Дві жили в руці: Про мовний конфлікт Угорщини та України з перших вуст

Дві жили в руці: Про мовний конфлікт Угорщини та України з перших вуст
Фото з відкритих джерел

Мовний конфлікт між Україною та Угорщиною, що спалахнув рік тому, а саме восени 2017 року після ухвалення Верховною Радою України нового закону про освіту, згідно з яким викладання після молодшої школи буде тільки українською мовою, періодично то загострюється, переходячи в немовну площину (видача угорських паспортів українським громадянам в Береговому, інцидент з білбордами), то залишається в уповільненому стані. "Уповільнений" означає не те, що все якось владналося, а радше те, що "на-гора" не видають ніяких свіжих подробиць, хоча робота "за лаштунками", без сумніву, ведеться. І, мабуть, копітка. Ситуація насправді складна. І вона не виникла "нізвідки" і "раптом". Про те, що угорці в місцях свого компактного проживання мають паспорти сусідньої держави і безперешкодно ходять один до одного в гості, знали завжди. Але особливо цим не переймалися. Заклопоталися цією проблемою лише зараз, коли небезпідставно виникла загроза повторення сумнозвісних сценаріїв. Політологи кажуть, що партії "Фідес" і "Йоббік" у боротьбі між собою за владу намагаються таким чином привернути на свій бік українських угорців. А обидві партії, до речі, є з проросійським підтекстом (присмаком, відтінком). При цьому закарпатський голова Геннадій Москаль стверджує, що ніякого сепаратизму на Закарпатті немає, і всі ці витівки та інсинуації – лише з метою посварити українців та угорців.

Новини за темою

Скористаємося цим тайм-аутом, щоб спокійно, без захмарних емоцій зазирнути в Задзерк… ой, Закарпаття. А гідом пропоную свою приятельку, яка родом звідти і в її жилах тече і українська, і угорська кров.

З Ренатою ми завжди говоримо українською. І не тільки тому, що я не знаю угорської, а й тому що для Ренати українська поряд з її рідною угорською теж далеко не чужа.

Я прошу її розповісти про дитинство, про те, що для неї означає Угорщина.

- Моє дитинство, - починає вона, - минуло в селищі міського типу Вилок (угор. Tiszaújlak), яке розташовано на правому березі річки Тиса, яка і є, так би мовити, природним кордоном між Угорщиною та Україною. Це поселення від самого початку свого існування (а вперше про це містечко згадується вже на початку ХІV століття) піддавалося численним трансформаціям, пережило чимало революцій та війн, його територію кілька разів було зруйновано повенями. Нині воно входить до складу України. Це Виноградівський район Закарпатської області. Але так було не завжди. Протягом своєї історії територія Вилока (як і велика частина території Закарпаття) входила до складу різних держав: Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Одне залишається незмінним і дотепер, коли це поселення перебуває у складі нашої незалежної держави: значна перевага етнічних угорців над українцями (згідно з останньою статистикою, угорці складають 79% населення Вилока).

112.ua

Що стосується особисто мене, то я теж належу до етнічно переважної частини населення цього невеликого містечка. Що це означає? Перша мова, почута мною в дитинстві, це угорська. Перші прочитані казки були угорською і про угорських героїв-витязів, пісні, що лунали вдома, належать до угорських народних традицій, всі молитви досі знаю тільки угорською - так, як від мами навчилася. Але батьки все ж віддали мене до української школи, щоб я могла опанувати державну мову. Навіть зараз згадую, наскільки важко було на початку навчання в школі, оскільки я не знала жодного українського слова... Але це не викликало ні в кого подиву, адже я не одна була, нас таких була більшість. У випадку якщо матеріал, викладений державною мовою, не був зрозумілим для більшості учнів у класі, проблем не виникало: викладачі також були двомовними й охоче пояснювали все заново угорською. У перервах між уроками ми знову переходили на рідну мову. Поверталися додому і вмикали угорське телебачення. Ми більше відчували себе частиною угорського, ніж українського суспільства, хоча й проживали на українській території. У голові виникала модель сім'ї з угорськими традиціями, а все, що відбувається поза Закарпаття, все українське здавалося завжди дуже таємничим. Як і в Угорщині, на Закарпатті користуються центральноєвропейським часом, тому в усіх закладах завжди варто уточнювати час – київський чи "місцевий".

