Досить не помічати війну в Україні!

Досить не помічати війну в Україні!
З відкритих джерел

Оригінал на сайті Atlantic Council

Війна Росії проти України триває вже шостий рік, але багато хто досі заперечує справжню природу цього конфлікту. Дотепер існує поширене міжнародне небажання визнати глобальне значення вторгнення Володимира Путіна на українську територію.

Це призводить до виникнення пом'якшеної риторики, яка розмиває лінії між жертвою й агресором.

Цей "страусячий" підхід до нового російського імперіалізму можна було побачити під час візиту міністра закордонних справ Німеччини Хайко Мааса до Києва. Німецький дипломат закликав "всі сторони докласти зусиль для деескалації". Мааса, очевидно, не тривожить абсурдність закликів до України, щоб вона постаралася "згорнути" її власне розчленування чужою армією.

Безумовно, це багато говорить про нинішній політичний клімат, за якого один із найвпливовіших дипломатів Європи вважає за нормальне приїхати до столиці країни, яка бореться за своє життя, і читати їй лекції про модернізацію. Він не один такий.

Новини за темою

Від самого початку вторгнення Росії на українську територію навесні 2014 року міжнародні заклики "до обох сторін" піти на деескалацію стали гнітючою нормою діалогу довкола війни. Фактично вони стали дипломатичним еквівалентом звинувачення жертви в її бідах.

Насправді Росія має нести відповідальність за нинішній стан речей. Хоча мало хто вірить запереченням Кремля у його непричетності до кровопролиття в Україні, ті з них, хто мав найбільш правдоподібний вигляд, створили достатнє відчуття неоднозначності, щоб замутити воду.

Те, що має сприйматися як явний випадок першого в Європі вторгнення з часів Другої світової війни, зникло із заголовків як небажана і неясна проблема, щодо якої немає узгодженої позиції.

Брехлива версія про те, що російське вторгнення в Україну – це лише невелика "прикордонна сутичка", не змусить війну закінчитися. Навпаки, Кремль готується до тривалої кампанії.

Він закінчив розгортання нових військових баз уздовж українського кордону і побудував нові залізничні шляхи для військових логістичних потреб. Все це вказує на підготовку до нових наземних операцій проти України.

Протягом останніх місяців Москва також зміцнювала свою хватку в Азовському морі та біля південно-східного українського узбережжя, а також намагалася оточити сусідню країну, збільшивши російську військову присутність у Білорусі.

Повільне, але впевнене удушення України відбувається просто на очах. Чому все це не викликає жорсткої міжнародної відповіді? Відмова Заходу визнати масштаби російських імперіалістичних амбіцій в Україні – це не тільки результат хитрощів гібридної війни та умисної геополітичної сліпоти. Це ще й наслідок невігластва і неправильних уявлень.

Ступінь ображеності Росії через падіння її статусу після розпаду СРСР є незрозумілою для сучасної західної аудиторії, яка думає, що більша частина росіян поділяє західні цінності.

Новини за темою

Більшість жителів Заходу зросли з уявленням про те, що імперії загинули, і не допускають оборотності цього процесу. Мало хто здогадується про те, що сучасні росіяни дійсно готові пожертвувати своїми стандартами життя і наплювати на себе заради архаїчних колоніальних завоювань.

Зовнішнє розуміння України є ще більш обмеженим. З 1991 року Захід не зміг усвідомити надзвичайних геополітичних наслідків української незалежності й ставився до Києва як до непроханого гостя. У тих рідкісних випадках, коли Заходу доводилося звертати увагу на Україну, він зазвичай дивився на країну через викривлену призму російських вигадок.

Це породило надмірну обережність, яка позбавила Київ такого співробітництва, яке отримали країни колишнього Східного блоку в Центральній Європі та Балтії.

Вражає те, що навіть нині, після двох демократичних революцій і п'яти років війни за шанс на західну інтеграцію, Україна дотепер застрягла в статусі пострадянської "нічиєї землі" без дорожньої карти до членства в НАТО та Євросоюзі. Закликати Україну до компромісу з російським загарбником – не тільки низько з морального погляду, але й дурість у стратегічному плані.

Захід вже опинився в стані нової холодної війни з Москвою, коріння якої проростають з України. Поки війна на Донбасі не закінчиться, конфронтація посилюватиметься. Від дня першої атаки проти України Росія розширила свою ворожу активність на багатьох фронтах: від вторгнення до Сирії до втручання у вибори президента США у 2016 році.

Африка тепер теж стає театром дій нової холодної війни, тоді як робота Кремля над підривом демократичних процесів по всьому Заходу не вщухає. І поряд з тим, всі дороги все одно ведуть до Києва.

Гібридна війна Путіна в Україні залишається епіцентром глобального конфлікту. І боротьба нині входить у новий вирішальний етап. Київ готується до президентських і парламентських виборів, на яких він, імовірно, закріпить свій історичний розворот у бік євроатлантичної інтеграції.

Поява чергового прозахідного президента в Україні, а також проєвропейського парламенту стане нищівним ударом для російських імперіалістичних амбіцій. Тому Кремль може зважитися на особливо агресивні заходи.

Перед перспективою зниження від "кримського героя" до ролі людини, яка назавжди втратила Україну, Путін може подумати, що його режим не переживе такого фіаско. Саме тому міжнародна спільнота має послати Кремлю правильний сигнал прямо зараз.

Протягом найближчих місяців будь-які розмови про "припинення ескалації усіма сторонами" потрібно замінити на чітку й однозначну підтримку України в її обороні проти російської агресії. Москві потрібно показати, наскільки болючими будуть наслідки, якщо вона вирішить знову перевірити західну рішучість та українську витривалість.

Нова холодна війна – це прямий наслідок усіх спроб Заходу задобрити Москву та уникнути неприємної реальності реваншизму Росії з 2014 року. Манеру видавати бажане за дійсне потрібно замінити ясністю, яка допомогла перемогти в першій холодній війні. Не можна ставити знак рівності між українським опором і російською агресією.

Якщо Росія припинить воювати, війна закінчиться.

Якщо Україна зробить це, не буде ніякої України.

Пітер Дікінсон 

Переклад ИноСМИ 

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>