востаннє наш Мінфін балувався "бриджем" за часів Януковича в 2010 і 2013 році, з тією лише різницею, що організацією випуску тоді займалися російські банки ВТБ і Сбербанк. Як кажуть, "хто дівчину танцює…".

112.ua

У 2018 році велика частина наших покупців єврооблігацій припала на Велику Британію і США (46% і 37% відповідно). Географічно близька до нас Європа не проявила інтересу до наших паперів (16% покупців). На інші країни припало зовсім 1%. До речі, араби і китайці дедалі більше інвестують через свої національні фонди, тож, найпевніше, їх не було серед американських інвесторів, що досить дивно, враховуючи, що вони полюють за високою прибутковістю по всьому світу.

112.ua

Часткову відповідь дає нам структура покупців: 79% припало на компанії, які керують інвестиційними фондами. Це дуже зручна технологія організації "сімейних інвестиційних кущів", "фемілі фондів", за якими найчастіше стоять "наші люди", просто такі, які "перевзулися" під час польоту через Атлантику. На хедж-фонди припало всього 13%, а мала би, з урахуванням специфіки наших бондів, більша частина. Питома вага страхових компаній і пенсійних фондів – 5%, а банків – і взагалі 3%. Якщо брати дві останні групи, то 8% покупців – це і є реальний ринковий попит на наші папери. Ще 13% у вигляді "хеджев" – це любителі ризиків і "гусарської рулетки". Майже 80% – частка спеціально "заточених" інвестиційних "прокладок" між емітентом і кінцевими бенефіціарами.

112.ua

Якщо порівняти прибутковість за нашими єврооблігаціями з максимальною річною ставкою LIBOR (яка віддзеркалюєає вартість грошей на міжнародному ринку капіталу), отримаємо "профіт" у розмірі від 6,6 до 7%. На мільярді виходить 70 млн дол. на рік, на двох – 140 млн дол.

Звісно, ніхто під LIBOR нас нині кредитувати не буде, крім міжнародних фінансових організацій, де ставки близькі до цього індикатору, та ЄС. Раніше була можливість залучати дешеве фінансування під гарантії США. Водночас реальна "стеля" ціни запозичень для нас поки покрита "фінансовим туманом". Ринок українських державних позик перетворився для нерезидентів на "зону відчуження", або Terra Incognita, для подорожі якою потрібен свій сталкер або провідник, який вчасно підкаже про зростання/падіння прибутковості, запланованої реструктуризації (або, навпаки, скаже, що все буде ОК). Складе чіткий графік "входу" і "виходу". Причому не просто "скаже/складе", але "гарантує". Тобто необхідний такий формат, за якого ніяких "перегородок" між інвестиційним бізнесом і державними органами управління немає, а інсайдерська інформація гуляє, як вітер у "херсонському степу". Було б інакше – можливо, мали би ставку дохідності за своїми зовнішніми позиками мінімум на 3% нижче, що при "конвертації" в абсолютні цифри склало би десятки мільйонів доларів економії бюджетних коштів на рік. І сотні – за п'ять років.

Звісно, є надія, що в наших спеціалізованих антикорупційних органів з'являться в розробці справи під кодовими назвами "Дніпро", "Дунай" і "Дністер". Надія – це "наше все", що так щедро "живить" електорат від виборів до виборів. Пам'ятайте: "сотні мільйонів у. е. – за п'ять років".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>