Трамп пригальмував ставки: Що це означає для України

Трамп пригальмував ставки: Що це означає для України
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Наше суспільство загрузло в соліпсизмі (від лат. solus — "самотній" та ipse — "сам"). А якщо точніше, в економічному соліпсизмі. Ми перестали "лазити у вікна світової економіки", точніше сказати, випали з глобальних ланцюжків доданої вартості, поступово опускаючись в сировинну парадигму, в якій багато країн якраз і відчувають спокусу "економічним соліпсизмом".

Якщо є нафта і газ, усі зовнішні фактори зводяться до очікування ціни на цей ресурс. Головне завдання – перечекати хвилю цінового обвалу і сформувати резерви на етапі зростання котирувань. Наша нафта – це зерно, руда, соняшникова олія і метал. І до моніторингу динаміки світових цін домішується також ірреальне очікування погоди на весну-літо-зиму, що надає нашому соліпсизму відтінку екзистенційного страху перед незвіданим і похідне почуття фаталізму.

Ми думаємо, що весь світ обертається навколо нас: у РФ тільки й думають як напасти, а у Вашингтоні – як захистити. Ну а у Брюсселі, Берліні, Парижі та Лондоні – як нам допомогти. А в Пекіні й Дубаї – як скупити нашу землю. Звичайно, це зовсім не означає, що там про все сказане "не думають", просто "думання" про нас у цих країнах є категорією зовсім не головного порядку.

Новини за темою

У всесвіті, крім "соліпсичного" центрального ядра є і вічний супутник - МВФ. Згідно з правилами політичної "астролябії", траєкторія нашого зближення входить то в апогей, то в перигей, але в цілому, ми ніколи не втрачаємо один одного з виду. Ось і тепер, у червневому звіті про фінансову стабільність Нацбанк знову назвав фактор співпраці з МВФ ключовим для досягнення макроекономічної стабільності країни.

Дивно, але в інформаційному просторі практично залишилася непоміченою дійсно важлива для нас подія – засідання ФРС з питання базової процентної ставки або точніше - ставки з федеральнів фондів (Federal funds rate). Чому це так важливо для нас? Справа в тому, що від розміру ставки ФРС залежать параметри глобального ринку капіталу, включаючи і такий його структурний елемент, як міжнародні інвестиції.

Нещодавня спроба США перейти до зростання базових ставок ледь не спричинила обвалу економік країн, які зіткнулися з колосальним відпливом ліквідності. Ослаблення монетарного зашморгу у вигляді паузи в збільшенні ставок, яке послідувало за цим, трохи стабілізувало ситуацію. Побічно це відчули і ми у вигляді стабілізації курсу національної валюти – гривні.

Якщо виправдаються очікування провідних аналітиків США і базові ставки таки підуть униз, це приведе до значного припливу ліквідності інвесторів до країн, що розвиваються, оскільки нульова і навіть від'ємна дохідність провідних розвинутих країн Європи (+Японія) вже призвела до того, що в глобальному масштабі пенсійних, інвестиційних і венчурних фондів просто нема де заробляти мінімальну прибутковість для своїх клієнтів.

Єдина альтернатива ринків – це США, де прибутковість казначейських боргових інструментів "трежеріс" становить понад 2%, а в цілому, вкладення в пакет надійних фондових інструментів принесе 5%+. У цьому контексті кожне зниження базової ставки ФРС США – це сотні мільярдів доларів нової ліквідності, яка проллється на ринки країн, що розвиваються, які неабияк постраждали від фінансової посухи.

У червні 2019 року відбулося чергове засідання ФРС США, і 19-го числа було оприлюднено відповідний прес-реліз. Рада керівників ФРС ухвалила рішення зберегти процентну ставку з обов'язкових і надлишкових резервів банків на рівні 2,35% (excess reserves rate).

Нагадаю, цю структурну ставку було знижено з 2,4 до 2,35% у травні цього року. Щодо ставки з федеральних фондів, то її збережено в діапазоні 2,25-2,5%, і вона й надалі буде орієнтиром для спеціального управління Федрезерву в частині проведення операцій на відкритому ринку. Зазначений вище діапазон дохідності є цільовим для США, тобто таким, який сприяє збереженню цільового таргету з інфляції в розмірі 2% на тлі стійкого економічного зростання.

Для цього ФРС використовує стандартний набір монетарних інструментів, наприклад продаж/зворотний викуп (репо) казначейських облігацій у системі поточних операцій на відкритому ринку (Open System Market Account) з прибутковістю операції (пропозиція) 2,25% і лімітом на одного контрагента в 30 млрд дол. на день.

Темпи скорочення балансу ФРС залишилися на колишньому, зниженому ще взимку рівні: 15 млрд дол. за казначейськими облігаціями і 20 млрд дол. за іпотечними на місяць. Так звана ставка "первинного кредиту" залишилася на рівні 3%.

За оцінками аналітиків, нова хвиля підвищення ставок ФРС може бути активована не раніше 2020 року, а цієї осені нас, можливо, навіть чекає невелика корекція вниз (на -0,25%). Якщо, звичайно, форс-мажор у вигляді реінкарнації світової фінансової кризи не змусить діяти більш радикально.

У будь-якому разі, ФРС завжди оцінює необхідність підвищення ставок "композитно", аналізуючи не тільки інфляцію, а й стан ринку праці, динаміку випуску тощо.

