Феномен Голобородька
Фото з відкритих джерел

Наше палке прагнення демократії має вигляд лише вкрай невдалого жарту.

(Ноам Хомський)

"Я вирішила переїхати до США, - каже 31-річна Олена, відвідувачка одного із шоу Зеленського. – Але дізнавшись, що він висунув свою кандидатуру, я сказала: ми залишаємося. Він - наша остання надія!" – у форматі злого жарту пише про нашу "цікаву" дійсність німецьке видання Die Zeit.

Що відбувається з країною? З країною, де пенсію у 80 євро оголошують – за  Стругацькими – "найвищим досягненням [реформаторської] мегалоплазми", а епічна боротьба з бідністю проголошується після п'ятирічної "розминки", коли ніхто не хоче припиняти війну і понад двох мільйонів людей втратили свою батьківщину.

Чому таким популярним є вітчизняного розливу "Рейган"? Не той, який від першого обрання до ради директорів гільдії кіноакторів США до президентського крісла набивав собі політичних "гуль" протягом 40 років. А наш, сурогатний і скоростиглий, такий, що немов зійшов зі сторінок Салтикова-Щедріна: може нічого не робити, але обов'язково повинен  "патякати, щоб стати популярним".

Новини за темою

Явищ – як відповідей, безліч. Але більшість із них будуть наслідком головної причини: товариству міцно перепрошили матрицю колективної, суспільної свідомості. "Оновили" все: від культурних цінностей до історії та життєвих орієнтирів.

Коли простий вчитель став лохом і невдахою, а мідна глотка, що невтомно патякає, – елітою, тоді й зародився феномен Голобородька. Коли праця стала таланом "нижчого стану", а кипуча діяльність у мальдівських і канарських виборчих округах – тягарем для обраних. Причому другі відібрали у перших - "на благо суспільства". І це, вкрадене, вони з гордістю прикрутили до свого его.

Скільки потрібно вчитися, щоб стати хорошим кардіохірургом? А щоб довірили під командування хоча б сотню солдатів?

А от щоб тебе назвали "елітою" і вручили долі мільйонів, достатньо зовсім мало (знову за Стругацькими): легкого нальоту "начитаності, хоча і без вищої освіти".

Популярність "ерзац-рейганів" – це підсвідоме бажання багатьох здійснити "українську мрію". Як у серіалі "Слуга народу": раз і – як ніби з неба впало – ти вже в лавах еліт.

Сьогодні Попелюшка потрапляє в тренд визнання "сучасним суспільством" лише після зустрічі з чарівною феєю. А ось цього – "… посади серед квітів сорок рожевих кущів…" – нам не треба. Цим нехай лохи займаються.

А все починалося просто: в інформаційному просторі. У голови вшиваються банальні меседжі: "свобода", "демократія", "толерантність", "громадянське суспільство", "європейські цінності", "сучасне мистецтво" тощо.

Потім виявляється, що "свобода" – це необхідність корячитися на польських полях з полуницею, "рай глобалізації" - боргова яма кредитів, а "сучасне мистецтво" - прибита до бруківки мошонка.

У певному впливі західної цивілізації на пострадянський простір, у принципі, немає нічого катастрофічного. Але! Одна справа, коли суспільство вдумливо оцінює такий вплив і вибирає краще, корисне. Випробовує часом. Відсіває, відкидає шкідливе. І зовсім інше, коли ті, що проголосили себе елітою, грають роль навченого досвідом батька, розповідаючи "крошке народу", що таке добре і що таке погано.

На жаль, ми дозволили здійснити цей експеримент над собою.

Нас системно і послідовно дурили. Протягом кількох десятиліть. На оздоровлення суспільства піде не менше часу. Якщо, звісно, він у нас ще є. Адже ми біля "горизонту подій". Якщо провалимося в цю чорну діру – опинимося вже в сингулярності Голобородька. А як попереджав нас старий Ейнштейн, повернення з цього стану вже не буде. 

Олексій Куракін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>