"Електронний уряд" - турбота суспільства?

"Електронний уряд" - турбота суспільства?
Фото з відкритих джерел

Олексій Мусатов

Виконавчий директор Національної ліги транспортного бізнесу

Зараз скрізь можна почути про інтернет, про "великі дані", "електронний уряд". У всіх країнах точаться такі розмови, а в деяких - багато робиться для "інформатизації та цифровізації управління". Україна – теж намагається. Правда, поки не дуже успішно…

Використовуючи електронні технології, уряди і громадяни отримують унікальну можливість спільної роботи з формування державної політики. Не дарма такий підхід отримав назву інклюзивного. Поки, на жаль, крім слів, в Україні не створено реально діючих інструментів такої роботи (програм, порталів, банків даних тощо). Українці ж можуть та хочуть запропонувати своїй державі набагато більше, ніж критичні пости і перепости в "Фейсбуці". Йдеться про їх реальний запит на участь у державному управлінні.

У сучасному світі змінюється коло тих, хто створює і поширює громадську думку. Воно формується в соціальних мережах. Соціальні мережі дозволяють спілкуватися й об'єднуватися в спільноти за переконаннями та інтересами, людям, розділеним багатьма тисячами кілометрів, - планувати і здійснювати спільні дії, не тільки у віртуальному, але й у реальному просторі. Масові політичні акції в світі за останні роки добре це продемонстрували. Останнє викликає все більший інтерес держави до віртуального простору інтернету, до наполегливих спроб його контролювати.

Серйозним кроком щодо встановлення державного контролю над інтернетом і даними, що зберігаються у віртуальному просторі, стало ухвалення в 2013 році Хартії відкритих даних. Наразі до неї приєдналося 19 країн і 35 органів місцевого самоврядування. Зокрема й уряд України.

Реалізація Хартії передбачає, що:

- всі урядові дані повинні відкрито публікуватися за замовчуванням, якщо це не суперечить законодавству;

- дані повинні бути актуальними, вичерпними, зрозумілими і точними;

- уряд має забезпечити широкий доступ і можливість повторного використання даних;

- держава-підписант зобов'язується оптимізувати державне управління і формувати політичний курс в інтересах громадян на основі відкритих даних;

- також держава зобов'язується підтримувати інновації в області відкритих даних.

Проте дані самі по собі не добро і не зло. Вони – інструмент, за допомогою якого можна змінити світ на краще, але тільки в тому випадку, якщо ним користуються професіонали, які бажають зробити світ справедливішим, багатшим і кращим. Можна скільки завгодно розміщувати в мережі урядові дані, але це не розверне систему державного управління від обслуговування інтересів політичних еліт до задоволення потреб українців. Поки самі еліти цього не захочуть або їх не змусять обставини, що склалися.

У 2017 році було проведено громадську експертизу роботи Міністерства інфраструктури з публічною інформацією. Всього міністерство розмістило 40% наборів відкритих даних. Це дуже мало для дійсно "відкритого" державного управління. До того ж враження ще гірше, якщо врахувати, що 72% опитаних дали негативну оцінку роботі міністерства. Цікаво, що опубліковані дані в більшості випадків відповідали принципам Хартії. Але не відповідали інтересам суспільства і не допомагали вирішити його насущні проблеми. Міжнародні експерти вважають, що відкривати потрібно не стільки дані, скільки урядові процедури, що дозволяють використовувати ці дані для вирішення конкретних завдань.

Кабінет міністрів України ухвалив дві постанови про роботу з відкритими даними і затвердив Концепцію розвитку електронного управління в Україні. Однак далі цього справа не пішла.

Олексій Мусатов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів