Фото з відкритих джерел

Уявіть собі, що звичайна українська сім’я прийшла до звичайного українського магазину одягу. Чоловіку потрібен діловий піджак, дружині – вечірня сукня, їхньому синові – спортивний костюм. Все це вони запитують у продавця.

"Такого у нас немає й ніколи не було", – відповідає він. "А що ж є?" – цікавляться потенційні покупці. "Ось штани Петра Олексійовича. Ось – спідниця Юлії Володимирівни. А це – футболка Арсенія Петровича", – демонструє продавець свій асортимент.

"І все?!" – дивуються гості магазину. "Поки що так, – відказує продавець. – Колись ще були рейтузи Віктора Федоровича, але їх уже четвертий рік не завозять".

Абсурдна історія, чи не так? Втім, мільйони українців уже чверть століття регулярно ходять за покупками саме в такий магазин. Тільки йдеться не про одяг, а про парламентські та президентські вибори. В українському політичному "магазині" немає фасонів і кольорів, немає стилів і розмірів – є тільки імена та прізвища.

Американці обирають між республіканцями та демократами. Німці – між "лівими" та "зеленими". Українці – між Януковичем і Ющенком або між Порошенком і Тимошенко. Європейські "зелені" – вони справді про екологію. Так само як і "ліві" – справді про соціалізм. Більшість українських партій має одну ідеологію на всіх. Її ім’я – дерибан. Питання лише в тому, яке прізвище цей дерибан очолить.

Якщо продовжувати аналогію з одягом, то українські вибори – це не просто магазин, а магазин секонд-хенду. І навіть гірше. Бо в реальному секонд-хенді хоча й торгують поношеними речами, але щосезону завозять інший товар. На парламентських і президентських виборах щоразу бачимо одні й ті ж до болю знайомі прізвища. Бачимо тих політиків, які давали народу тисячі обіцянок – і ніколи їх не виконували.

Інакше кажучи, українцям щоразу пропонують ті самі чужі штани: рвані, засмальцьовані, пом'яті та невипрані. З кожним політичним сезоном ці штани стають ще старішими, дірок на них більшає. Директор реального магазину давно б замінив їх новим товаром.

Що ж роблять керівники "магазинів" політичних? Регулярно збирають наради, наголошують на необхідності оновлення асортименту. І – знову викладають на полиці ті самі старі штани! При цьому постійно говорять про європейський курс України. За іронією долі, реальні магазини секонд-хенду теж часто ховаються за гордими вивісками "Одяг з Європи".

"Хочеш змінити світ – почни з себе", – казав Махатма Ганді. "Українське об’єднання патріотів" ініціює такі зміни у вітчизняній політиці. Саме тому УКРОП розпочинає президентські праймеріз – публічну процедуру визначення кандидата, який представлятиме партію на виборах глави держави у 2019 році.

Праймеріз – це внутрішньопартійні вибори, які застосовують у багатьох демократичних країнах світу. Майже 200 років тому їх вперше провели у США. Це був перший історичний крок до нинішньої Америки – сильної та демократичної держави. Зараз попередні вибори проводять також у Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Франції. Сьогодні перший історичний крок на цьому шляху робить Україна. І я радий, що на чолі цього процесу стоїть саме наша партія.

Ми переконані: визначати кандидата на найвищий пост у державі має змагання ідей і людей, а не диктатура партійного апарату. Якщо людина є диктатором всередині своєї політичної сили – чому б їй не бути диктатором у масштабі всієї країни? Якщо політик є вічним безальтернативним лідером блоку свого імені – чи "гратиметься він у демократію" в разі обрання президентом? Тож не варто дивуватися, чому новий президент України виявився таким самим, як попередній. І наступний буде таким самим – якщо не розірвати це порочне коло.

УКРОП з самого початку не був політсилою узурпаційного типу. У нас партія не одного лідера – у нас партія лідерів. Ми керуємося не вказівками єдиного лідера, як більшість партій в Україні, а думками звичайних людей.

Поборотися за право стати кандидатом на пост президента України може будь-який член партії. Більш того, ми вважаємо нормальною ситуацію, коли головою партії буде одна людина, кандидатом на президентських виборах – друга, а очолить партійний список на парламентських виборах – третя. Це нечувана для України ситуація, але ми хочемо започаткувати новий тренд у політиці.

Процедура праймеріз досить довготривала. Це потрібно для того, щоб суспільство мало час дізнатися більше про партію та її лідерів. Протягом березня претенденти повинні зареєструватися та розпочати свої агітаційні кампанії. Далі у рамках праймеріз в обласних організаціях відбудуться голосування, щоб визначити, кому остаточно віддати перевагу. І лише за їхніми результатами УКРОП на з’їзді обере та висуне свого кандидата.

Виникає питання: чи віримо ми в перемогу нового кандидата на президентських виборах? Адже соціологічні опитування показують, що найвищі рейтинги мають саме старі знайомі обличчя. Відповідаю: віримо. Згідно з тими ж опитуваннями, до 40% українців ще не визначилися зі своїми симпатіями. Найімовірніше, вони чекають на нових лідерів, які запропонують реальні зміни, а не порожні обіцянки.

Тож досить купувати чужі старі штани в секонд-хенді! Українці гідні кращого вибору.

Денис Борисенко, депутат Київської обласної ради, голова секретаріату партії УКРОП

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.