До перемоги далеко: Чому в Україні 8 травня досі не витіснило 9-те?

До перемоги далеко: Чому в Україні 8 травня досі не витіснило 9-те?
112.ua

Михайло Поживанов

голова Фонду муніципальних реформ "Магдебурзьке право"

Не скажу нічого принципово нового, якщо зазначу, що день завершення Другої світової війни в Європі відзначають 8 травня, хоча і це не зовсім корелює з епізодами військових дій. Адже, скажімо, 2 травня 1945 року капітулював берлінський гарнізон і в столиці Німеччини були припинені військові дії, включно з боями за вже зайняту червоною армією Імперську канцелярію.

А капітуляція Німеччини (якщо виходити з цього) була підписана 7-го числа о 2:41 ночі – у штабі союзного командування в Реймсі. Наступного дня – 8 травня, майже об одинадцятій вечора – Акт про беззастережну капітуляцію в передмісті Берліна підписав німецький генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель.

У західній історіографії підпис Кейтеля вважають ратифікацією документа, складеного напередодні в Реймсі. Тому Європа де-факто святкує момент ратифікації, що ж стосується закінчення Другої світової війни, то воно, як відомо, відбулося 2 вересня 1945 року.

Того дня в токійській затоці на борту американського лінкора "Міссурі" було підписано Акт про капітуляцію Японії. Цікаво, що після капітуляції Німеччини СРСР так і не підписав з нею мир – формально війна тривала. Лише 21 січня 1955 (!) Президія ВР СРСР ухвалила відповідне рішення.

Новини за темою

Звідси закономірне питання: чому посеред такого розмаїття дат Днем перемоги оголосили саме 9 травня?

Відповіді, яка би ґрунтувалася на вагомих причинах, просто не існує. Об'єктивно на момент підписання капітуляції (за участю Кейтеля) у Москві вже настало 9 травня. Кілька годин по тому сам акт було доставлено на терени СРСР. Однак це доводить лише те, що крім специфічної радянської "правди", історії і навіть часових вимірів, у СРСР більше нічого вартісного не існувало. Європа з її перемогою була вчорашнім днем – у самому буквальному розумінні слова.

А радянській пропаганді знадобилася окрема дата, яка підвищувала б комуністично-сталінську дійсність й одночасно відмежовувала б "вікторію" останньої від будь-якої причетності до неї решти світу. Словом, все мало бути особливим та ідеологічно вивіреним: від назви війни до уявлення про її фінал.

Однак питання про те, КОЛИ святкувати є куди як менш важливим, ніж те, ЩО святкувати. Друга світова війна почалася в 1939-му, і СРСР був одним з агресорів, який, по суті, (пактом Молотова-Рібентропа та розділом Європи) взяв у ній участь.

Очевидно, плани "нашої" сторони були ще більш далекоглядними: відома версія, згідно з якою СРСР сам планував напасти на Німеччину, – правда, не в червні 1941-го, а згодом, коли союзник Сталіна Гітлер досить виснажився б у захоплюванні Європі і підкорені йому держави тільки б і очікували пришестя великого "визволителя" зі сходу.

Для Європи, більшість країн якої обійшла участь стати республіками СРСР, драматизм подібності двох систем – радянської та фашистської – не такий відчутний на тлі головної події 1945 року. Простіше кажучи: їм є, що святкувати 8 травня – перемогу над Гітлером.

Для України ж (зокрема) роль здобичі в зубах Сталіна та Гітлера занадто дорого коштувала, щоб з легким серцем йти на парад з нагоди закінчення "Великої Вітчизняної". Влучно сказав колись голова литовського сейму Віктор Мунтянас: "Для нас 8 травня є днем перемоги над фашизмом, а 9 травня – днем початку радянської окупації".

Принаймні західна Україна могла б підписатися під такою послідовністю дат. Східна – також, але з поправкою на довшу окупацію. Тому наша війна затягнулася, а перемога прийшла пізніше – у 1991-му, рівно через 50 років після того, коли фашисти вперше бомбили Київ.

Та якщо повернутися до 9 травня, то варто зауважити, що в СРСР його далеко не завжди відзначали з такою ж помпезністю, як це роблять зараз у путінській Росії. Власне, спочатку його не відзначали взагалі. Сталін скасував "свято" наприкінці 1947-го. За часів Хрущова 9 травня не було вихідним. Радості від перемоги на виходило – забагато було на вулицях кинутих напризволяще інвалідів, котрі самим фактом свого існування дуже дошкуляли радянській владі.

Новини за темою

"Червоним днем календаря" 9 травня стало лише у 1965-му, коли жахіття війни почали забуватися й виросло покоління, що знало про них лише з чужих слів. Концепція "Великої Вітчизняної" почала наповнюватися набором ідеологем, котрі не вийшли з ужитку навіть за часів незалежної України. У Росії ж ці ідеологеми (та міфологеми) продовжували активно використовувати. Стали вони у нагоді кремлівським пропагандистам й останнього часу – коли на сході України спалахнула розв'язана Росією війна.

Зайве нагадувати, що в лексиконі сепаратистів прижився термін "фашистська хунта" – як визначення київської влади. І це не просто образа, це проблема, яка має глибше коріння, ніж це видається на перший погляд.

Адже справа в тому, що незалежна Україна так і не представила на державному рівні своє бачення подій Другої світової. Розрізнених публікацій у ЗМІ на цю тему недостатньо. Пропонування квітки маку як альтернативи георгіївській стрічці недостатньо також. І навіть окреслення 8 травня як дня пам'яті та примирення концептуально мало що змінює.

Передусім Україні треба відмовитися від 9 травня як Дня перемоги, а також як від додаткового вихідного. Урочистості слід перенести на 8-ме, довівши цим свою європейськість та бажання крокувати в ногу з рештою цивілізованого світу. Ходіння до меморіалів саме 9 числа лишити суто приватною справою. А от за використання забороненої законом радянської символіки, а також георгіївської стрічки – карати, незважаючи на статус персони.

Якщо ми не спромоглися визнати АТО на сході України війною, це слід зробити бодай із подіями давно минулих літ. Чітко окресливши, хто був ворогом і з якого боку барикад він знаходився. Без правди про минуле не буде майбутнього, ба навіть у теперішньому нам житиметься незатишно – як людям, котрі не впевнені у тому, хто вони й куди та навіщо йдуть.

Михайло Поживанов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...