Симптоматично, що проти такого рішення проголосував лише один учасник засідання – Джеймс Буллард, президент Федерального резервного банку Сент-Луїса, який усе активніше стає провідником монетарної ідей президента Дональда Трампа в частині використання фінансових інструментів ФРС для підтримки нової індустріальної політики, що проводиться ним з моменту інавгурації. Нову монетарну політику ФРС уже встигли охрестити "терплячою", хоча більш правильно було б – "терпильною".

Монетарна влада змушена пожертвувати довгостроковими планами дезінфляційної політики і перейти до мовчазної підтримки програми нової індустріалізації у форматі повернення "колишньої слави Детройта". Добре що для цього є короткострокові сприятливі фактори у вигляді відносно низької поточної інфляції, що дає можливість припинити монетарне маневрування в короткостроковій перспективі. 

Чи можна говорити, що період жорсткої монетарної політики вже в минулому? Джеймс Буллард упевнений у цьому і переконує фінансовий світ у тому, що в ці місяці формується фундамент на кілька років, коли як мінімум базові ставки не будуть зростати, а як максимум – скоротяться. Схоже в США вже більше бояться не інфляції, а дефляційної пастки, до якої в 90-х роках минулого століття потрапила Японія та з якої вона то перманентно виривається, то знову надовго в неї скочується. У дефляційній пастці ось-ось опиниться і ЄС.

В Америці дефляційний капкан завжди викликав сюрреалістичний жах, оскільки довгострокове зниження цін ніяк не в'яжеться з економічною моделлю "американської мрії" та загальним діловим драйвом місцевого підприємницького середовища. Саме ці побоювання і змушують аналітиків закладати на 2020 рік три зниження базової ставки ФРС. Але чи можна їм довіряти, адже зовсім нещодавно вони ж "закладали" два збільшення ставки Федрезерву в 2019-му…

Проблему дефляції в США має вирішити нова промислова політика Трампа, адже основний фактор зниження цін – це імпорт з інших країн, який зростає, переважно країн, валюти яких постійно знецінюються щодо долара, а отже, ціни на їхні товари весь час знижуються.

Тут можна згадати і Китай, який проводить політику штучно заниженого курсу своєї валюти – юаня. Збільшення у внутрішньому торговому обігу частки більш дорогих товарів, вироблених у США, і має утримати Америку від сповзання до дефляційної "вовчої ями".

Тут можна зробити один ліричний відступ і повернутися до України. Політика НБУ сприяє формуванню позитивних інфляційних очікувань, коли населення і бізнес чекають на уповільнення зростання цін. При цьому в нас доволі сильні девальваційні очікування. Тут усе логічно: інфляція – це єдиний таргет НБУ, який він активно пропагує і частково виконує (цільове значення інфляції останніми роками істотно знизилося і нині становить 5% на 2020 рік).

При цьому регулятор повністю відмовився від прогнозування курсового коридору національної валюти, заявивши про перехід до пливучого, вільного курсу. Але навіть за оцінками Нацбанку, доларизація банківської системи (валютні депозити та інші інструменти) становить тепер 40%, за оптимального рівня – 20%, тобто вдвічі вище за "оптимум".  Населення і бізнес не сприймають політику НБУ, спрямовану на повну відмову від будь-якої відповідальності за курс.

Новини за темою

Отже, в Україні формується приблизно такий горизонт планування: інфляція буде знижуватися, а курс гривні – девальвувати. А це з урахуванням рівня доларизації прихована квазідефляційна пастка. Бізнес і населення постійно відкладають інвестиційні рішення, очікуючи, що наступного року в доларовому еквіваленті ті чи інші активи будуть коштувати дешевше.

Так, частковий сплеск на ринку нерухомості все ж таки спостерігається, але більша частина капіталів і далі перебуває в сейфах, банківських комірках і офшорних рахунках. Щось схоже відбувається (з великим корекційним коефіцієнтом на масштаб і специфіку) і в Японії, де приватні компанії зберігають на своїх рахунках приблизно 2 трлн дол., очікуючи на подальше здешевлення базових активів усередині країни.

Один з ключових економічних ребусів сучасності – коли і як обірветься супердовгий діловий цикл зростання в США, що спостерігається вже десять років. Колишнє керівництво ФРС дотримувалося думки, що в рециклі немає нічого страшного і краще очиститися від інфляційного "токсикозу" за допомогою "двох пальців" у вигляді високих процентних ставок, ніж отруювати економічний організм ще декілька років.

Агресивна політика Трампа, який заявив, що в "Федрезерві нічого не розуміють", полягала в протилежному – зниженні процентних ставок і стимулюванні економіки. Але це також означало "здрастуй, нова фінансова бульбашко".

Нинішню політику монетарної влади Америки можна порівняти з рухом "між крапельками": по суті, вони намагаються трансформувати нинішній цикл зростання в перехідний період прихованої рецесії, коли темпи економічного розвитку сповільняться до рівня 1-1,5% і формальних ознак оголошувати рецесію не буде. Це як переносити легку застуду на ногах, непомітно для оточуючих. Завдання складне, але здійсненне.

Для України це черговий історичний шанс для початку нового рециклу економічного розвитку на абсолютно іншій моделі зростання. Інвестори будуть шукати напрями для ризикових і одночасно дохідних вкладень своїх капіталів, і ми цілком можемо запропонувати їм для цього потенційні точки зростання нашої економіки.

На жаль, поки це лише сага про вкотре втрачені можливості. Як говорив економіст Ерік Райнерт, не слухайте, що вам радять розвинуті країни, а робіть тільки те, що вони самі робили, для того щоб стати розвинутими та успішними. НБУ міг би багато чому повчитися у ФРС щодо того, як можна і потрібно стимулювати розвиток національної економіки.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>