banner banner banner

Економіка монопольних ФПГ: Чому Україна може повчитися у Південної Кореї

До пори до часу економіки України та Південної Кореї були схожі. Але азіатський колапс 1997 року накрив "корейського тигра". Втеча іноземного капіталу, виснаження валютних резервів, знецінення національної валюти і привид зниження життєвого рівня населення, який був досягнутий шляхом кропіткої роботи декількох поколінь корейців – ось неповний "букет" проблем, до яких призвела Корею "економіка бульбашок". Корейці прийшли до нової економічної політики лише після різкої зміни правлячої еліти та відходу "старої гвардії" під ударами кризи 1997 року. В Україні цього перелому поки не видно

Економіка монопольних ФПГ: Чому Україна може повчитися у Південної Кореї
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

До пори до часу економіки України та Південної Кореї були схожі. Але азіатський колапс 1997 року накрив "корейського тигра". Втеча іноземного капіталу, виснаження валютних резервів, знецінення національної валюти і привид зниження життєвого рівня населення, який був досягнутий шляхом кропіткої роботи декількох поколінь корейців – ось неповний "букет" проблем, до яких призвела Корею "економіка бульбашок". Корейці прийшли до нової економічної політики лише після різкої зміни правлячої еліти та відходу "старої гвардії" під ударами кризи 1997 року. В Україні цього перелому поки не видно

Повернення "Укртелекому" в державну власність, який проходить під девізом: "погралися і досить", а також ситуація з націоналізованим "ПриватБанком", який завдав державі "під ялинку" 177 млрд грн нерозподілених збитків, на жаль так не змусила суспільство перейти до настільки необхідного дискурсу щодо необхідності обмеження всевладдя олігархів не тільки в політиці, але і в економіці. Замість цього, ми скочуємося до типової латиноамериканської моделі суспільства, де жителі колумбійської провінції могли лінчувати поліцейських за "справедливу справу" Пабло Ескобара, який будував лікарні для бідних і регулярно "привозив" їм гуманітарку.

Технологію формування і розвитку економіки монопольних фінансово-промислових груп можна досить наочно проаналізувати на прикладі економічної політики Південної Кореї в 70-90-х роках минулого століття. Тим більше, що, незважаючи на суттєві регіональні, ментальні, історичні відмінності, між Україною і Південною Кореєю, як не дивно, є багато спільного. Для нас досвід цієї азіатської країни є унікальною моделлю для відпрацювання можливих сценаріїв подальшого розвитку, особливо в контексті гіпотетичних кризових явищ. Корея, так само як і Україна у свій час отримала від світових експертів надзвичайно позитивні прогнози і щедрі аванси. Згадаймо, як ще на початку нульових, дивлячись на рекордні темпи приросту ВВП, Україну за аналогією з новими азіатськими економіками називали східноєвропейським "тигром". І для України, і для Південної Кореї головною проблемою внутрішньої політики було подолання глобальної бідності, коли 30-40% населення перебувало за межею мінімального доходу. І у нас, і у них основними перешкодами на шляху вирішення даної проблеми були: технічна відсталість, депресивний стан інфраструктури, недостатнє фінансування науки і освіти, а також необхідність системної реструктуризації базових галузей економіки. І корейці 30 років тому, і ми зараз сконцентрували національне багатство країни в руках 4-5 найбільших корпорацій, що тісно зрослися з органами державної влади, які розглядали дані гіперструктури як колоси економіки, які насправді виявилися глиняними. Схожість наших економік красномовно підтверджує і комплекс загальних проблем: слабкий розвиток внутрішніх ринків капіталу, в першу чергу фондового (якщо корпоративні права зосереджені в руках 4-5 "сімей", то і торгувати на ринку цінних паперів нічим), повна пасивність державних антимонопольних структур, що мовчки дивляться на монопольне зростання цін на основних ринках, депресивний стан ринкових відносин, тіньове ціноутворення, тотальна корупція.

Новини за темою

Структура корейської економіки спиралася на так звані "чеболі", які за словами Нам-Кі Лі, міністра з антимонопольної політики республіки Корея, голови Комісії справедливої торгівлі, представляли із себе "групу підприємств, які сформувалися в процесі розширення "сімейних" фірм та диверсифікації їх діяльності. Основний принцип діяльності корейських чеболів - підтримка всіх напрямків бізнесу, прагнення до постійного розширення сфер діяльності, а також утримання за будь-яку ціну вже завойованих ринків". Він також вважав, що "проблеми корейської економіки, пов'язані з діяльністю чеболів, близькі до проблем влади олігархів у економіці Росії (читай – України)". У своєму розвитку "чеболі" спиралися на кілька базових "китів":

- Високу інфляцію.

- Дешеву робочу силу.

- Протекціоністську політику держави.

- Активний попит на світових товарних ринках.

Наведена вище інформація досить ясно дає зрозуміти, що механізм побудови "економіки бульбашок" практично ідентичний і для Азії, і для Східної Європи (природно з огляду на певні регіональні особливості). Як тут не процитувати слова вже згаданого корейського чиновника: "На жаль, це (розвиток великих корпорацій) не було природним ринковим процесом, в умовах якого ринок змушує розвивати важкі галузі промисловості. Результати були досягнуті методами державного втручання, коли уряд вибрав кілька великих компаній і сконцентрував на них всю економічну підтримку. Це сприяло створенню монополістичної структури і зосередженню економічної влади в руках великих об'єднань - чеболів. При цьому, дух підприємництва і свобода конкуренції були практично втрачені, оскільки ділові кола стали шукати виключно урядову підтримку". Зауважимо, що ці слова сказані про Південну Корею, а так схоже на Україну. Саме державна підтримка забезпечувала те, що корейці називали "непряме державне фінансування промисловості", і що у нас по-простому називають бюджетним "дерибаном".

