Фото з відкритих джерел

Мінінформполітики анонсує створення списку сайтів, які рекомендується заблокувати в Україні.

Новини за темою: Мінінформполітики опублікувало список сайтів, які загрожують інформбезпеці України

Рівень довіри до влади сьогодні настільки низький, що будь-які суперечливі рішення викликатимуть хвилю невдоволення суспільства. Не стільки тому, що суспільство не підтримує конкретне рішення, скільки через те, що суспільство не підтримує джерело рішення. Українці за три роки так і не зрозуміли, навіщо країні Мінінформполітики. Можливо, це рішення і було прийнято лише для того, щоб суспільство пам’ятало про те, що в нас є Міністерство, покликане убезпечити інформаційний простір.

І по суті. У нас триває війна. Незважаючи на жодні гейпаради, безвіз та постійні розбірки про те, хто менший корупціонер, щодня військовослужбовці жертвують своїм життям заради того, щоб українці могли лишатись українцями.

Тому ставлення до заборони інформаційного продукту агресора може бути двояким. З одного боку, так, російська інформаційна машина значно сильніша за українську, вона багатогранніша і, на жаль, впливовіша. Тому заборона на російський чи проросійський інформпродукт – це природний вибір захистити українця від подальшого промивання мізків.

Та, якщо дотримуватись цієї логіки, Мінстець запізнився як мінімум на три роки. Забороняючи ті чи інші інформаційні ресурси, ми створюємо вакуум, який має заповнюватись власним продуктом. І створювати цей продукт мають власні – нехай і вигадані – але перемоги. Але на внутрішньому фронті в Україні всі перемоги – це чиїсь поразки. І це "чиїсь" одразу випливає у критику будь-чого. Не на російських, а на наших – українських ресурсах. Тому зменшення зовнішньої інформаційної атаки не єднатиме націю – воно збільшить атаки внутрішні.

Але ж ще є зовнішній – справжній фронт. Однак і тут виникає питання – за що ми воюємо з Москвою? За те, де буде столиця, чи за цінності? Це – війна переконань чи війна символів? Бо якщо ми будемо перебирати методи нашого ворога, у тому числі заборону інформресурсів, і для українців, і для всього світу війна перестане бути протистоянням демократії та авторитаризму, а стане конфліктом двох пострадянських держав.

Новини за темою: Від влади вимагають називати АТО війною? Ось вам законопроект

А є ще третій – технічний момент. Йдеться не лише про VPN, яким користується половина підлітків, щоб обійти заборону на вхід до ВК. Йдеться про інші технічні моменти. Ми можемо швидко підписати заборону на російський інформаційний продукт в інтернеті. Але діятиме ця заборона лише в тій зоні, де проукраїнські настрої є домінуючими. А для нас проблема – лінія зіткнення, де засилля "Сепар-ТБ" формує таку альтернативну реальність, яка дозволяє бойовикам обстрілювати житлові будинки, а винними в цьому будуть ЗСУ. Для нас проблема – трансляція на Крим, де російська ідея тримається, у тому числі, "на безчинствах українських диверсійних груп". Для нас проблема – частина Одеської області, де взагалі немає сигналу українського мовлення, зате добре приймається сигнал з Придністров’я.

Так, заборона вимагає менше зусиль. І так, як тимчасове явище вона ефективна. Але ще ефективнішим для єднання суспільства є заміщення – заміщення російського та проросійського інформаційного продукту якісним українським. У тому числі проукраїнським продуктом для "ватної" частини громадян України. Питання в тому, де його брати. Може, щоб відповісти на це запитання, і є Мінінформполітики?

Богдан Петренко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.