banner banner banner banner

Доларовій гегемонії повинен настати кінець

Доларовій гегемонії повинен настати кінець
З відкритих джерел

Оригінал на сайті Foreign Affairs 

У 1960-х роках французький міністр фінансів Валері Жискар д'Естен скаржився, що панування американського долара дає Сполученим Штатам "величезну перевагу", оскільки ця країна може брати в решти світу гроші в борг задешево і жити не за коштами. Відтоді і союзники, і противники США часто вторять французькому міністру.

Однак величезна перевага тягне за собою величезний тягар, який позначається на торговельній конкурентоспроможності США та на зайнятості. Цей тягар напевно буде посилюватися, дестабілізуючи Сполучені Штати в міру зменшення їхньої частки у світовій економіці. Вигоди від верховенства долара отримують переважно фінансові інститути і великий бізнес, а витрат зазнають головним чином робітники. З цієї причини збереження доларової гегемонії загрожує посиленням нерівності, а також політичною поляризацією в США.

Новини за темою

Гегемонія долара не є чимось зумовленим. Аналітики вже багато років попереджають, що Китай та інші великі країни можуть відмовитися від долара та диверсифікувати свої валютні резерви з економічних або стратегічних причин. Так, на сьогодні немає вагомих підстав вважати, що світовий попит на долар падає.

Але Сполучені Штати мають можливість позбутися свого статусу емітента домінувальної у світі резервної валюти мирним шляхом. Вони можуть добровільно відмовитися від гегемонії долара, тому що внутрішні економічні та політичні витрати колишнього фінансового порядку стають для них непомірно великими.

За президента Дональда Трампа США вже відходять від своїх міжнародних зобов'язань у сфері безпеки та в інших галузях, змушуючи експертів з міжнародних відносин дебатувати щодо того, чи відмовляється ця країна від гегемонії в більш широкому стратегічному сенсі. Точно так само Америка може відмовитися від своєї доларової гегемонії.

Навіть якщо значна частина країн захоче збереження американського долара як резервної валюти (як значна частина країн хоче, щоб США й надалі забезпечували безпеку в усьому світі), Вашингтон може зробити висновок, що йому це вже не по кишені. Таку перспективу, на подив, дуже рідко обговорюють у політичних колах. Багато хто бачить у ній тільки погане, але насправді вона може піти на користь США, а в підсумку й усьому світу.

Ціна доларового панування

Панування долара можна пояснити попитом на нього в усьому світі. Іноземний капітал річкою тече в США, тому що там можна безпечно зберігати й вкладати гроші. А також тому, що альтернатив Америці у сфері такого вкладення мало. Цей приплив капіталу багаторазово перевищує обсяг коштів, необхідних для фінансування торгівлі, створюючи в США великий дефіцит поточного рахунку. Іншими словами, Сполучені Штати в першу чергу розміщують у себе зарубіжний надлишковий капітал і тільки в другу - живуть не за коштами.

Доларова гегемонія також має наслідки для внутрішнього розподілу. У США з'являються переможці й переможені. Найбільше виграють банки, які є посередниками та одержувачами капіталу, що надходить, а також надають надмірний вплив на американську економічну політику. У програші опиняються підприємства та їхні робітники. Попит на долар підвищує його вартість, через що дорожчає американський експорт, і попит на нього за кордоном падає. А це призводить до втрати доходів і скорочень у виробничому секторі.

Непропорційно великих витрат зазнають шаткі штати в таких регіонах, як промисловий Середній Захід США. Це своєю чергою посилює соціально-економічні суперечності й сприяє політичній поляризації. Робочі місця на виробництві, які колись грали центральну роль в економіці цих регіонів, перемістилися за кордон, через що посилилися бідність і невдоволення. Немає нічого дивного в тому, що найбільш постраждалі штати в 2016 році проголосували за Трампа.

Внутрішні витрати від розміщення великих обсягів капіталу, найпевніше, будуть зростати, а це в перспективі загрожує США ще більшою дестабілізацією. Економіка Китаю та інших країн з ринками, що формуються, продовжує розвиватися, а частка США у світовій економіці неухильно скорочується. Таким чином, приплив капіталу в Америку буде збільшуватися в співвідношенні з розміром її економіки. Це загрожує відчутними наслідками для доларової гегемонії. А американські фінансові посередники отримуватимуть ще більше прибутків на шкоду промисловій базі США. Через це ситуація в американській політиці стане ще більш напруженою.

В умовах такого зростання економічного та політичного навантаження США буде дедалі важче забезпечувати збалансоване й рівне зростання, залишаючись при цьому центром залучення надлишків світового капіталу з периферійних країн з їхньою переоціненою валютою й деіндустріалізацією. Якоїсь миті в США не залишиться вибору, і їм доведеться обмежити імпорт капіталу в інтересах своєї економіки. Навіть якщо це означатиме добровільну відмову від глобального панування долара як резервної валюти.

Британський прецедент

Сполучені Штати не стануть першою країною, яка відрікається від грошової гегемонії. З середини 19-го ст. до початку Першої світової війни Сполучене Королівство було основним світовим кредитором, а фунт стерлінга - головним засобом фінансування міжнародної торгівлі. У цей період вартість грошей залежала від золота, а також був так званий золотий стандарт. У Британії був найбільший у світі золотий запас, а інші країни створювали свої резерви в золоті або у фунтах.

У першій половині 20-го ст. стався спад британської економіки, а її експорт став менш конкурентоспроможним. Але оскільки Сполучене Королівство дотримувалося золотого стандарту, торговий дефіцит зумовив перетікання золота за кордон, а це зменшувало кількість грошової маси в обігу та призводило до зниження цін усередині країни. Сполучене Королівство відмовилося від золотого стандарту в роки Першої світової війни разом із низкою інших країн. Але до кінця війни воно вже було країною-боржником, а США, що накопичили величезні запаси золота, змінили Британію як головного світового кредитора.