Новини за темою

Ключ до оздоровлення економіки і суспільства в цілому для Південної Кореї знаходився, як це не парадоксально, у подоланні глобальної кризи. Азіатський колапс 1997 року накрив і "корейського тигра". Втеча іноземного капіталу, виснаження валютних резервів, знецінення національної валюти і привид зниження життєвого рівня населення, який був досягнутий шляхом кропіткої роботи декількох поколінь корейців – ось неповний "букет" проблем, до яких призвела Корею "економіка бульбашок" (при цьому зауважимо, що Південна Корея мала значно кращий ніж Україна торговельний баланс і її промисловість крім стандартних базових галузей спиралася і на інноваційні галузі, зокрема електроніку). Корейські експерти досить швидко виявили головну проблему, яка привела до кризи, а саме – високу концентрацію капіталу в рамках кількох фінансово-промислових груп. Наслідком цього стало зрощення урядових і приватних інтересів, безконтрольне інвестування акумульованих тіньовим чином коштів, необмежені корпоративні запозичення на міжнародних ринках капіталу. І як закономірний результат – глобальна диспропорція в економіці, залежність корпорацій від світової кон'юнктури на світових товарних та фінансових ринках. Наслідки для країни: психологічна непідготовленість суспільства до тотальної глобалізації та цінової лібералізації на соціально вразливих ринках товарів і послуг. Як показує корейський досвід, "економіка бульбашок" може досить вільно себе почувати у закритій економічній системі. Але у своєму штучному розвитку "гіпербульбашки" намагаються прорватися на світові простори і тут у повній мірі проявляється повна відсутність у них ринкового імунітету. Так, вони продовжують свій поступальний розвиток, але при найменшій циклічній зміні світової економіки стають жертвами чергового товарної/фінансової кризи. Південна Корея успішно впоралася з кризою, не допустивши різкого падіння життєвого рівня населення, з такою працею досягнутого за післявоєнні роки. Вихід був знайдений у глобальному реформуванні економіки і суспільства за європейським зразком. Була застосована неоконсервативна модель державного управління, за якої роль держави в регулюванні була значно ослаблена, а пріоритет був відданий ринковим інституціям, з акцентом на малий і середній бізнес. Сьогодні Південна Корея на відміну від України не стимулює попит на товари, а їх пропозицію, значно скоротивши при цьому поріг інфляції (до 2-3% на рік). Критерієм успішності корейських компаній став рівень прибутку, а не розмір активів або частка ринку (зауважимо, що саме останні показники досі актуальні при оцінці українських підприємств). Свої висновки були зроблені і на рівні управління "гіпербульбашок": скорочення балансу за рахунок виведення непрофільних активів, інтеграція з великими світовими компаніями, продаж на відкритому ринку значних пакетів акцій, реструктуризація виробництв, залучення сторонніх топ-менеджерів, чіткий поділ власників і органів управління корпораціями, передача реальних важелів управління інституту директорів і загальних зборів акціонерів.

Досвід Південної Кореї досить переконливо демонструє параболічний шлях "економіки бульбашок", для якої характерні такі ж стрімкі злети, як і стрімкі падіння. Парадокс полягає в тому, що на сьогодні в Україні багато державних менеджерів продовжують щиро вірити, що зрощені з державою монополії можуть виступати надійним базисом національної економіки, а інфляція може бути застосована в якості каталізатора економічного зростання.

Світовий досвід щодо подолання системних криз, зокрема досвід Південної Кореї, окреслює для України і нові рецепти оздоровлення: системне реформування ринку праці, державного регулювання, ринку капіталу, корпоративного управління.

Так, наприклад, у Південній Кореї в частині корпоративного управління були застосовані наступні методи:

- призначення зовнішніх керуючих корпорацій не з числа власників компаній;

- посилення ролі міноритарних акціонерів в системі управління підприємствами;

- обмеження інвестицій гіперкорпорацій в дочірні структури;

- посилення відповідальності за недостовірне розкриття інформації;

- обмеження рівня корпоративних запозичень;

- посилення податкових санкцій за проведення "споріднених" угод в межах гіперкорпорацій;

- обмеження зустрічного кредитування учасників корпорацій і перехресного субсидування збиткового бізнесу за рахунок прибуткових напрямків діяльності корпорацій;

- посилення державного контролю у системі антимонопольного регулювання і картельних злиттів.

- заборона на горизонтальний розвиток корпорацій і перехід до вертикально-інтегрованих структур. Простими словами: не можна поєднувати виплавку металу, телекомунікації, банки, торгові центри та вирощування свиней в одній гіперструктурі. Зате цілком можна видобувати нафту, виробляти бензин і бітум або видобувати вугілля, виробляти кокс, плавити метал і випускати запасні частини та інструментальні вироби.

Новини за темою

Але застосування корейського досвіду на практиці в Україні на сьогоднішній день здається настільки нереальним, що ймовірно тільки досвід власної кризи зможе підштовхнути наше суспільство до реалізації настільки радикальної програми реформ. Додамо, що корейці прийшли до нової економічної політики лише після різкої зміни правлячої еліти та відходу "старої гвардії" під ударами кризи 1997 року. Україна потребує нових, сучасних підходів. При незмінності чинного економічного курсу український "Титанік" буде нарощувати обороти, прямуючи на зустріч зі своїм айсбергом.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>