Новини за темою

Оскільки в нас у Вилоку розташований пункт пропуску на угорсько-українському кордоні, в поселенні можна зустріти машини переважно з угорськими номерами. У нас у багатьох є родичі в Угорщині, вони відвідують нас, а ми – їх.

Там на Закарпатті у мене часто виникало відчуття дещо "підвішеного стану": повноцінною угоркою себе відчути ніколи не могла, однак адаптуватися в українське середовище було теж дуже непросто.

Можливо, завдяки тому, що друга лінія моєї родини більше пов'язана з українськими традиціями (хоча всі так само вільно володіють угорською мовою), мені потім все ж вдалося знайти своє місце в "українському" світі. Спочатку в Ужгороді в період навчання в музичному училищі я допомагала своїм друзям-угорцям впоратися з навчанням, перекладала їм конспекти, підручники, допомагала знайти спільну мову з викладачами. Хоча і в обласному центрі угорська громада також доволі численна, ми зобов'язані були більш серйозно ставитися до вивчення предметів українською мовою. Мабуть, саме в цей період і відбулася моя самоідентифікація як українки, як громадянина України, і відбулося остаточне усвідомлення того, що моє подальше життя буде пов'язано з цією країною. Тому й надалі я обрала для навчання та проживання столицю, де досі живу, навчаюсь, працюю, освоївши не ідеальною, але на належному рівні державну мову, - посміхається Рената.

Фото з відкритих джерел

А ось тут з Ренатою не погоджуся: вона володіє українською практично ідеально. Багато хто з нардепів можуть лише позаздрити. Причому зауважте, угорська мова належить до угро-фінської групи. Це вам не "слов'янське сімейство", де розуміння відбувається без володіння співрозмовниками мов один одного. Але це так, ліричний відступ. Проза ж, вибачте за тавтологію, є набагато "прозаїчнішою", позаяк не всі готові взяти планку, яку для себе обрала і підкорила Рената.

- Але так склалася доля не в кожного, - продовжує вона. - Більшість закарпатських угорців (особливо з чисто угорських сімей, на відміну від мене) обирають для навчання угорські виші. Багатьом потім вдається влаштуватися там на роботу і будувати своє майбутнє. Дискомфорт виникає в тих, хто не готовий залишати свою рідну домівку в Закарпатті, усвідомлюючи себе виключно угорцями і часом відмовляючись опановувати державну мову, просто не вбачаючи в цьому практичної потреби. Вони виховувалися в угорських традиціях, їм із покоління в покоління передавали все угорське і пам'ятку про те, що земля, на якій вони проживають, є історичною територією Угорщини, і тільки внаслідок жорстоких історико-політичних обставин кордон відділяє їх від батьківщини.

Новини за темою

- Я сама була частиною цього неординарного суспільства. Незважаючи на те що я люблю український народ і є патріоткою своєї держави, моє серце далі продовжує битися в такт з угорською музикою. Мені дуже пощастило бути причетною до обох національних традицій, знайти свій власний вихід з цієї проблеми і примирити і навіть "подружити" ці абсолютно різні культури у своїй душі, - каже наостанок моя співрозмовниця. 

Тут дозволю собі ще один ліричний відступ. Людина є те, що вона споживає в сім'ї та школі, адже саме в дитинстві закладається наріжний камінь її майбутнього сприйняття навколишнього світу. Можливо, в більш зрілому віці вона й зважиться поміркувати над тим, чого її вчили в дитинстві. Можливо, в чомусь (або багато в чому) вона відійде від звичних поглядів і формул. Але все ж певний відбиток дитинства, певний шлейф буде тягнутися за нею все життя. І ось у цьому випадку вчителям у закарпатських школах важливо донести до дітей думку, що Україна для них не ворог, а друг.

Нині моя співрозмовниця готується до захисту дисертації. Вона намагається популяризувати угорську культуру в Україні, досліджуючи маловідому в нашій країні фігуру сучасного угорського композитора Петера Етвеша. Дисертацію вона пише українською мовою, спираючись на угорські джерела і здійснюючи переклади.

Позиція Ренати повністю збігається з тим, що сказав наш міністр закордонних справ Павло Клімкін: "Ніхто не хоче асиміляції, ніхто не хоче, щоб угорці були "менш угорцями". Вони мають залишатися угорцями, але отримати додаткові шанси, які дає знання української мови, знання країни, в якій вони живуть".

Конфлікт буде вичерпано, коли українські угорці усвідомлять і приймуть цю тезу.

Наталя Григор'єва

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів