Формат, у якому співпраця з МВФ була б корисною для України

Формат, у якому співпраця з МВФ була б корисною для України
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Співпраця з МВФ вже давно перетворилася для України в якийсь сакральний символ або подібність національної ідеї, насаджуваної владою. У всякому разі, певна подібність карго-культу по відношенню до фонду у наших політичних "еліт" точно сформувалася.

Карго-культ – це свята віра полінезійських тубільців у те, що контейнери та пакунки з харчами під час Другої світової війни їм скидали не американські літаки, а якийсь "повітряний бог" і щоб він повернувся, потрібно лише імітувати дії військових зі США: збудувати злітну смугу, літак з пальмових гілок, надіти на голову подобу шолома з антенками-раціями у вигляді бамбукових паличок.

Налаштуватися на краще і чекати. В Україні черговий транш "притягувався" навіть хресним знаменням гаранта. Довгий час нам "записували на підкірку" кілька нехитрих тез: без співпраці з МВФ нас чекає дефолт, девальвація курсу гривні і відтік інвестицій з країни.

Це була одна крайність, щось на зразок "перемога і МВФ". Але була й інша крайність – "зрада і МВФ" в стилі Вітренко, але не того, що сидить в "Нафтогазі", а його мами, прогресивної соціалістки, яка, як і кожен зачинатель нового вчення, почала з того, що "присвятила" у нього свого сина.

Новини за темою



Отже, мама, але не та, якій Коболєв, ще один із скриньки, чи то пак з "Нафтогазу", висилав мільйони в США, а та, яка Вітренко, таврувала ганьбою клятий МВФ, вимоги якого з "лібералізації" цін на газ для населення під козирок виконував її син.

І це була ще одна крайність, коли гучна "зрада" по тихому трансформувалася в "скромну, особисту чарівність буржуазії" і миле сімейне щастя. У цих пропозиціях прихована вся суть політики "місцевого розливу": лякати "зрадою" народ і заробляти, радувати народ "перемогою" і знову заробляти.

Насправді, всі розхожі тези про МВФ – це стійкі штампи, які потрібні для виправдання того пакету вимог фонду, які сама влада і придумує.

Жупел фонду потрібен для прикриття десоціалізації держави, щоб правлячі еліти могли не знижувати профіт у вигляді корупційних рент при загальному "зжиманні" нашого економічного потенціалу, який скорочується як "шагренева шкіра", дарма чи що Бальзак жив в Україні.

Кредити МВФ бере як влада "минула", так і влада "нинішня" (у всякому разі хоче взяти). І спробує отримати влада "майбутня", хоча, напевно, зараз серед критиків співпраці з МВФ є чимало тих, хто цілком можливо увійде в наступний Кабмін. 

Насправді, нам просто не вистачає міністра фінансів і глави уряду, які змогли б вести переговори з фондом на раціональних позиціях і виходячи зі стратегічних інтересів країни. Як свідчить динаміка останніх років, Україна може забезпечувати макрофінансову стабільність і без кредитів МВФ. Крім того, факт підписання меморандуму з МВФ не привів до зростання ПІІ.

Швидше навпаки – співпраця з фондом – це як дзвіночок прокаженого для інвестора: ця економіка заразна кризою і до неї краще не наближатися. "Парасолька" МВФ – це скоріше хороша новина для зовнішніх кредиторів, а не для інвесторів. У чому ж тоді раціо співпраці з фондом? Нинішня стабільність, заснована на піраміді ОВДП, купується за рахунок майбутньої дестабілізації й дуже дорогою ціною.

Замість того, щоб брати кредити в МВФ у валюті на п'ять років і більше під 2-3% річних, ми залучаємо внутрішні позики в гривні на 1-2 роки в середньому під 15-16%. 

Але в якому форматі співпраця з МВФ було б корисною Україні?

Ключове завдання, яке стоїть перед Україною, полягає в тому, що для активації внутрішнього інвестиційного потенціалу потрібен стартовий ривок. Його може згенерувати або держава як системний девелопер нового економічного проекту, як це відбулося в Китаї або Південній Кореї, або міжнародні донори, як це сталося у сусідній Польщі.

Якщо у нас з'явиться перше або друге джерело внутрішнього розвитку – це стане для нас тією самою точкою опори, з допомогою якої Україна змогла б запустити економічний двигун. Це як запуск автомобіля "з штовхача", коли сів акумулятор.

Наша економічна "батарея" розряджена, а державні резерви недостатні. Саме тому роль "штовхача" повинні виконати міжнародні донори. І серед них найголовніший – це МВФ, при всіх недоліках його політики відносно країн, що розвиваються.

