banner banner banner banner

Донбас в очікуванні припинення вогню

Донбас в очікуванні припинення вогню
З відкритих джерел

Gazeta Wyborcza

Польська політична газета

Оригінал на сайті Gazeta Wyborcza

За кілька кілометрів до населеного пункту Золоте-4 у Луганській області ми побачили дим. Ще в готелі у Сєвєродонецьку спостерігачі ОБСЄ розповідали журналістам, що в цьому районі тривають обстріли. Субота - до встановлення режиму припинення вогню залишається трохи більше доби. "Вчора ввечері та сьогодні вранці сильно стріляли. Якщо стріляють ввечері, значить, вранці обов'язково продовжать", - каже Лідія, яка прийшла до крамниці у центрі селища.

Золоте-4 - це місто, неподалік якого на невеликому відрізку фронту провели демілітаризацію. Українські військові відійшли на 300 км, бойовики - на 700 м, однак обстріли навколо тривають. "Десять днів тому було страшно. Добре було чутно, як у листі дерев свистять кулі", - розповідає літня жінка.

Гучне оголошення режиму тиші

Режим припинення вогню, який набув чинності, передбачає повну заборону на наступальні операції та використання літальних апаратів. Використовуючи дрони, бойовики регулярно скидали гранати на українські позиції. Зараз заборонено застосовувати будь-які види озброєнь і розміщувати важку техніку поблизу житлових будинків.

"Ми сподіваємося, що стане спокійніше", - каже Лідія. Я запитую, чи ставало спокійніше, коли раніше запроваджували режим припинення вогню. Жінка відповідає: "Ні, жодного разу…".

Новини за темою

У далечині лунають глухі вибухи. Це мінометні снаряди калібру 120 міліметрів, застосовувати які заборонили ще у 2015 році.

Марина Данилкіна, яка мешкає у Золотому, активно виступає проти відведення українських військ. Вона боїться, що ним можуть скористатися бойовики і взяти селище під свій контроль. На підтвердження її слів чутно більш потужні залпи мінометів і вибухи. Ми сидимо поруч із закритим будинком культури у центрі Золотого. Розмову перериває канонада пострілів зі стрілецької зброї, вогонь ведеться також з автоматичних і протитанкових гранатометів. Чується специфічний свист куль з автоматів. Це означає, що стріляють все ближче. Ми переміщаємося за будівлю.

"Краще їдьте зараз. Я місцева, знаю, в який бік бігти", - каже нам Марина на прощання. Ми вирушаємо і наживо спостерігаємо з найближчого пагорба за позиційним боєм, який розгортається. Чути стрілянину, вибухи, у декількох місцях з'являється чорний дим. У якийсь момент він виникає у повітрі: це один зі снарядів не долетів до цілі. Так виглядає сюрреалістична картина цієї війни, яка триває з 2014 року. Однак нижче у будинках, які розкидані, між зарослими деревами величезними відвалами живуть понад пів сотні людей. Годину тому біля магазину гралися діти.

Перехід на інший бік

У Станиці Луганській діє єдиний у Луганській області перехід на підконтрольну бойовикам територію. Рік тому з прилеглої до нього зони обидві сторони вивели свої війська, завдяки цьому вдалося побудувати новий фрагмент моста, по якому можна потрапити до так званої Луганської народної республіки. Старий міст був зруйнований у ході воєнних дій, тому людям доводилося перебиратися на інший бік по тимчасових дерев'яних містках.

Багато жителів, які мешкають на тій частині території Луганської області, що знаходиться під контролем бойовиків, ходили на "український бік" зняти пенсію, зустрітися з родичами або зробити покупки. До пандемії рух був дуже активним. Зараз це зробити складніше: людей, які прибувають на територію, яку контролює Київ, очікує двотижневий карантин. Це значно обмежило торговельну діяльність тих, хто заробляв на переміщенні товарів: за місяць вони можуть здійснити тепер тільки два рейси. За один можна заробити 1500 гривень.

"Далі йдіть самі", - каже український військовий, який проводив нас до останнього посту на дорозі, що веде до мосту. Залишається подолати ще кілометр. Дорожнє покриття відновили, через кожні кілька десятків метрів на узбіччі стоять лавки, до мосту за плату можна також під'їхати на електромобілі. Все це чимось нагадувало б курорт, якби не червоні таблички на огорожі з написом "Обережно, міни!". На східному кінці нової частини мосту стоять двоє озброєних бойовиків "без зброї", які називають себе "спостерігачами". Вони відмовляються відповідати на запитання і викликають по рації "старшого".

"Чому Ви там стоїте? Це суперечить мінським угодам",-звертається до їхнього командира один з українських волонтерів гуманітарної організації "Схід-SOS". "Це територія Луганської народної республіки", - відповідає "старший".

Відповідно до мінських угод лінія розмежування, однак, проходить уздовж річки, тобто військові повинні знаходитися на кілька сотень метрів далі. "Не провокуйте нас", - погрожує командир бойовиків і заявляє, що розмова закінчена.

Нові дороги

"Перехід дуже потрібен, адже і з того, і з іншого боку живуть наші громадяни", - переконаний голова військово-цивільної адміністрації Золотого Олексій Бабченко. У частині прифронтових населених пунктів з 2014 року виборної влади немає, в них встановлено військово-цивільні адміністрації, керівництво перейшло в руки делегованих офіцерів. У жовтні в Україні заплановано місцеві вибори. Чи будуть їх проводити у прифронтовій зоні, ще не вирішили.

В околицях Золотого, як і в районі Станиці Луганської, теж здійснили відведення військ. Планується відкрити другий перехід на підконтрольну бойовикам територію, яким зможуть користуватися також автомобілісти. На українському боці інфраструктура вже готова, на боці бойовиків, як розповідають, розпочато роботи. Місцеві жителі сподіваються, що переходи відкриють до осені. Всі розраховують на те, що в результаті знизиться кількість обстрілів.

Під час поїздки по Луганській області складно не помітити істотні зміни на краще: період карантину використали для ремонту доріг, які були у жахливому стані. Зараз до Станиці Луганської можна швидко дістатися по рівному асфальту.

"Нові дороги - це хороша новина для місцевих аграріїв, яким буде простіше возити свої продукти. Зараз до Станиці щодня приїжджає рефрижератор, що відвозить овочі та фрукти до Києва", — розповідає глава адміністрації Станиці Луганської Юрій Золкін. До початку війни це місто славилося своєю сільськогосподарською продукцією, яка постачалася насамперед до великих промислових міст області. Зараз значна частина з них перебуває під контролем бойовиків.

Однак нові дороги і переходи не зможуть радикальним чином змінити ситуацію у регіоні, де продовжується війна. "Ніхто не ризикуватиме і не інвестуватиме у прифронтовій зоні, тому потрібен або мир, або інвестиції держави", — констатує Бабченко. Військовий конфлікт в Україні, який триває з 2014 року, забрав життя понад 13 тисяч осіб.

Петро Андрусечко

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>