Екранізація "Щигля": міцний фундамент – хитка конструкція

Про літературне першоджерело вже кажуть, що воно гідне стати одним з головних романів 21 століття, а от з екранізацією йому пощастило менше

Екранізація "Щигля": міцний фундамент – хитка конструкція
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.

Юлія Потерянко

Журналіст, 112.ua

Про літературне першоджерело вже кажуть, що воно гідне стати одним з головних романів 21 століття, а от з екранізацією йому пощастило менше

Знімати оригінальне кіно за теперішніх часів – досить ризикована затія. Найбільші збори у сиквелів, приквелів, триквелів, спін-оффів та кіно на основі коміксів. Загалом, у звичних франшиз. Тому продюсери побоюються таких проектів, побоюючись пролетіти з касою. Сценарію на основі бестселера американської письменниці Донни Тартт "Щиголь" пощастило. Під ним виявилася настільки потужна літературна основа, що студія Warner Bros. сама вирішила придбати права на екранізацію. У 2014 році Тартт отримала за свій роман Пулітцерівську премію, а ще книжка провела більше ніж 30 тижнів у списку бестселерів The New York Times. Критики хвалили "Щигля" (том на 800 з гаком сторінок) за масштаб, захоплююче заплутаний сюжет і незрівнянну описовість.

Атмосферно відтворені на сторінках книжки Нью-Йорк, Лас-Вегас і Амстердам укупі з досить незвичайним сюжетом, не найочевиднішим чином закрученим навколо живописного полотна учня самого Рембрандта, голландця Карела Фабриціуса, буквально просяться на екран. Постановку "Щигля" довірили досить молодому режисерові Джону Краулі ("Бруклін", "Хлопчик А", пара серій другого сезону "Справжнього детектива"). Побути головною зіркою, на яку підуть глядачі, в картину покликали блискучу Ніколь Кідман, а на головну роль – дорослого Енсела Ельгорта ("Малюк на драйві") і юного Оакса Фіглі ("Піт і його дракон"). У виробництво вклали близько 45 мільйонів доларів, що для фільму практично без спецефектів чимало. Хронометраж розтягли до двох з половиною годин, хоча екранізували далеко не все, що є в книжці. І в результаті практично нічого не вийшло. Причому як для глядача, який читав літературне першоджерело, так і для глядача із ним незнайомого – ми спеціально перевіряли.

Ще до старту зйомок багато фанатів книжки говорили про те, що її масштаб не впишеться у рамки навіть дуже довгого фільму – куди вдалішим рішенням був би серіал. І швидше за все, вони були праві. Незважаючи на те, що "Щиголь" вийшов досить довгим і насиченим подіями, він не виглядає цілісною історією. Що посилюється переверстаною для екранізації розповіддю. У Тартт вона лінійна і починається з раптового теракту в музеї, в якому гине мама головного персонажа на ім'я Тео Декер, а сам він отримує два артефакти, що згодом визначили його життя на багато років – перстень і картину Фабриціуса. Книжкова історія природним чином проходить крізь багато років, за які одні герої встигають вирости, а інші – постаріти. І в цьому своя сувора логіка. А у екранізації фрагменти з дитинства героя і його теперішнє перемежовуються. Так автори намагаються пояснити почуття і мотиви головного героя.

Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.

Сказати, що у цій нарізці втрачається фабула "Щигля" і геть затираються історії його героїв, не можна. Тео все так само прив'язаний до картини, яку дістає в моменти, коли туга по мамі стає нестерпною. Піппа незмінно мучиться тим, що травма поставила хрест на її музичній кар'єрі. Український друг Тео Борис залишається все тим же привабливим негідником, навколо якого життя вирує небезпечним вихором. Гобі незмінно змушує Тео проявляти свої найкращі якості. Тим не менш безліччю нюансів в екранізації все ж довелося пожертвувати. У тому числі дуже емоційних нюансів, таких, що доповнюють сюжетні лінії, більш глибоко розкривають їх. Наприклад, як історія болонки Попчика, якого юний Тео рятує від безвідповідальної господині і який в кінці, через багато років, упізнає Бориса, з яким грав, коли той був ще підлітком. І це сильно позначається на підсумковому враження. Кінематографічний "Щиголь", хоча і вийшов не менш об'ємним, ніж "Щиголь" літературний, здається нуднішим за своє першоджерело.  

Але невже екранізація настільки погана? Невже в ній немає нічого, що могло б привести глядачів на сеанс? Аж ніяк. Є у фільму і хороші сторони. По-перше, це юна частина каста. І Оакс Фіглі, і Ешлі Каммінгс, і Райан Фауст, і тим більше відомий за серіалом "Дивні дива" і фільмом жахів "Воно" Фін Вулфард, котрий грає інфернального маленького Бориса – актори вже цілком досвідчені, але все ще по-дитячому щирі. Між ними у фільмі відбувається найбільша хімія і за їхньою взаємодією по-справжньому цікаво спостерігати. По-друге, "Щиголь" дійсно красиво знятий. Причому, якщо одне з найбільш кінематографічних міст світу Нью-Йорк ми бачимо цілком звичним, то Лас-Вегас тут показують з незвичайної сторони – він представлений тьмяним, покинутим, спорожнілим і поступово під пісками пустелі Могаве. По-третє, під фільмом все одно відчувається його потужна літературна основа. При всіх умовностях і недоліках сюжету тут немає відвертих дірок і подій та персонажів, що висять у повітрі без жодної опори. Але, щоб зрозуміти це, необхідно дати собі працю прочитати книжку. Втім, від неї ви напевно отримаєте море задоволення.

Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Щиголь" Warner Bros.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>