Токсичність українських реформ, які з перманентним успіхом тривають вже понад 20 років, так само як і фактичний провал співпраці з МВФ, говорить про те, що в Україні настав час створення своєї ендогенної моделі економічного зростання, заснованої на накопиченні людського капіталу. І в цьому нам допоможе той, хто ще вчора заважав, тобто МВФ.      

112.ua

Перш за все, варто відзначити, що починаючи з 1994 року ми не виконали до кінця жодну програму співпраці з фондом, за винятком першої на 0,76 млрд доларів, яка реалізовувалася на етапі переходу до ринкової економіки від пострадянської планової системи.

112.ua

Друга програма, в 1995-1998 роках, була реалізована лише на 54% через порушення вимог МВФ у частині зростання грошової маси і розміру дефіциту бюджету. У 1998-2002 роках приблизно та ж історія – на цей раз скандал з маніпуляцією даними НБУ щодо розміру валютних резервів. У 2002-2008 роках ми не співпрацювали з фондом і навіть не скористалися робочим лімітом кредитування на 0,6 млрд доларів.

Зате криза 2008-го була мінімізована завдяки кредитам МВФ: сумарно ми отримали тоді 64% від кредитної лінії у розмірі 16,5 млрд доларів, тобто 10,6 млрд доларів (три транші). Причина призупинення програми – невиконання зобов'язань перед фондом. У цій програмі частина кредитних траншів була зарахована безпосередньо в бюджет, а не в резерви НБУ.

У 2010-му році була підписана нова амбітна програма на суму 15,1 млрд доларів, але відсоток виконання опинився на самому мінімальному рівні – 22%. По суті, ця програма виконувала головну функцію – не дати Україні "зганьбитися" з Євро-2012. Призупинення викликало пекучу образу у тодішніх провладних еліт на "прогнилий Захід" і стало відправною точкою "розвороту на Схід" у 2013-му році.

У 2014-му МВФ підписав з нами екстрену програму кредитування stand-by, специфіка якої полягає в наданні кредитів на поповнення резервів центрального банку країни в умовах катастрофічного погіршення платіжного балансу. Програма була припинена за згодою сторін, так як МВФ вирішив, що Україна після низки криз вже визріла для проведення системних реформ.

Саме тому сторони вирішили, що замість "стенд-бай" новому формату співпраці більше підійде програма розширеного фінансування EFF, яка, крім усього іншого, дозволяє виділяти транші на поповнення державного бюджету, але натомість передбачає більш довгостроковий план співпраці (в той час як "стенд-бай" - рік-два), а також більш глибокі системні реформи економіки країни-реципієнта.

Нова програма склала 17,5 млрд доларів, і Україна вперше отримала чотири транші, хоча отримана сума була скромнішою, ніж у програмі 2008-го року: 8,7 млрд доларів.

На даний момент ми провалили чергову програму "стенд-бай", активовану рік тому. В першу чергу завдяки ряду судових рішень між першим і другим турами виборів президента в квітні 2019-го. Ці рішення були пов'язані з націоналізацією "ПриватБанку". Таким чином, "фактор Привату" знову капиталізувався в загальний мінус, цього разу – на розмір втраченого кредитного траншу в розмірі 2-3 млрд доларів.

Тут варто звернути увагу на кілька ключових моментів. Перший. Україна має досить низьку квоту у МВФ – 2,01 млрд SDR (2,7 млрд доларів). При чому, лише в 2016 вона була збільшена на 46%, а до цього була і того меншою. Розмір квоти впливає на суму кредитування і частотність траншів.

Як правило, МВФ виділяє країні кредит, який перевищує розмір квоти у 6-8 разів: у нашому випадку це від 17 млрд доларів до 22 млрд доларів, що приблизно відповідає найбільшим антикризовим програмам 2008 і 2015 років. Звичайно, правила фонду дозволяють "в особливих випадках" різко збільшити даний показник, але для цього потрібні екстраординарні причини. Крім того, розмір річних траншів, як правило, становить двократну суму квоти, тобто для нас – 5,5 млрд доларів.

112.ua

Приблизно з таких показників ми як правило і стартуємо: у програмі-2008 перший транш склав 4,5 млрд доларів, а в 2015 – 5 млрд доларів.

Другий, не менш важливий момент. Формат співпраці України і МВФ весь час крутиться навколо або "стенд-бай", або розширеного EFF. Кредити вигідні, але короткі. У той же час, держава із низьким подушним ВВП може претендувати на отримання пільгового фінансування: на 10 років під 0,5% річних, тобто майже безкоштовно.