У 1925 році Лондон повернувся до золотого стандарту, але зробив це за довоєнним обмінним курсом, через що фунт виявився надзвичайно переоціненим. А золотих запасів у нього залишилося мало. Як і раніше, страждав британський експорт, а запаси золота, що залишалися в країні, зменшувалися, через що їй довелося скорочувати зарплати й знижувати ціни. Конкурентоспроможність британської промисловості знизилася, а безробіття різко зросло, що призвело до заворушень у суспільстві. У 1931 році Сполучене Королівство остаточно розлучилося із золотим стандартом, що, по суті, означало відмову від гегемонії стерлінга.

У 1902 році Джозеф Чемберлен, колишній на той час міністр у справах колоній, дав свою знамениту характеристику Британії, назвавши її "стомленим титаном". Сьогодні цей термін здебільшого підходить Сполученим Штатам, економічна міць яких на тлі інших держав, особливо Китаю, поступово слабшає. Фахівці з міжнародних відносин та із зовнішньої політики дискутують про те, який ступінь і розмах американського занепаду. Фахівці вже починають будувати прогнози про "постамериканський" світ.

Дехто стверджує, що за Трампа Сполучені Штати спеціально відмовилися від проекту "ліберальної гегемонії", породивши серед іншого сумніви щодо зобов'язань США у сфері безпеки. Інші експерти кажуть, що відмова Америки від гегемонії є елементом довгострокового процесу структурного перегрупування. 

За будь-якого з цих сценаріїв цілком можливо, що Сполучені Штати підуть за британським прецедентом і добровільно відмовляться від доларової гегемонії.

На подив, експерти дуже мало обговорюють питання про те, чи відбудеться це. І вже зовсім рідко обговорюють питання, як це станеться.

Доводи на користь податку на спекулятивний капітал

На цю мить у доларі як ніколи вбачають сильну та чільну валюту. Хоча в американській економіці настав спад і країна втратила мільйони робочих місць, попит на долари зріс - як це було після фінансової кризи 2008-го року. У березні іноземці продали велику кількість американських казначейських облігацій, але продали їх за долари.

Федеральний резерв влив у глобальну економіку трильйони доларів задля недопущення захоплення міжнародних фінансових ринків конкурентами США, а також розширив систему свопів з іншими центробанками, якою він користувався в 2008 році. Хоча невмілі дії адміністрації Трампа в боротьбі з пандемією посилили враження про США як про державу, що слабшає, ФРС та інвестори з усього світу показали, що долар, як і раніше, посідає центральне місце у світовій економіці.

Однак це не повинно заспокоювати Сполучені Штати. Приплив капіталу буде й надалі шкодити американським виробникам, а спричинений пандемією спад лише посилить страждання робітників. Щоб послабити економічний і політичний тиск, що зростає, у таких регіонах, як промисловий Середній Захід, США повинні зробити кроки з обмеження імпорту капіталу.

Один із можливих варіантів - давати менше доларів світовій економіці. Це підвищить вартість валюти до такого рівня, що іноземці почнуть відмовлятися від її купівлі. Але такий крок зробить американську торгівлю менш конкурентоспроможною та зменшить і без того низьку інфляцію.

З іншого боку, США можуть показати пустопорожній характер критики на свою адресу з боку Китаю та Євросоюзу, які закликають до зменшення глобальної ролі долара. Сьогодні немає очевидного наступника США, здатного дати світові панівну резервну валюту.

Наприклад, щоб капітал вільно приходив до Китаю і йшов з нього, потрібна фундаментальна й важка з політичного погляду реструктуризація його економіки. Єврозона теж не може взяти кермо влади у свої руки, позаяк вона сильно залежить від зростання на основі експорту та від відповідного експорту капіталу. Тож ЄС і КНР США лають, а от замінити долар на "арені валют" не можуть. Але відсутність очевидного наступника навряд чи завадить США відмовитися від доларової гегемонії.

Новини за темою

США можуть запровадити податок або збір на короткострокові спекулятивні іноземні інвестиції, звільнивши від нього довгострокові вкладення. Завдяки таким заходам вдасться дістатися першопричини дисбалансу в торгівлі, зменшивши приплив капіталу (торгові бар'єри б'ють по симптомах, а не по причині). Це також допоможе послабити нинішню негативну реакцію на вільну торгівлю та зменшити непродуктивні прибутки фінансових організацій.

За оптимістичного сценарія три центри світової економіки - Китай, США та ЄС - домовляються про створення валютного кошика за образом і подобою спеціальних прав запозичення МВФ. Вони або дають МВФ повноваження з регулювання цього кошика, або створюють новий міжнародний фінансовий інститут для виконання цього завдання. Песимістичний, але більш ймовірний результат полягає в тому, що через таку напруженість (особливо між США та Китаєм) співпраця буде неможливою, а шанси на виникнення конфлікту між ними з економічних питань посиляться.

Навіть якщо не можна буде домовитися про співпрацю, США все одно має сенс в односторонньому порядку відмовитися від доларової гегемонії. У цьому разі Китай і єврозона будуть змушені задіяти свої зайві заощадження в себе вдома, а для цього їм доведеться внести серйозні зміни у свої економічні моделі, щоб забезпечувати більш збалансоване та рівне зростання.

Це також позбавить надмірних прибутків американських фінансових посередників і піде на користь робочим у США, оскільки вартість долара знизиться, а американський експорт стане більш конкурентоспроможним. Одним словом, відмова від доларової гегемонії допоможе зробити американську й світову економіку стійкішою та справедливою.

Саймон Тілфорд, Ганс Кунднані

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>