Фронт і війна мистецтву не перешкода. Доведено Маріуполем

Фронт і війна мистецтву не перешкода. Доведено Маріуполем
Фото з відкритих джерел

Якось здавна повелося, що вся життя зосереджено в столиці, в Києві. Тут концентрація фінансів і різних підприємств (а значить, і роботу легше знайти, і зарплати вище), культурних установ та заходів. Перефразувавши класика, можна сказати так: "До Києва! До Києва! До Києва! Тільки там справжнє життя". У зв'язку з цим інші міста, особливо невеликі, найчастіше опиняються у світлі юпітерів лише тоді, коли там відбувається щось надзвичайне. І аж ніяк не в культурному плані.

Маріуполь, місто на березі Азовського моря, протягом останніх чотирьох років (після того, як місто було звільнено) сприймається майже виключно через призму обстрілів на маріупольському напрямку, або логістичного глухого кута, або Азовської кризи, або міста з неблагополучною екологічною обстановкою. Із  позитиву – сім'я гамадрилів і білих тигренят у тамтешньому зоопарку.

І ось на тлі усього цього VII Відкритий конкурс композиторів і художників "Фантазія", який відбувся 20 січня цього року, звучить як дисонанс. Виявляється, в місті, який є форпостом у нинішній війні і який у разі прямого вторгнення (боронь боже!) із суші або моря першим прийме на себе удар, зайняті проведенням цілком такого собі мирного заходу (ну що може бути більш мирним, ніж конкурс мистецтв!).

Новини за темою

- Цей конкурс, - розповідає Світлана Профатилова, член Національної Всеукраїнської музичної спілки, один з організаторів і член журі конкурсу, - проводиться вже понад 27 років. Починався він, що називається, "зі шкільної лави", потім став міським, регіональним. Нині в ньому беруть участь конкурсанти з Харкова, Києва, Сум, Одеси та міст Донецької області. Примітно, що це спільний конкурс композиторів і художників. Поки триває прослуховування конкурсних робіт композиторів, художники висловлюють свої враження від музики за допомогою фарб і пензлів. Конкурсні роботи художників виконувалися в техніці гуаш. Час виконання завдання – 3 години. Незвичайним у композиторському конкурсі є змішана вікова категорія, тобто в конкурсі можуть взяти участь і дорослі музиканти, педагоги юних композиторів. Цього року в композиторському конкурсі брали участь 34 людини, причому в різних номінаціях: інструментальна, вокальна, аранжування, імпровізація.

Переглядаю буклет конкурсу. Склад журі теж значний: Баранник С. О., заслужений художник України, голова Маріупольської організації Національної спілки художників України, Кожевников В. В., генеральний директор Донецького обласного драмтеатру, композитор, аранжувальник, Узбек В. С., скульптор-медальєр, Созіна Н. С., композитор, лауреат міжнародних конкурсів, Канн С. Ю., головний художник Донецького обласного драмтеатру, лауреат премії ім. Клеха.

На моє запитання, чи проводили конкурс в найбільш драматичний період – у 2014-2015 роках, Світлана відповідає:

- Звісно, проводили! Щороку, причому всупереч всім страшним подіям. Проте багато хто з учасників, боячись приїхати, перейшли на заочну форму участі в конкурсі. За винятком міст Донецької області та Одеси, які брали участь очно.

Про себе зітхаю. Авжеж, "друковане" слово (не має значення, чи то в прямому сенсі друковане, то в інтернеті) діє магічно: прочитавши дві-три негативні новини про якійсь населений пункт, людина тричі замислиться про те, а чи варто взагалі туди їхати, ,і напевно, зробить свій вибір на користь "не їхати".

З цим категорично не згодна Світлана Профатилова.

- Нині, - каже вона, - в нашому прифронтовому місті тече спокійне, мирне життя, завдяки нашим доблесним захисникам. Місто змінює свій вигляд, відбувається реконструкція центру. До Різдва місто було прикрашено по-європейськи, працюють усі підприємства, школи, дитячі садки. Мешканці міста живуть повсякденними життєвими турботами. Продуктові та промтоварні магазини рясніють продуктами і промисловими товарами.

Дуже шкода, додаю від себе, тому що за оцінками багатьох учасників цього конкурсу, з якими довелося спілкуватися й особисто, й опосередковано, вони розглядають цей майданчик як трамплін для майбутньої музичної кар'єри, а звання переможця або призера у власній скриньці успіхів неодноразово може прийтися до ладу.

Що ж, зрештою, й Ізраїль в уяві тих, хто ніколи там не був, але пильно стежив за тим, що там відбувається, крізь те горезвісне друковане слово і теленовини, теж тривалий час асоціювався виключно з "ізраїльською вояччиною", "пострілами в районі сектора Гази" тощо. Рівно до того моменту, поки не поїхали туди перші сміливці-туристи і на власні очі не переконалися в тому, що це побудоване на каменях квітуче місто-сад.

Віримо, що так буде і з Маріуполем, і віра ця зовсім не безпідставна, тому що, по-перше (знову звернімося до класика Чехова), "немає і не може бути такого нудного і похмурого міста, де не була би потрібна розумна, освічена людина", а по-друге, такі люди там вже є.

І на закінчення ще трохи з нього, класика: "Через двісті-триста, нарешті, тисячу років, справа не в терміні, — настане нове, щасливе життя. Брати участь у цьому житті ми, звісно, не будемо, але для нього ми живемо тепер, працюємо, ну, страждаємо, ми творимо його — й у цьому мета нашого буття і, якщо хочете, наше щастя".

Це про тих жителів Маріуполя, для яких є чужі арії "зради" з опер "все погано" і "все пропало", а замість скиглення вони щосили намагаються підняти своє місто на той культурний рівень, щоб жителі решти України побачили, що в Маріуполі теж є життя. Та ще й яке! І помиляється той, хто вважає, що життя вирує лише в столиці, а на периферії – тиша. Адже якщо краплю води розглянути під мікроскопом, то такий рух там виявиш… Ну а Маріуполь – не крапля води. Це, на хвилиночку, майже півмільйона жителів (на 1 січня 2016 року).

- Приїжджайте до нас. У нас море, - запрошує Світлана Профатілова. - Це зимова казка: перламутрове небо і вода. Золотий час – так ми називаємо той час доби, коли сонце починає сідати…

Й одразу в пам'яті у мене виникають фотографії заповнених пляжів Маріуполя в той період, коли Крим був під окупацією, а Маріуполь вже звільнили. Тоді, пам'ятаю, в соцмережах зі сміхом порівнювали напівпорожні пляжі Криму і набитими вщент пляжами прифронтового Маріуполя.

- Неодмінно приїдемо, - запевняю я Світлану і в думках прокручую можливу назву майбутнього маріупольського конкурсу.

Наталя Григор'єва

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>