Крім того, Україна, як країна, яка надмірно залежить від коливань світових сировинних цін, могла б укласти з фондом угоду про відкриття гнучкої кредитної лінії (ГКЛ) і превентивної лінії на надання ліквідності (ЛПЛ). В умовах кризи і швидкого розгортання деструктивних процесів в економіці особливого значення набуває механізм прискореного кредитування.

Новини за темою

На даний момент серед усіх форм співпраці ми вибирали або пряме кредитування в рамках квот, або поетапно розширене фінансування. У той час як в найближчому майбутньому Україні потрібно щось більше: створення спільно з фондом розширеного фонду структурної перебудови економіки, а також фонду підтримки структурних перетворень.

Значить, потрібно вміти сформувати правильний порядок денний для переговорів з МВФ. І для початку Україні потрібно … дати грошей МВФ. Ні, мова не йде про хабарі. Ми повинні збільшити свою квоту до 5 млрд доларів з тим, щоб претендувати на отримання кредиту в розмірі хоча б 40 млрд доларів. Регламент МВФ дозволяє 75% квоти оплачувати векселями в національній валюті.

Отже, збільшення нашої квоти на 2,3 млрд доларів - до 5 млрд доларів, вимагає від нас внесення всього 0,5-0,6 млрд доларів "живих" грошей. Як показав досвід двох антикризових програм 2008 і 2015 років, фінансових ресурсів, виділених Україні, занадто мало для проведення системних реформ і занадто "багато" для латання дірок у платіжному балансі.

Цим пояснюється, з одного боку, неефективність всіх програм та суспільне розчарування, а з іншого – той факт, що всі вони були виконані лише на 50-64%.

Отримати у МВФ 40 млрд доларів на десять років під 0,5% річних -  ось ключове завдання для України на найближчі роки. І це повинен бути кредит не на поповнення ЗВР НБУ і не на допомогу в латання бюджету, а кошти, спрямовані у фонд структурної перебудови економіки. А для цього нам потрібна нова ендогенна модель економічного зростання, що базується на розвитку людського капіталу, адже за цим індикатором ми входимо в топ-50 світових рейтингів.

Замість цього влада, як старий алкоголік, намагається знову "перепозичити" у фонду "до получки". Для цього уряд готовий запропонувати МВФ "любе", як клієнту з грошима на одеському "Привозі".

Тут вам і "ринкові" комунальні тарифи, і такі ж "ринкові" ціни на газ для населення, і новий Трудовий кодекс, що примножує на нуль права найманого працівника, і обіцянка "розкрити" ринок землі на користь спекулятивних фінансових фондів, і посилення субсидіарної політики, і скорочення пакету соціальної допомоги населенню та секвестр бюджетників.

Єдине, на що влада піти не може ("мені потрібно порадитися з шефом") – це повернення проблемних кредитів, які були отримані колишніми власниками "ПриватБанку". Тільки ця вимога може змусити владу відмовитися від МВФ, діставши з-під поли відповідну серію "Слуги народу", в якій фонд недвозначно "посилався".

В такому варіанті уряд готовий навіть замістити дешеві і довгострокові кредити МВФ на дорогі та короткострокові внутрішні позики, переплативши мільярди гривень фінансовим спекулянтам. Природно, нинішні "еліти" не зможуть вести діалог з фондом щодо структурних кредитів на "економічний стрибок", знаючи, що такі прохання викличуть у функціонерів МВФ лише саркастичну посмішку.

А як би Ви відреагували, якщо б до Вас приїхав просити в борг знайомий, у якого банківські комірки ломляться від кеша? Саме таку реакцію викликають на Заході наші політики та їхні спонсори, коли просять у борг, маючи при цьому мільярдні рахунки, вілли на озері Гарда і інші приємні дрібниці.

Єдина емоція на Заході – зніміть діамантові запонки і допоможіть своїй країні. У такій парадигмі співпраці гроші дають лише на "стабілізець" на східних кордонах ЄС та під зобов'язання затягнути пояси у "чергового Гуськова", тобто у простих людей.

І єдина дебютна ідея – це взяти в борг у росіян 100 млрд доларів, при тому, що валютні резерви ЦБ РФ трохи більше 500 млрд, а активи російського Фонду національного добробуту (того самого, що кредитував Януковича – трохи вище 100 млрд)… І в цьому є певна гримаса історії – з російського кредиту почали в 2013, російським кредитом можемо "закінчити" у 2020. Як кажуть, "бачили очі, за кого голосували, їжте цю політику, хоч повилазьте"…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>